Ухвала суду № 37821323, 06.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Київ К/800/30782/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Бухтіярової І.О., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року

у справі№ 806/749/13-а за позовомДержаного підприємства «Радомишльське лісомисливське господарство» доМалинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В

Державне підприємство «Радомишльське лісомисливське господарство» (надалі також- позивач, ДП «Радомишльське лісопромислове господарство» звернулось до суду з адміністративним позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0000511601, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 411 924 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 26 грудня 2012 року № 0000511601.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 і ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, фактичною підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 411924, 00 грн., на підставі податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14 грудня 2012 року №6/15/13568251, про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.4 статті 198, пункту 199.2 статті 199 Податкового кодексу України, оскільки не враховано результати акту позапланової виїзної документальної перевірки від 26 листопада 2012 року №15/2-61/13568251, яким встановлено порушення вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України та не враховано результатів акту планової виїзної перевірки від 26 грудня 2011 року №232/23-10/13568251, що призвело до завищення підприємством від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 411 924,10 грн.

Згідно з підпунктом 4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25 листопада 2011 № 1492 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 13 листопада 2013 року № 944) рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі актів перевірки від 26 листопада 2012 року №15/2-61/13568251 та від 26 грудня 2011 року №232/23-10/13568251, про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для зменшення позивачу залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 411 924 грн. Цим пояснюються особливості заповнення позивачем рядку 21.3 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

Таким чином, показники рядка 21.3 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року позивачем визначені відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідач не мав підстав для зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 411 924 грн.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: І.О. Бухтіярова

М.В. Сірош