Ухвала суду № 37824217, 20.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5823/13-ц 20.03.2014 20.03.2014 20.03.2014

Провадження №22-ц/784/720/14

Головуючий у першій інстанції-Корнешова Т.В.

Категорія 24 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі - Яценко Л.В.,

за участю представника позивача - Лугвеневої Л.В.,

відповідачки - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 січня 2014 року у цивільній справі за позовом

об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Вертикаль-Миколаїв»

до ОСОБА_2

про стягнення витрат на утримання будинку

У С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСББ «Вертикаль-Миколаїв» (далі - ОСББ) звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання будинку.

Позивач зазначав, що ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1, утримання та експлуатацію якого здійснює ОСББ. Посилаючись на те, що з червня 2011 року ОСОБА_2 не здійснює обов'язкових платежів на утримання та ремонт неподільного та загального майна, та уточнивши позовні вимоги, ОСББ просило стягнути заборгованість станом на листопад 2013 року в розмірі 2043,53 грн. та 61,31 грн. пені.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на те, що не є членом ОСББ, договорів з ним не укладала, а надані позивачем послуги є неякісними.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 січня 2014 року позов задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь ОСББ стягнуто 2 043, 53 грн. витрат на утримання будинку та судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на ті ж обставини, якими заперечувала проти позову в суді першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги передбачено, що до складу житлово-комунальних послуг входить, зокрема, управління майном його балансоутримувачем.

У відповідності до статті 20 цього закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Основною метою створення об'єднання співвласників багатоквартирних будинків є належне утримання та використання неподільного та загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (стаття 4 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 20 листопада 2001 року, далі -Закон № 2866-ІІІ).

Після набуття статусу юридичної особи об'єднання співвласників може прийняти житловий комплекс на власний баланс та здійснювати управління неподільним та загальним майном житлового комплексу через статутні органи об'єднання ( статті 11,12 Закону № 2866-ІІІ).

Відносини між власником приміщень і управителем майна, яким в цьому випадку є об'єднання співвласників, що передбачено статтею 13 Закону №2866-ІІІ, регулюється договором, який укладається на основі Типового договору.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону №2866-ІІІ укладення договору між власником окремого приміщення та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник та управитель є однією особою.

У разі відмови власника укласти договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право на звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку ( частина 5 статті 13).

Право на звернення до суду виникає у об'єднання через шістдесят днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні договору (частина 6 статті 13)

За статтею 16 Закону № 2866-ІІІ правом об'єднання є встановлення розміру платежів, зборів та внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервних і ремонтного фонду.

Відповідно до статей 20, 21 Закону № 2866-ІІІ частка у загальному обсязі обов'язкових платежів встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичної особи. Перелік та розмір обов'язкових платежів на обслуговування та ремонт неподільного та загального майна, а також порядок сплати встановлюється відповідно до статуту об'єднання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Мешканцями будинку створено ОСББ «Вертикаль-Миколаїв», яке набуло статус юридичної особи, зареєстровано відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради № 78 від 26 січня 2011 року ( а.с. 13, 31) та діє на підставі Статуту ( а.с.47-60).

Житловий комплекс будинку АДРЕСА_1 на баланс ОСББ.

Відповідно до пункту 5.5 Статуту до компетенції загальних зборів об'єднання віднесено затвердження кошторису об'єднання та визначення розміру внесків та платежів членів об'єднання.

Відповідно до наданих кошторисів на 2011 та 2012 роки видатки ОСББ на утримання неподільного та загального майна включать витрати на освітлення та прибирання місць загального користування, експлуатацію ліфтів, вивіз твердих побутових відходів, перевірка димовентиляційних каналів, дезінфекція і дератизація, проведення ремонту тощо та складають тариф в розмірі 1,8 грн. з 1 кв.м загальної площі (а.с.71).

Кошторис ОСББ на 2013 рік передбачає аналогічні послуги та визначає тариф в розмірі 2 грн. з 1 кв.м загальної площі ( а.с.74).

Замовлення та надання цих послуг у спірний період підтверджується угодами, укладеними між ОСББ та фізичними і юридичними особами, які позивач надав суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_2 не є членом ОСББ та від укладення запропонованого позивачем договору відмовилась ( а.с.67).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 наданні послуги з утримання будинку споживала, проте з січня 2011 року участі в утриманні неподільного та загального майна не приймала, платежі за надані послуги не сплачувала.

Розрахунок боргу станом на 1 листопада 2013 року складає 2 043, 53 грн. (а.с. 103).

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність договору про утримання спільного майна з власником жилого приміщення, який не є членом ОСББ, не є підставою для звільнення ОСОБА_2 від оплати спожитих послуг з утримання та управління неподільним і загальним майном житлового будинку, а тому відповідно до статті 360 ЦК, статті 13, 20 Закону № 2866-ІІІ стягнув заборгованість в розмірі 2043,53 грн. за період з 1 січня 2011 року по 1 листопада 2013 року.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на те. що неналежна якість житлового-комунальних послуг, що надає ОСББ , звільняє її від обов'язку сплачувати обов'язкові платежі.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-1У (далі Закон- №1875-ІУ) споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі в порядку, визначеному договором або законодавством.

Такий порядок визначено статтею 18 Закону №2866-ІІІ, яка передбачає складання акту-претензії з зазначенням строків, видів, показників порушень, подання акту-претензії виконавцю та обов'язок останнього вирішити питання про перерахунок платежів.

Проте ОСОБА_2 не надала суду доказів дотримання встановленого порядку за фактами неналежної якості житлово-комунальних послуг та звернення до позивача з вимогами про зарахування витрат на заміну каналізаційного обладнання до обов'язкових платежів.

Інші факти, на які посилається відповідачка, а саме несвоєчасне укладання договорів з постачальниками , відмова у видачі довідок , збір додаткових коштів, здача приміщень в оренду та інші, також не можуть бути достатньою підставою для звільнення від сплати обов'язкових платежів, що не перешкоджає захисту порушених прав власника у іншій спосіб.

Посилання на незаконність рішень загальних зборів ОСББ про встановлення тарифів також виходить за межі предмету спору, бо у встановленому порядку ці рішення не оскаржені.

Оскільки основний висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам норм матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 309,316 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді