Ухвала суду № 37822056, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2014 р. м. Київ К/800/8517/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В., Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,

при секретарі судового засідання Бовкуну В.В.,

за участю представників: позивача - Карманнікова М.О.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 р.

у справі № 823/2258/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» (далі - позивач, ТОВ «Богдан-Логістик») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Черкасах), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 р. № 0003032301 та № 0003042301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 р. і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач у судове засідання 12.03.2014 р. не з'явився, відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.05.2013 р. по 24.05.2013 р., на підставі наказу від 24.04.2013 р. № 724 та направлень від 13.05.2013р. № 212/22-0, № 211/22-0, № 128/01-1 від 16.05.2013 р. № 293/17-0, №294/17-0, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка на ІІ квартал 2013 р. проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у м. Черкасах була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Богдан-Логістик» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 30.05.2013 р. № 220/22-11/35755009 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 8.3.1, підпункту 8.3.2 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.257, підпункту 14.1.258 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.4 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.50 пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1 статті 141, статті 146, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 3 200 736 грн., у тому числі за 2012 рік у сумі 3 200 736 грн., та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 1 404 281 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 12.06.2013 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0003032301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 4 000 920 грн., з яких 3 200 736 грн. - за основним платежем та 800 184 грн. - за штрафним (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003042301, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 404 281 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Богдан-Логістик» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.04.2008 р. з ТОВ «Автомобільна група «Богдан».

Відповідно до умов договору ціна майна становить 33 600 000 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 5 600 000 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів протягом 10 календарних днів з дня укладення та нотаріального посвідчення цього договору. В якості оплати покупець може протягом 10 календарних днів видати продавцю простий вексель на суму 33 600 000 грн. зі строком платежу за пред'явленням, який передається за актом прийому передачі векселя.

Так, 11.04.2008 р. ТОВ «Богдан-Логістик» для ТОВ «Автомобільна група «Богдан» на підставі акта приймання-передачі векселя виданий простий вексель серії АА 0211294 номінальною вартістю 33 600 000 грн. Місце складання векселя: м. Київ, підлягає сплаті (місце платежу за векселем) в м. Київ ВАТ ВТБ, Банк м. Києва, р/р 26000301004018, МФО 321767; строк платежу - за пред'явленням. Вексель пред'явлений до платежу згідно акту від 06.04.2009 р.

Згідно картки рахунку 621 бухгалтерського обліку вбачається, що станом на 01.05.2012 кредиторська заборгованість по вищевказаному векселю складала 16 385 037 грн.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а висновки податкового органу викладені в акті перевірки про те, що в зв'язку із закінченням терміну позовної давності по простому векселю серії АА 0211294, позивач зобов'язаний був включити до інших доходів суму безповоротної фінансової допомоги у II кварталі 2012 року, є обґрунтованими.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено групи цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті, серед яких зазначено боргові цінні папери (боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплати у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання), до яких Законом віднесено векселі.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Особливості обігу векселів в Україні визначено Законом України «Про обіг векселів в Україні», Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відповідно до статті 77 Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються до переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно зі статтями 33 та 34 Женевської конвенції переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними; переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до статті 70 Женевської конвенції позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Разом з тим, частиною першою статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Поняття «переривання» строків позовної давності є відмінним від понять «зміна строків позовної давності за угодою сторін», «зупинення строків позовної давності», «відновлення строків позовної давності», відтак жодних обмежень щодо можливості переривання строків позовної давності за вимогами, що випливають із векселя, законодавством не передбачено.

В даному випадку, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити питання щодо строків здійснення оплати сум за спірним векселем, що свідчило б про визнання позивачем свого зобов'язання за таким векселем, з урахуванням того, що платежі за векселем тягнуть за собою переривання строків позовної давності, а час що минув до переривання перебігу позовної давності, у відповідності до вимог частини третьої статті 264 Цивільного кодексу України до нового строку не зараховується.

Встановлення даних обставин є важливим для правильного вирішення даної справи по суті.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції наголошує, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга ТОВ «Богдан-Логістик» підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 р. у справі № 823/2258/13-а - скасувати.

Справу № 823/2258/13-а направити на новий судовий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.М. Бухтіярова підпис М.І. Костенко