Ухвала суду № 37821486, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року м. Київ К/800/23957/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013

у справі № 2а/2370/4871/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс"

до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001021720 від 16.11.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 134025,73 грн. - за основним платежем. В іншій частині в позові відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Смілаенергопромтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, складено акт від 02.11.2012 №2306/22/33931257, в якому встановлено порушення позивачем, зокрема, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.176.2а ст.176, п.119.2 ст.119, ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 134025,73 грн. за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.11.2012 №0001021720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати, на загальну суму 170592,16 грн., у тому числі 134025,73 грн. - за основним платежем та 36566,43 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). При цьому, штрафні санкції до позивача застосовано у розмірі 25% суми нарахованого зобов'язання, що становить 33506,43 грн., та штраф за подання податкових звітів з недостовірними відомостями та з помилками (звіти форми 1-ДФ) за І квартал 2011 року - ІІ квартал 2012 року у розмірі 3060,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також, правомірності збільшення суми грошового зобов'язання та застосування податковим органом штрафних санкцій.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування повідомлення-рішення від 16.11.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 134025,73 грн., враховуючи наступне.

Підпунктом 14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Разом з тим, якщо оподатковуваний дохід нараховують податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Як вбачається з акта перевірки №2306/22/33931257 від 02.11.2012, відповідачем встановлено, що станом на 01.07.2012 позивачем не перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 134025,73 грн., в тому числі 133753,33 грн. податку з доходів фізичних осіб з своєчасно невиплаченої заробітної плати та 272,40 грн. неутриманого податку з доходів фізичних осіб, виплачених на користь платника податку ОСОБА_4

Однак, в матеріалах справи наявні платіжні доручення, які свідчать про сплату податку з доходів фізичних осіб до часу прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що на час прийняття спірного повідомлення-рішення - 16.11.2012, у відповідача були відсутні підстави, передбачені пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 134025,73 грн. - за основним платежем.

Разом з тим, враховуючи, що податковим органом встановлений факт неперерахування позивачем станом на 01.07.2012 до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 134025,73 грн., відповідачем, відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, правомірно застосовано штрафні санкції в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 33506,43 грн.

Також, як було вірно враховано апеляційним судом, під час проведення перевірки відповідачем встановлено подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а саме невідповідність даних, зазначених в податковій звітності форми 1-ДФ за 1 квартал 2011 року - 2 квартал 2012 року, даним бухгалтерського обліку, а тому до позивача правомірно застосовано штраф в розмірі 3060,00 грн., згідно з п.115.1 ст.115 та п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України.

Доводи, наведені відповідачем в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль