Ухвала суду № 37821198, 24.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/3437/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010

у справі № 2а-12564/08/0470

за позовом Підприємства Криворізької виправної колонії № 80 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі від 27.08.2008 № 0002501701/0 та від 14.10.2008 № 0002501701/1 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 447346, 59 грн., в т.ч. 149115,53 грн. основного платежу та 298231,06 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Південна міжрайонна державна податкова інспекція у м.Кривому Розі подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.1, п. 1.3 та п. 1.8 ст.1, п.п. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковими повідомленнями-рішеннями від 27.08.2008 № 0002501701/0 та від 14.10.2008 № 0002501701/1 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 447346, 59 грн., в тому числі: 149115, 53 грн. основного платежу та 298231, 06 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки виїзної документальної перевірки за період: з 01.04.2005 по 31.03.2008, зафіксовані в акті від 15.08.2008 № 678/231/08679758, про порушення п. 6.1 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закону № 889-IV), що полягали у неправомірному застосуванні податкової соціальної пільги до заробітної плати, нарахованої засудженим під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Створене з метою залучення до праці засуджених і забезпечення їх професійного навчання Підприємство Криворізької виправної колонії № 80 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області оподатковувало доходи засуджених до позбавлення волі на підставі п.п. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закону № 889-IV) із застосовуванням податкової соціальної пільги у відповідності до п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889-IV.

Позиція податкового органу полягає в тому, що заробітна плата осіб, засуджених до позбавлення волі, не відповідає визначенню заробітної плати в розумінні Закону № 889 і вказані особи не є найманими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, тому підстави до застосування податкової соціальної пільги до вищевказаних доходів відсутні.

Крім того, контролюючий орган в обґрунтування протиправності застосування позивачем податкової соціальної пільги посилається на п.п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-IV, зокрема на абз. «в» цього пункту, згідно з яким податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №889 об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону №889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 889-IV, з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірах, визначених цим підпунктом.

Відповідно до п.п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-IV податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового періоду одночасно доходи, перелічені у цій нормі, зокрема доход передбачений в п.п. «в» - заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889-IV податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» від 23.06.2005 № 2713-IV трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Статтею 119 КВК України передбачено, що умови праці засуджених до позбавлення волі, зокрема, норми тривалості робочого часу, правила охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії встановлюються законодавством про працю.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КВК України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Таким нормативно-правовим актом є Інструкція з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 04.10.2004 № 191 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.10.2004 за № 1328/9927 (далі Інструкція № 191).

Підпунктом 1.2 Інструкції № 191 передбачено, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я, спеціальність.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 191 із заробітної плати, отриманих пенсій та інших доходів засуджених здійснюються утримання відповідно до законодавства з дотриманням черговості.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з абз. 3 п.п. 1.1 ст. 1 Закону №889-IV для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Аналіз наведених норм свідчить, що засуджені до позбавлення волі з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, в результаті чого їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Примусовість характеру трудових відносин засуджених та їх мета виправлення та перевиховання зумовлює те, що регулювання таких відносин здійснюється відповідно до законодавства про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Закон № 889-IV не передбачає особливого порядку оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці, а також не передбачає заборони застосовувати до заробітної плати таких засуджених податкової соціальної пільги. Тому, при застосуванні податкової соціальної пільги до заробітної плати вказаних засуджених враховуються визначені в цьому законі умови для її застосування.

Таким чином, враховуючи наявність трудових відносин між засудженими до позбавлення волі особами та Підприємством Криворізької виправної колонії № 80 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області, які виникли в результаті залучення таких засуджених до суспільно корисної праці, та отримання засудженими відповідної компенсації за виконану роботу - заробітної плати, дотримання умов для застосування податкової соціальної пільги, зокрема застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі без отримання засудженими інших доходів одночасно з такою заробітною платою, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірного застосування податкової соціальної пільги до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі залишити без задоволення, а на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун