Ухвала суду № 37821344, 24.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/7992/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2а-6372/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Енергія»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Червонозаводському районі м.Харкова від 14.04.2010 № 0000211820/0 та від 17.05.2010 № 0000211820/1.

ДПІ в Червонозаводському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, обґрунтовуючи такі посилання обставинами, що зафіксовані в акті перевірки та були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а також наводились судам попередніх інстанцій в обґрунтування заперечень проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 14.04.2010 № 0000211820/0 та податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2010 № 0000211820/1, складеним за результатами оскарження первісного, податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 83749,50 грн., в т.ч. 55833,00 грн. основного платежу та 27916,50 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки за період з 12.07.2007 по 30.09.2009, викладені в акті від 31.03.2010 № 1605/182/32565073, про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податок на додану вартість за господарськими операціями з придбання послуг у ПП НВФ «Інноваційні системи та технології».

Відповідач вважає, що позивач не має права на податковий кредит з податку на додану вартість, сплаченого за господарськими операціями за договорами з ПП НВФ «Інноваційні системи та технології», оскільки останні в силу положень ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, оскільки не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. Реальність господарських операцій з придбання позивачем послуг у ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» поставлена відповідачем під сумнів з огляду на те, що згідно з поясненнями директора ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» він не має стосунку до створення і фінансово-господарської діяльності підприємства, складання та підписання первинних документів, основний постачальник цього підприємства ТОВ «Харків Еліт-Фарм» не знаходиться за юридичною адресою, його директор не має стосунку до діяльності підприємства.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту слід застосовувати положення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу його активів, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит та бюджетне відшкодування відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише тим порушеннями вимог законодавства при створенні підприємств та веденні фінансово-господарської діяльності.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм закону, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товарів та послуг судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які відповідають дійсності, в т.ч. податковими накладними, що підтверджують податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг), відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність контрагента.

У разі, коли контрагент чи його контрагент допустили порушення норм законодавства при створенні підприємства чи веденні фінансово-господарської діляьності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, адже Законом України «Про податок на додану вартість» іншого не передбачено.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун