Вирок № 37816765, 25.03.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №573/2495/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Куц В. І.Номер провадження 11-кп/788/119/14 Суддя-доповідач - Забара Категорія - 4

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Забари І. К.,

суддів - Рунова В. Ю., Макаровець А. М.,

при секретарі - Сисенко Н.В.,

з участю прокурора - Савостьянової Л.В.,

адвоката - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку апеляційного розгляду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на обвинувальний вирок Сумського районного суду Сумської області від 30 грудня 2013 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Павлівки, Білопільського району, мешканця АДРЕСА_1 раніше судимого:

1. 29 травня 1985 року за ч.1 ст. 196-1 КК України (1960 року) до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

2. 17 грудня 1989 року за ч. 1 ст. 101 КК України (1960 року) до позбавлення волі на строк 7 років;

3. 10 червня 2003 року за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 70 ч.1 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;

4. 31 жовтня 2007 року за ст.ст. 296 ч.1, 395, 70 ч.1 КК України до арешту на строк 6 місяців;

5. 09 грудня 2008 року за ст.ст. 185 ч.3, 296 ч.1, 395, 70 ч.4, 297, 186 ч.2, 199 ч.1, 70 ч.1, 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки;

6. 17 жовтня 2012 року за ч. 2 ст. 263 КК України до арешту на строк 4 місяці;

7. 13 листопада 2012 року за ст.ст. 395, 70 ч.4 КК України до арешту на строк 5 місяців;

8. 23 серпня 2012 року за ст.ст. 121 ч.1, 395, 70 ч.1 КК України до позбавлення волі на строк 5 років;

обвинуваченого за ст.ст. 185 ч.3, 289 ч.2, 121 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, в якій він просить скасувати вирок Сумського районного суду Сумської області від 30 грудня 2013 року відносно ОСОБА_4 та ухвалити новий вирок, яким засудити останнього за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 289 КК України - до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання даного покарання та покарання за вироком суду від 23 серпня 2013 року, призначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст. 121 КК України - до 9 років позбавлення волі; на підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком суду від 23 серпня 2013 року та остаточно визначити до відбуття покарання у виді 10 років позбавлення волі.

Даним вироком ОСОБА_4 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.3, 289 ч.2, 121 ч.2 КК України, та призначено покарання:

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

за ч.2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначене покарання у виді позбавлення волі на 5 років без конфіскації майна;

на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 23 серпня 2013 року, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна;

за ч.2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців,

на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до даного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за ч.4 ст. 70 КК України у виді 6 місяців позбавлення волі, і визначене остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишений попередній - тримання під вартою.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 1000 грн., на користь ОСОБА_7 - 2536 грн., ОСОБА_8 - 1000 грн., ОСОБА_9 - 4000 грн. матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2519 грн. 56 коп. витрат по проведенню судових експертиз.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи юридичної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 та доведеність його вини, зазначає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення покарання, яке явно не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Оскільки при призначенні покарання суд не дотримався вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості та індивідуалізації покарання, належним чином не оцінив обставини всіх вчинених останнім злочинів, його поведінку, ставлення до скоєного, безпідставно визнав щире каяття ОСОБА_4 - як обставину, що пом'якшує покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 подав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу прокурора, за змістом яких вважає вирок суду таким, що ґрунтується на нормах кримінального процесуального законодавства, та просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Як встановив суд першої інстанції, 03 грудня 2012 року, в нічний час, ОСОБА_4, проник до домогосподарства ОСОБА_10 по АДРЕСА_2, звідки повторно таємно викрав з сараю 4 курей, вагою 2,5 кг, загальною вартістю 240 грн., та одну кролицю, вагою 4,5 кг, вартістю 100 грн., а також половину двохкомфорної пічної плити, вартістю 45 грн., та металеву духовку, вартістю 75 грн., спричинивши тим самим ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 460 грн.

16 травня 2013 року, близько 08 години, ОСОБА_4 проник до будинку ОСОБА_11 по АДРЕСА_3 звідки повторно, таємно викрав грошові кошти в сумі 2536 грн., спричинивши тим самим останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

21 травня 2013 року, у нічний час, ОСОБА_4 проник до господарства АДРЕСА_4 належного ОСОБА_8, з приміщення літньої кухні якого повторно, таємно викрав майно на загальну суму 698 грн., спричинивши тим самим потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

20 липня 2013 року, у нічний час, ОСОБА_4, знаходячись біля під'їзду будинку АДРЕСА_5, повторно незаконно заволодів мопедом марки «HORSE YL50Q16», вартістю 4000 грн., належним ОСОБА_9, спричинивши тим самим останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 03 вересня 2013 року, близько 19.00 години, в будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 на ґрунті раптово виниклих неприязнених стосунків виникла сварка, в ході якої обвинувачений умисно наніс милицею чисельні удари по голові, тулубу та різних частинах тіла ОСОБА_12, після того, як милиця зламалась, ОСОБА_4 продовжив наносити удари другою милицею. Коли від нанесення ударів зламалась друга милиця, обвинувачений, не зважаючи на прохання ОСОБА_12 припинити його побиття, продовжував наносити чисельні удари частинами зламаних милиць по різним частинах тіла потерпілого. Побиття ОСОБА_12 тривало біля 3 годин, після чого ОСОБА_4 ліг спати, а прокинувшись вранці побачив, що ОСОБА_12 помер.

Внаслідок побиття ОСОБА_12 були заподіянні чисельні тілесні ушкодження, в тому числі поєднана тупа травма голови, грудної клітки, живота, верхніх кінцівок, яка супроводжувалася ранами, саднами, синцями та крововиливами в м'які тканини голови, переломами VII, ІХ, Х, ХІ ребер зліва по пахвинних лініях, прямі переломи ІХ, Х, ХІ ребер з права по пахвинних лініях, крововиливи в м'які тканини грудної клітки, попереку, в ділянці клубових кісток тазу, синці: в ділянці тазу справа та зліва, поширені поза очеревинні крововиливи, забиття нирок з крововиливами в навколо ниркову клітковину та м'які тканини поперекової ділянки, перелом нижньої третини правої плечової кістки, уламковий перелом середньої третини лівої ліктевої кістки, перелом ІІ,ІІІ, ІV п'ясних кісток лівої кисті, зливні поширені крововиливи в м'які тканини правого плеча, правого передпліччя, лівого плеча та передпліччя, лівої кисті, поширені зливні крововиливи в ділянці лівого стегна та правої гомілки, 5 ран в ділянці правого плеча, садна та синці верхніх та нижніх кінцівок, дана травма ускладнилася зовнішньою та внутрішньою кровотечею, що привело до посттравматичного та постгеморагічного шоку. З яких тілесні ушкодження у вигляді травми живота мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті, а тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітини, травми верхніх кінцівок мають ознаки середньої тяжкості та сприяли настанню смерті останнього.

Заслухавши доповідь судді про обставини кримінального провадження та суть апеляційної скарги, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, думку обвинуваченого та його захисника, які просили залишити вирок суду без зміни, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженню підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні повторного таємного викраденні чужого майна, поєднаного з проникнення у житло, інше приміщення та сховище, потворного незаконному заволодінні транспортним засобом, умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується матеріалами провадження, належним чином дослідженні судом першої інстанції та ніким не оспорюються і під сумнів не ставляться.

Отже, дії ОСОБА_4 за ст.ст. 185 ч.3, 289 ч.2, 121 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.

Разом з тим, призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції, в супереч вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та призначив покарання, як не можна визнати справедливим внаслідок його м'якості.

Правильність призначення ОСОБА_4 покарання за злочини, передбачені ст.ст. 185 ч.3, 289 ч. 2 КК України, в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється.

В той же час, колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк сім років і шість місяців, яке є наближеним до мінімального покарання, передбаченого цим законом, суд першої інстанції неналежно оцінив обставини, які мають значення для вирішення цього питання, внаслідок чого призначив даному обвинуваченому за цим законом занадто м'яке покарання.

Зокрема, суд в достатній мірі не врахував ступінь вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, не надавав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_4 був раніше неодноразово судимий, в тому числі двічі за спричинення тяжких тілесних ушкоджень, вироком суду від 23 серпня 2013 року обвинувачений був засуджений за спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12, висновків для себе не зробив, та знову вчинив проти останнього злочин, внаслідок якого настала його смерть. При цьому судом належно не враховані обставини скоєння злочинних дій ОСОБА_4, який наніс прикутому до ліжка потерпілому, внаслідок чого той не міг чинити опору, прохав припинити його побиття, велику кількість ударів, спричинивши тим самим значну несумісних з життям тілесних ушкоджень, те, що побиття ОСОБА_12 тривало протягом тривалого часу.

За таких обставин, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора з приводу того, що призначене ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 121 КК України і за сукупністю злочинів покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним дій та даним про особу обвинуваченого, внаслідок чого є занадто м'яким.

А тому, колегія суддів вважає за необхідне, у відповідності до вимог ст. 420 КПК України, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 в частині призначеного покарання скасувати, ухваливши свій вирок.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, ніде не працював, задовільно характеризується за місцем проживання, вчинив злочин, не відбувши покарання за вироком суду від 23 серпня 2013 року, за обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочинів.

Належить врахувати і конкретні обставини вчиненого злочину, а саме те, що ОСОБА_4 будучи раніше судимим за умисне заподіяння ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень, належних висновків для себе не зробив та через незначний проміжок часу знову вчинив умисний тяжкий злочин по відношенню до цього ж потерпілого, що полягає в жорстокому нанесенні по різним частинам тіла прикутого до ліжка, безпорадного потерпілого, який просив не бити його, значної кількості, не менше 41, сильних ударів милицями та частинами зламаних милиць протягом тривалого проміжку часу, після чого пішов відпочивати, проявивши тим самим байдужість до долі ОСОБА_12, що в кінцевому рахунку призвело до смерті останнього.

До обставин, що пом'якшує покарання, колегія суддів відносить визнання ОСОБА_4 своєї вини і каяття в скоєному, навіть всупереч думки прокурора, оскільки щире каяття, як ставлення винуватця до вчиненого ним, що виражається, зокрема, в осуді своїх дій, повному визнанні своєї провини тощо, може з'явитися на будь-якій стадії кримінального провадження і бути викликане різними причинами. Тому колегія суддів розцінює заяви ОСОБА_4 в судовому засіданні, як першої так і апеляційної інстанції, з приводу того, що свою провину визнає повністю, як ознаку щирого каяття, навіть враховуючи те, що останній не відшкодував завданих матеріальних збитків потерпілим.

Враховуючи наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про призначення ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, та яке відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 431, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 задовольнити часково.

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 30 грудня 2013 року відносно ОСОБА_4 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Ухвалити новий вирок, яким вважати ОСОБА_4 засудженим:

за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,

за ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю вказаних злочинів та злочинів, за які його засуджено вироком суду від 23 серпня 2013 року, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до знов призначеного покарання приєднати частково, у вигляді одного року позбавлення волі, невідбуте покарання, призначене за вироком суду від 23 серпня 2013 року, та остаточно призначити ОСОБА_4 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

На вирок апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку суду.

СУДДІ:

Забара І. К. Рунов В. Ю. Макаровець А. М.