Ухвала суду № 37821495, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2014 р. м. Київ К/9991/59733/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкун В.В.

за участю представників сторін: позивача - Ратушного М.А.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 р.

у справі № 2270/1604/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полонне Траузес Фекторі»

до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Полонне Траузес Фекторі» (далі - позивач, ТОВ «Полонне Траузес Фекторі») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області (далі - відповідач, ДПІ у Полонському районі), в якому просило суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 0000011701, № 0000012301 та № 0000022301.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2012р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 р., адміністративний позов задоволено в повному обсязі: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Полонському районі від 12.01.2012 р. № 0000011701, № 0000012301 та № 0000022301.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в письмових запереченнях та у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.11.2011 р. по 16.12.2011 р. на підставі направлень від 14.11.2011 р. № 359, № 360, № 362, згідно із статями 75, 78, 82 Податкового кодексу України, наказу № 400 від 12.10.2011 р., посадовими особами ДПІ у Полонському районі була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Полонне Траузес Фекторі» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 28.12.2011 р. № 1063/231-34847670 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: - підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, статті 8, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, пункту 8.6 статті 8, пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 25 592,75 грн., у тому числі за півріччя 2010 року в сумі 25 592,75 грн.; - підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 розділу І, підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138, пункту 146.1, пункту 146.2, пункту 146.4 статті 146, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р., на загальну суму 2 514 175 грн., у тому числі за ІІ та ІІІ квартали 2011 року на суму 2 514 175 грн.; - пункту 3.4 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за № 46/18784. Відповідальність передбачена пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту податкової перевірки відповідачем 12.01.2012 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000012301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 31 990,94 грн., з яких 25 592,75 грн. за основним платежем та 6 398,19 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000022301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 514 175 грн.; № 0000011701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по донарахуваннях по актах перевірок по податку з доходів фізичних осіб - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510 грн.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства, на підставі яких були винесені спірні податкові-повідомлення рішення, є необґрунтованими, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000022301 від 12.01.2012 р. стали висновки перевіряючих про завищення позивачем, за перевіряємий період, показників від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року за ІІ та ІІІ квартали 2011 року, на формування яких мало вплив від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (І кварталу 2011 року), у зв'язку із безпідставним, на думку відповідача, включенням до складу валових витрат ІІ та ІІІ кварталів 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилося за підсумками 2010 року.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України розділ ІІІ цього Кодексу «Податок на прибуток підприємств» набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Абзац перший пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України також встановлює, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

За змістом цих норм, норми Податкового кодексу України не застосовується до визначення доходів і витрат, що отримані і проведені до 1 квітня 2011 року. Цей Кодекс не застосовується і до розрахунку об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року. Про це свідчить зміст пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у першому абзаці якого йдеться тільки про правовий режим від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року. Тобто, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками І кварталу 2011 року здійснюється за нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» який втрачає чинність з 1 квітня 2011 року (підпункт 2 пункту 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України), тоді як в абзаці другому пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України йдеться про розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу, наступних податкових періодів, який здійснюється за Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року здійснюється з врахування доходів і витрат цього кварталу з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, яке підлягає включенню до витрат І календарного кварталу 2011 року без обмежень.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, до складу валових витрат ІІ та ІІІ кварталів 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилося за підсумками 2010 року. Відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 0000022301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000012301 від 12.01.2012 р., з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що в ІІІ кварталі 2011 року контрагент позивача - TOB «Техношвейсервіс» поставив ТОВ «Полонне Траузес Фекторі» товарно-матеріальні цінності згідно договору від 01.07.2011 р. та видаткових накладних: №ТОВ-000003 від 01.07.2011 р. на суму 7 650,10 грн. (без податку на додану вартість) та податок на додану вартість у розмірі 1 530,02 грн.; № ТОВ-000027 від 17.08.2011 р. на суму 3 277,50 грн. (без податку на додану вартість) та податок на додану вартість у розмірі 655,50 грн.; № ТОВ-0000004 від 13.09.2011 р. на суму 5 763,54 грн. (без податку на додану вартість) та податок на додану вартість у розмірі 1 152,71 грн.; №ТОВ-0000005 від 13.09.2011 р. на суму 5 679,04 грн. (без податку на додану вартість) та податок на додану вартість у розмірі 1 135,81 грн.; № ТОВ-0000006 від 13.09.2011 р. на суму 5 019,44 грн. (без податку на додану вартість) та податок на додану вартість у розмірі 1 003,89 грн.

Податковий кредит підтверджений виданими ТОВ «Техношвейсервіс» податковими накладними: № 4 від 01.07.2011 р. на суму 7 650,10 грн. (без податку на додану вартість) та податок на додану вартість у розмірі 1 530,02 грн.; № 10 від 17.08.2011 р. на суму 3 277,50 грн. (без податку на додану вартість) та податок на додану вартість у розмірі 655,50 грн.; № ТОВ-0000004 від 13.09.2011 р. на суму 5 763,54 грн. (без податку на додану вартість) та податок на додану вартість у розмірі 1 152,71 грн.; № ТОВ-0000005 від 13.09.2011 р. на суму 5 679,04 грн. (без податку на додану вартість) та податок на додану вартість у розмірі 1 135,81 грн.; № ТОВ-0000006 від 13.09.2011 р. на суму 5 019,44 грн. (без податку на додану вартість) та податок на додану вартість у розмірі 1 003,89 грн.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, фактичні обставини об'єктивно засвідчують, що під час проведення вказаних господарських операцій позивачем та ТОВ «Техношвейсервіс» дотримано вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим висновки відповідача в цій частині є протиправними.

Щодо винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 0000011701, яким до позивача застосована штрафна санкція в сумі 510 грн. за неправильне складання податкового звіту за формою 1-ДФ за податковий період - ІІ квартал 2011 року, суд касаційної інстанції підтримує позицію судів попередніх інстанцій, які скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення виходили з наступних мотивів.

Згідно із пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Разом з тим, відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, з врахуванням вище зазначеної норми Податкового кодексу України, штрафна санкція в розмірі 509 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2012 р. № 0000011701 застосована до позивача протиправно.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, на підставі яких були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, мають характер припущень та є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 2012.01.2012 р. №0000011701, № 0000012301 та № 0000022301, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 р. у справі № 2270/1604/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко