Ухвала суду № 37818558, 19.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/1773/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 643/197/14-ц Короткий І.П.

Категорія: інші Доповідач - Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Гальянової І.Г., Колтунової А.І.

при секретарі Старікової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 січня 2014 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення державного виконавця

в с т а н о в и л а

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить суд визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанови про відмову відкритті виконавчого провадження від 26.09.2013 року та 25.12.2013 року головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служба Запорізького міського управління юстиції про примусове виконання виконавчого листа №2-1347/11, виданого 05.08.2011 року Московським районним судом м. Харкова.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23 січня 2014 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що воно є незаконним та необгрунтованим, просить скасувати ухвалу суду та задовольнити його скаргу.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України, суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 26.09.2013 року та 25.12.2013 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1347/11, виданого 05.08.2011 року Московським районним судом м. Харкова, було винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається із приписів ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. При цьому у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження постановою від 26 вересня 2013 року, державний виконавець виходив із того, що разом із виконавчим документом стягувачем не подано заяви про відкриття виконавчого провадження, а також копія виконавчого документа не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Судова колегія вважає такий висновок державного виконавця, з яким погодився і районний суд, обґрунтованим, оскільки він відповідає вимогам закону та узгоджується із матеріалами справи.

Після надання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження та надіслання копії довідки щодо ідентифікаційного коду 25 грудня 2013 року державним виконавцем знову відмовлено у відкритті виконавчого провадження з посиланням на невідповідність виконавчого документа вимогам, що передбачені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Судова колегія вважає такий висновок законним, оскільки редакція ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається апелянт, втратила чинність із прийняттям Закону N 5037-VI від 04.07.2012 року і на день прийняття рішення державним виконавцем вимоги до виконавчого документу Законом передбачались такі: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця, оскільки доказам по справі дана об'єктивна оцінка і зроблений вірний висновок.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 312, п.4 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -