Рішення № 37820720, 18.02.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1382 Головуючий у 1-й інстанції: Саадулаєв А.І.

Доповідач: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Чобіток А.О.

при секретарі Круглик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ЛуканіноїЛюбові Віталіївни - представника Військової частини А 1937 Міністерства Оборони України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А1937, третя особа: ОСОБА_4, Міністерство оборони України, про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суд з позовом до Військової частини А1937 (далі-відповідач), третя особа: ОСОБА_4, Міністерство оборони України про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 25.05.2008 працював лікарем-стоматологом медичного пункту (обслуговування КСВ ЗСУ). 24.03.2012 позивача звільнили з роботи у зв'язку із змінами в організації праці, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає, що його звільнення є незаконним, оскільки у відповідача не мали місце зміни в організації виробництва і праці. Посаду, яку він займав на даний момент займає інший лікар-стоматолог ОСОБА_5 Також відповідачем не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки він є працівником з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Окрім цього, позивач має на утриманні двох малолітніх дітей та є особою, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком. Про незаконність наказу про звільнення також свідчить той факт, що позивача звільнили з роботи 24.03.2012, а наказ про звільнення був винесений лише 26.03.2012. Просив суд поновити його на роботі у Військовій частині А1937 на посаді лікаря-стоматолога, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, вихідну допомогу, грошову компенсацію за невикористану відпустку, допомогу у розмірі почасового окладу під час надання щорічної відпустки та компенсацію за затримку видачі трудової книжки. Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку із незаконним звільненням він зазнав моральної шкоди, яка полягає у погіршенні психологічного стану позивача та його вагітної дружини, що призвело до передчасних пологів останньої, яку оцінив у розмірі 5000 грн.

Ухвалою від 16.04.2013 позовну заяву ОСОБА_3 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористану відпуску, допомоги в розмірі посадового окладу під час надання щорічної відпустки та компенсації за затримку видачі трудової книжки за заявою позивача - залишено без розгляду (а.с. 214 том 1).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 до Військової частини А1937, третя особа: ОСОБА_4, Міністерство оборони України, про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, задоволено. Зобов'язано Військову частину А1937(к.24308636) поновити ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1) на роботі на посаді лікаря-стоматолога. Стягнуто з Військової частини А1937(к.24308636) на користь ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 11783(одинадцять тисяч сімсот вісімдесят три)грн. 96 коп. (сума без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів). Стягнуто з Військової частини А1937(к.24308636) на користь ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1) суму моральної шкоди у розмірі 5000(п'ять тисяч)грн. 00 коп. Стягнуто з Військової частини А1937(к.24308636) на користь державного бюджету 321(триста двадцять одна)грн. 90 коп. судового збору. Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції представник відповідача подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник відповідача порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не враховано, що звільнення позивача було проявом виконання наказу вищестоящого органу, а не порушення прав позивача. Рішення суду ухвалено без врахування вимог директиви Міністерства Оборони України від 14.04.2011 № Д-322/1/03, переліку змін до штату № 2/192, ч. 3 статті 6 Закоу України «Про військовий обов'язок і військову службу», наказу Міністра оборони України № 2 від 06.01.2006 «Про затвердження змін до Тимчасового переліку посад офіцерського складу».

У судовому засіданні представник відповідача та третьої особи: ЛуконінаЛ.В. підтримала доводи апеляційної скарги. Позивач - заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 28.05.2008 року по 24.03.2012 року працював на посаді лікаря-стоматолога медичного пункту (обслуговування КСВ ЗС України), що підтверджується копією трудової книжки(а.с. 7).

Як вбачається з копії витягу з Наказу № 58 командира військової частини А1937 Міністерства оборони України від 26.03.2012 року, ОСОБА_3, лікаря медичного пункту звільнено на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю з 24.03.2012 року.

В матеріалах справи є Витяг з наказу Командувача сухопутних військ Збройних Сил України від 05.01.2012 року №2, з якого вбачається, що на посаду лікаря стоматолога медичного пункту 1004 окремого батальйону та обслуговування (командування сухопутних військ збройних сил України), ВОС-9029003 призначено старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_5

ОСОБА_3 був сумлінним працівником, про що свідчать грамота, подяка та відсутність дисциплінарних стягнень. На його утриманні двоє дітей, що підтверджується копіями свідоцтв про народження. (а.с. 12-13).

Доказів, які би свідчили про те, що позивачу перед звільненням пропонували іншу роботу відповідачем не надано.

Твердження відповідача про те, що позивач надалі не міг займати посаду, на якій перебував, оскільки не є військовослужбовцем, спростовані доказами, наданими позивачем, які свідчать про те, що позивач у 2004 році закінчив Українську військово-медичну академію та здобув кваліфікацію магістра медицини, офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня, продовжував військову службу за контрактом в м. Новограді-Волинському у в/ч А3814. В матеріалах справи наявна копія посвідчення позивача №1406/28/08, яке видане військово-медичною академією Міністерства оборони України (а.с. 9). Відсутні заперечення позивача щодо набуття ним статусу військовослужбовця.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, встановивши при розгляді справи, що позивачу перед звільненням не пропонували іншу роботу на тому ж підприємстві за наявності у позивача двох підстав переважного права залишення на роботі, які встановлені ст. 42 КЗпП України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем при звільненні позивача не додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП.

Відповідає вимогам закону - статті 235 КЗпП висновок суду першої інстанції про одночасне ухвалення рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2012 по день ухвалення рішення суду. При обчислені виплати, суд першої інстанції правильно виходив із розміру середньої заробітної плати згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, при цьому враховував положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348), а тому прийшов до законного висновку про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 11 783,96 грн., який підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону.

Проте колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо поновлення ОСОБА_3 на роботу без зазначення дати з якої відбудеться поновлення прав позивача, а також визначеного розміру моральної шкоди, виходячи з наступного.

У відповідно до вимог статті 241-І КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Так, визнавши звільнення працівника ОСОБА_3 незаконним, суд першої інстанції визнав цим рішенням недійсною і дату звільнення працівника, а тому відновлення прав працівника на попередній роботі має бути здійснено із дня незаконного звільнення.

Крім того, при визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, суд не в повній мірі врахував положення статті 237-І КЗпП України та роз'яснення Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, викладені в пункті 9, та визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню не врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, вимушеність змін у його життєвих стосунках на необхідність додаткових зусиль для організації його життя, а тому, колегія суддів, приходить до висновку, що виходячи із засад розумності та з урахуванням тривалості і характеру моральних страждань позивача, розмір моральної шкоди необхідно визначити в сумі 3 000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року слід змінити, доповнивши резолютивну частину рішення датою поновлення ОСОБА_3 на роботу на посаду лікаря-стоматолога, зазначивши з 24 березня 2013 року та зменшивши суму моральної шкоди з 5 000,00 грн. до 3 000,00 грн. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Луканіної Любові Віталіївни - представника Військової частини А 1937 Міністерства Оборони України задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року змінити, доповнивши резолютивну частину, зазначивши дату поновлення на роботі з 24 березня 2012 року та зменшити стягнуту з Військової частини А1937(к.24308636) на користь ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1) суму моральної шкоди з 5000 (п'ять тисяч) грн. до 1000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Судді: