Постанова № 37816956, 07.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2014 р. Справа № 804/120/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Букіна Л. Є., за участю: секретаря судового засідання Червяченко Д.В., представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, Фадєєв Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_6) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Нікопольська ОДПІ), в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.08.2013 року № 0007321702, № 0007381702, № 0007311702.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом безпідставно прийняті оскаржені рішення, оскільки сума виручки позивача у I півріччі 2011 року не перевищувала 500 тис.грн., що підтверджується банківськими виписками, а тому позивач не повинен сплачувати податок з доходів фізичних осіб в сумі 5445,0 грн.; позивач здійснив перехід на загальну систему оподаткування у відповідності до Перехідних положень Податкового кодексу, які діяли на момент переходу, а тому позивач не повинен був подавати декларацію з податку на додану вартість та сплачувати податок з моменту переходу на загальну систему оподаткування, а саме з липня 2011 року; накладення штрафних санкцій за ненадання податковому органу Книги обліку доходів та витрат за I півріччя 2011 року є безпідставним, оскільки такі санкції накладено ще до отримання позивачем запиту про надання Книги обліку доходів та витрат; висновки податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки підтверджуються належними доказами.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведенні перевірки позивачем не надано Книги обліку доходів та витрат за I півріччя 2011 року, а тому на підставі звітності позивача встановлено перевищення суми виручки позивача у I півріччі 2011 року понад 500 тис.грн.; починаючи з липня 2011 року позивач повинен сплачувати податок на додану вартість та подавати декларацію з цього податку; перевіркою встановлено ненадання для перевірки Книги обліку доходів та витрат за I півріччя 2011 року, про надання якої позивач повідомлявся своєчасно; під час перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_7, а тому прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач - ФОП ОСОБА_6 зареєстрований у Виконавчому комітеті Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області 21.01.97 року, перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ. У період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року ФОП ОСОБА_6 перебував на спрощеній системі оподаткування, з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року - на загальній системі оподаткування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків, в порядку, визначеному в главі 6 ПК України;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в порядку, визначеному в главі 7 ПК України;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу (згідно глави 8 ПК України), а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до наказу від 30.07.2013 року № 12 Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач, проведено планову виїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_6 вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 26.07.2013 року № 2004/172.2657505413.

Порядок та правомірність проведення перевірки позивачем не оскаржується, позивач не згоден із висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими за результатами перевірки податковими-повідомленнями рішеннями.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 09.08.2013 року № 0007311702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за основним платежем у розмірі 5827,29 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 266,97 грн.;

- від 09.08.2013 року № 0007381702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 50 745,68 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13 196,42 грн.;

- від 09.08.2013 року № 0007311702 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 25.10.2013 року №3341/10/04-36-10-04-09 Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та рішенням про результати розгляду повторної скарги від 20.11.2013 року №6007/к/99-99-10-01-03-14 Міністерства доходів і зборів України скарги ФОП ОСОБА_6 залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін.

За результатами перевірки ФОП ОСОБА_6 встановлені наступні порушення:

1. п.177.1 статті 177, п.177.2 статті 177, п.177.3 статті 177, п.177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб в сумі 5827,29 грн., в тому числі за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року в сумі 5445,0 грн., за 2012 рік в сумі 382,29 грн.;

2. п.п.49.18.1 п.49.18 статті 49 ПК України в результаті чого встановлено ненадання податкової декларації про майновий стан та доходи за перше півріччя 2011 року;

3. п.п. 181.1 статті 181, п.п.183.2 статті 183, п.183.10 статті 183, п.202.1 статті 202, п.203.1 статті 203, п.п.49.18 статті 49 ПК України, п.6.2 розділу Положення про порядок реєстрації платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 22.10.2010 року №978, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №15/400/18695, в результаті чого встановлено:

- ненадання податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2011 року;

- заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 50745,68 грн.

4. п.44.6 статті 44 ПК України, п.85.2 статті 85 ПК України встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, а саме: ненадання платником податків для перевірки Книги обліку доходів та витрат за період з 01.01.201 року по 30.06.2011 року, виписок банку за період з 01.01.201 року по 30.06.2011 року, первинних документів, що стосуються питання визначення розміру виручки від реалізації послуг за період діяльності з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

Перевіркою встановлено заниження оподаткованого доходу на загальну суму 38 848,60 грн. в результаті заниження валового доходу та завищення валових витрат за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року в сумі 36 300,0 грн., за 2012 рік в сумі 2548,0 грн. За результатами перевірки позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 5827,29 грн., в тому числі за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року в сумі 5445,0 грн. (36300,0 грн. Ч 15%), за 2012 рік в сумі 382,29 грн. (2548,0 грн. Ч 15%).

Перевіркою встановлено порушення статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» від 03 липня 1998 року №727, згідно якої спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_6 отримав суму виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року в сумі 536 300,00 грн., що встановлено на підставі Звіту суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку - позивача за цей період.

Такий висновок є помилковим, оскільки Звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку не є первинним документом, який підтверджує факт здійснення гоподарських операцій, та відповідно факт отримання грошових коштів за цими операціями, а тому не повинен бути врахований у якості підтвердження отримання коштів позивачем.

Крім того, під час проведення перевірки податковий орган отримав інформацію щодо отримання коштів позивачем у розмірі 38421,0 грн., про що є посилання в акті перевірки на довідку Дніпропетровського ГРВ АТ «Агробізнесбанк» м.Орджонікідзе від 10.07.2013 року №94.

Тобто, на момент перевірки відповідачу було відомо про те, що вимоги Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» від 03 липня 1998 року №727 позивачем не порушені.

Отримання коштів позивачем за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року у розмірі 38421,0 грн. підтверджується банківськими виписками, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, судом не встановлено отримання ФОП ОСОБА_6 за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року коштів понад 500 тис. грн., а тому помилково донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року з суми перевищення (36300,0 грн.) у розмірі 5445,0 грн. (36300,0 грн. Ч 15%), та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0007311702 підлягає частковому скасуванню на цю суму.

Посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки первинних документів (банківських виписок) для підтвердження отримання їм виручки позивачем не є підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб, оскільки за це порушення чинним законодавством передбачена інша відповідальність, у зв'язку з чим позивача притягнуто до відповідальності.

Так, за ненадання податковому органу документів, що підтверджують показники податкової звітності, зокрема банківські виписки, Книгу обліку доходів та витрат за перше півріччя 2011 року, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0007321702 у розмірі 510 грн.

Штрафна (фінансова) санкція у розмірі 510 грн. застосована правомірно, оскільки первинні документи витребувались від позивача під час перевірки відповідно до запиту податкового органу від 27.06.2013 року №16955/10/17.2-12, який отриманий позивачем особисто 27.06.2013 року, проте до перевірки не надані.

Перевіркою встановлено, позивачем не заперечується, що ФОП ОСОБА_6 не подано податковому органу декларацію про майновий стан та доходи за перше півріччя 2011 року, чим порушено вимоги п.п.49.18.1 п.49.18 статті 49 ПК України, у зв'язку з чим податковим органом правомірно донараховано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 170 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0007311702.

У ході перевірки встановлено, що до складу валових витрат позивач включив суми амортизаційних відрахувань у розмірі 2548,6 грн., у період перебування на загальній системі оподаткування, проте Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування. А тому податковим органом правомірно визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 382,29 грн. (2548,60 грн. Ч 15%) та донараховано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 95,97 грн. (382,29 Ч 25%) згідно податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0007311702.

Таким чином, сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0007311702 за основним платежем у розмірі 382,29 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 265,97 грн. (95,97 грн. + 170 грн.) визначена податковим органом правомірно.

Перевіркою визначення податкових зобов'язань встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 50745,68 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 45499 грн., за жовтень 2011 року - 2080 грн., за квітень 2012 року - 3166,68 грн.

Заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року та жовтень 2011 року виникло внаслідок наступного.

На думку податкового органу позивачем порушено вимоги п.п. 181.1 статті 181, п.п.183.2 статті 183, п.183.10 статті 183, п.202.1 статті 202, п.203.1 статті 203, п.п.49.18 статті 49 ПК України, оскільки позивач повинен був зареєструватись як платник ПДВ до 20.07.2011 року та подавати податкову звітність з ПДВ за серпень, вересень, жовтень 2011 року, проте свідоцтво платника ПДВ отримано позивачем лише 13.10.2011 року.

Проте, такий висновок податкового органу є помилковим, виходячи із наступного.

Згідно п.п.181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п.п.183.2 статті 181 ПК України).

Як передбачено п.183.10 статті 183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Разом з тим, податковим органом не враховано, що п.18 Підрозділу 2 Перехідних положень ПК України, який діяв на момент переходу позивача на загальну систему оподаткування, до 05.08.2011 року, передбачено що особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Перевіркою встановлено, позивачем не заперечується, що за період з 21.07.2011 року по 12.10.2011 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_6 надійшли кошти на загальну суму 237 897,0 грн.

Судом на підставі банківських виписок встановлено, що у першому півріччі 2011 року отримано коштів позивачем у розмірі 38421,0 грн., таким чином, у період з 01.01.2011 року по 12.10.2011 року загальна сума від здійснення операцій не перевищує 300 тис. грн.

Таким чином, позивач не повинен бути зареєстрованим як платник ПДВ до 20.07.2011 року та подавати податкову звітність з ПДВ за серпень, вересень, жовтень 2011 року, а тому визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 45499 грн., за жовтень 2011 року у розмірі 2080 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями за неподання звітності з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2011 року у розмірі 510 грн. є протиправним.

Перевіркою також встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 3166,68 грн., яке встановлено внаслідок перевірки господарських операцій із ФОП ОСОБА_7

Акт перевірки ФОП ОСОБА_6 не містить фактів які б спростовували підтвердження первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися. З'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків проведено поверхнево без посилання на достовірні факти.

При цьому, в обґрунтування висновків Акту перевірки перевіряючі однобічно обмежилися виключно цитуванням окремих частин та висновків акту про результати документальних перевірок контрагенту позивача, а саме: Акт документальної виїзної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, складений Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС, від 04.02.2013 року № 3841/172.2555011295., без посилань на будь-які докази, в тому числі первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що могли б достовірно підтвердити або спростувати наявність зазначених в них обставин.

Під час розгляду справи представник відповідача, який здійснював перевірку, Кинчев І.К. пояснив, що первинні документи ФОП ОСОБА_6 щодо підтвердження господарських операцій із ФОП ОСОБА_7, надані до перевірки, проте не була надана їм оцінка як документам первинного обліку через наявність Акту перевірки ФОП ОСОБА_7, дії щодо складання якого у судовому порядку не оскаржувались.

Згідно пояснень представника відповідача під час перевірки податковий орган дійшов висновку про не підтвердження господарських операцій із ФОП ОСОБА_7 згідно договору про поставку паливно-мастильних матеріалів від 19.04.2012 року лише щодо однієї поставки товару - за квітень 2012 року (згідно податкової накладної від 19.04.2012 року №6 на загальну суму 19000,08 грн., у т.ч. ПДВ - 3166,68 грн.), щодо інших поставок, зокрема, 10.10.2012 року, 30.10.2012 року, порушень не встановлено.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту визначає п. 198.1 ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій повинно досліджуються податковим органом з урахуванням даних фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту податковому органу надано всі необхідні первинні документи, в тому числі договір від 19.04.2012 року, банківські виписки, видаткові накладні, податкові накладні.

Первинні документи позивача відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідність податкових накладних за спірними взаємовідносинами вимогам ст.201 ПК України не заперечується відповідачем.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 року у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Отже, оскільки здійснена відповідачем в Акті перевірки кваліфікація операцій є бездоказовою та суперечить даним досліджених первинних документів, вона не може слугувати підставою для висновків щодо недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, визначення платникові податків податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд доходить висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0007381702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (за квітень 2012 року) за основним платежем у розмірі 3166,68 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 791,67 грн.

У зв'язку із правомірністю застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0007321702 у розмірі 510 грн., правомірністю визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 382,29 грн. та відповідно нарахування штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 95,97 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0007311702, позові вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень в тій частині задоволенню не підлягають. Разом з тим, у зв'язку із протиправністю прийняття податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013 року № 0007311702 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 5445 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн., а також від 09.08.2013 року № 0007381702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 50 745,68 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13 196,42 грн., підлягають задоволенню позовні вимоги про їх скасування.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.08.2013 року № 0007311702 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за основним платежем у розмірі 5445 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.08.2013 року № 0007381702 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 50 745,68 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13 196,42 грн.

У задоволенні решти позовним вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 24.03.2014 року.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна