Ухвала суду № 37818543, 17.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/382/14 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 2018/2-1766/11 Шмадченко С.І.

Категорія : договірні Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Малінської С.М., Даниленко В.М.

при секретарі - Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Макрокап Девелопмент Україна» про розірвання договору, стягнення суми ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 21 квітня 2008 року між ним та ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна» було укладено договір про участь у будівництві, відповідно до умов якого товариство зобов'язалося побудувати адміністративно-торгівельний центр за індивідуальним проектом (далі об'єкт) на земельній ділянці по вулиці Клочківській у місті Харкові, загальною площею 5482 квадратних метри, а ОСОБА_2 прийняти участь у спільній діяльності шляхом внесення вкладу у спільну діяльність в розмірі 1 919 000,00 грн. безпосередньо до каси ТОВ «МКДУ» або на розрахунковий рахунок до 30 квітня 2008 року.

Крім того, згідно вказаного договору при виконанні Позивачем своїх зобов'язань він мав отримати у власність нежиле приміщення для розміщення офісу загальною площею приблизно 183,2 квадратних метрів, розташоване на 7-му поверсі, західного крила.

Позивач зазначив, що обумовлені договором грошові кошти ним було передано ТОВ «МКДУ», що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Відповідно до рішення Харківської міської ради та Харківського виконавчого комітету строком закінчення будівництва даного об'єкта було визначено 4 квартал 2009 року.

За таких обставин, ОСОБА_2 зазначив, що всі зобов'язання покладені на нього вказаним договором він виконав належним чином, проте на час пред'явлення позову будівництво проекту закінчено не було з вини відповідача.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просив суд розірвати договір № 44 від 21 квітня 2008 року про участь у будівництві, укладений між ним та ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна». Стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у сумі 3028600 грн.

Представник відповідача - ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна» проти позову заперечувала та посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність просила відмовити в його задоволенні. При цьому, в обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначила, що рішенням 8 сесії Харківської міської ради 6 скликання було продовжено строк будівництва адміністративно-торгівельного центру до 31.12.2013 року

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна» про розірвання договору та стягнення суми - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням представник ОСОБА_2- ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_2 у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що строк будівництва та введення будинку в експлуатацію був порушений не з вини відповідача і тому відсутні підстави для розірвання укладеного договору про спільну діяльність.

Судовим розглядом встановлено, що 21 квітня 2008 року між ним та ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна» було укладено договір про участь у будівництві, відповідно до умов якого товариство зобов'язалося побудувати адміністративно-торгівельний центр за індивідуальним проектом (далі об'єкт) на земельній ділянці по вулиці Клочківській у місті Харкові, загальною площею 5482 квадратних метри, а ОСОБА_2 прийняти участь у спільній діяльності шляхом внесення вкладу у спільну діяльність в розмірі 1 919 000,00 грн. безпосередньо до каси ТОВ «МКДУ» або на розрахунковий рахунок до 30 квітня 2008 року.

За умовами вказаного договору відповідач здійснює спільно з іншими особами будівництво адміністративно-торгового центру по індивідуальному проекту (надалі - об'єкт), а позивач приймає участь у спільній діяльності на умовах цього договору.

Будівництво здійснюється на земельній ділянці по вул. Клочківський (ріг вул. Космічної) у м. Харків, загальною площею 5482 кв.м, яка надана рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 р. № 105/04.

Відповідно до п. 1.3 договору строк закінчення будівництва визначається рішенням Харківської міської ради і Харківським виконавчим комітетом: 4 квартал 2009 р.

Порядок розрахунків передбачений розділом 3 даного договору, відповідно до якого сторони домовились, що розмір вкладу (інвестиційна вартість нежитлового приміщення) за цим договором складає 1 919 000, 00 гривень, що становить еквівалент 380 000 доларів США при розрахунковому курсі долара США до національної валюти - 5,05 грн. за 1 долар США на момент укладення договору. Право власності на вклад не переходить до сторонни позивача. Відповідач залишається власником внеску до моменту передачі йому приміщень по 2-х сторонньому акту.

Згідно з п.4.1, п.4.2 договору сторона 1 передає стороні 2 приміщення, зазначені в цьому договорі, з урахуванням змін, визначених угодою про коригування. Приміщення передаються у відповідності з затвердженим та узгодженим проектом.

Рішенням Харківської міської ради № 171/06 від 22.11.2006р. ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" як правонаступнику АТЗТ "Макрокап Девелопмент Україна" надано в оренду земельну ділянку по вул. Клочківській - ріг вул. Космічної, загальною площею 0,5482 га, для будівництва адміністративно-торговельного центру з прибудованою закритою автостоянкою до 31.12.2009 р.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач вказував на те, що він був змушений звернутися до суду з позовом про розірвання договору оскільки у встановлені договором строки будівництво об'єкту не завершено, передача приміщень не відбулася, у зв"язку з невиконанням умов договору саме з вини відповідача, що є істотним порушенням договору і є підставою для розірвання договору.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони ( учасники) зобов"язуться спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Стаття 1131 ЦК України передбачає, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність у тому числі й координація спільних дій учасників або ведення їх спільних прав, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, окриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленостю сторін, якщо інше не встановлено заоконм про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст.614 ЦК України, на яку позивач посилався в судовому засіданні, особа, яка порушила зобов"язання несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором адо законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконанняч зобов"язання.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області від 28.10.2008 року було винесено тимчасову заборону ( зупинення) діяльності по проведенню робіт з будівництва. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач лише у 02.09.2010 року вирішив вказане спірне питання у судовому порядку щодо скасування вказаної заборони та рішенням 8 сесії Харківської міської ради 6 скликання « Про продовження строків будівництва адміністративно-торгівельного центру з прибудованою закритою автостоянкою по вул. Клочківській - ріг вул. Космічної було продовжено до 31.12.2013 року, у зв"язку з чим було поновлено договір оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

З матеріалів справи вюачається, що позивач, обгрнутовуючи свій позов посилався на порушення відповідачем вимог ст. 614 та 651 ЦК Укроїни, а при зверненні з апеляційною скаргою послалися на інші підстави. Які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а саме ст. 652 ЦК України, яка передбачає розрвання договору у зв"язку з істотною зміною обставин.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що невиконання умов договору, укладеного між ОСОБА_2 до ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна» відбулося з вини відповідача, а тому суд першої інстанції обгрнутовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.

Не може| бути| скасоване| правильне| по суті і справедливе рішення суду з одних лише| формальних| міркувань.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Позивач будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.

| Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2013 року

залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.

Головуючий суддя - Судді -