Постанова № 37813672, 18.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року № 813/965/14

о 12 год., 19 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Комунального підприємства «Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство», представник - Бабич Т.Б.до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, представник - Панчишин В.В., Оленюк С.Л.про визнання нечинним рішення

Комунальне підприємство «Городоцьке водопровідно - каналізаційне господарство» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в якому просив визнати протиправним рішення відповідача від 27.12.2013 року у справі № 1-13-227/2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.08.2013 року позивач від відповідача отримав вимогу № 13/03-688 від 15.08.2013 року про надання інформації. При складанні вказаної вимоги працівниками відповідача не було враховано обсяг роботи для її виконання та подання достовірної і повної інформації в зазначені у вимозі строки. 02.09.2013 року позивач надіслав відповідачу лист у якому просив уточнити період за який необхідно подати інформацію, так як у строк зазначений у вимозі не може надати інформацію. Позивач оскаржував неправомірні дії відповідача. Відповідачем не взято до уваги, що позивач не відмовлявся надати відповідь на вимогу про що свідчить лист від 02.09.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.

Відповідач подав суду заперечення проти адміністративного позову в якому зазначив, що до позивача правомірно застосовано відповідальність у вигляді штрафу за порушення вимог законодавства щодо ненадання інформації на обов'язкову вимогу відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

20.08.2013 року позивач отримав від відповідача вимогу № 13/03-688 від 15.08.2013 року про надання інформації, в якій зазначено, що до 30.08.2013 року позивачу необхідно надати інформацію по 13 пунктах.

02.09.2013 року позивач надіслав відповідачу лист у якому зазначив, що для отримання інформації приєднання (підключення) об'єктів будівництва в тому числі об'єктів житлового будівництва до інженерних мереж водопостачання та водовідведення згідно вимоги № 13/03-688 відповідачу необхідно уточними період за який слід подати інформацію, тому відповідь у зазначений у вимозі строк позивач надати не може.

27.09.2013 року відповідачем прийнято розпорядження за № 277Р про початок розгляду справи № 1-13-277/2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Вказаним розпорядження розпочато розгляд справи у зв'язку із наявністю в діях позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме неподання інформації у встановлені строки.

07.10.2013 року позивачем подано скаргу відповідача на неправомірні дії, у якій просив скасувати незаконне розпорядження.

17.10.2013 року відповідачем надано позивачу відповідь на скаргу, про те, що відповідач та його службові особи діяли у межах повноважень, що визначені законодавством про захист економічної конкуренції.

27.12.2013 року відповідачем прийнято рішення за № 342 у справі № 1-13-277/2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яким визнано що позивач порушив законодавство про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме неподання інформації відповідачу у встановлений строк.

Згідно ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено на позивача штраф у розмірі 5000,00 гривень.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про Антимонопольний комітет України» із змінами і доповненнями (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про захист економічної конкуренції» із змінами і доповненнями (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 17 цього ж Закону, Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження, а саме: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ст. 22 цього ж Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 22/1 цього ж Закону, суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно ст. 51 цього ж Закону, порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 52 цього ж Закону, органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання юридичних осіб за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього ж Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі

По суті спору до позивача застосовано штраф за неподання інформації відповідачу у встановлені ним же строки. Сам факт неподання позивачем інформації відповідачу сторонами по справі не заперечуються.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки згідно вимог вищевказаного законодавства відповідальність настає за факт неподання в даному випадку позивачем на обов'язкову вимогу відповідача певної інформації. Факт неподання інформації згідно вимоги у зазначені в ній строки є самостійною кваліфікуючою ознакою порушення позивачем норм закону за які настає відповідальність.

20.08.2013 року позивач отримав від відповідача вимогу № 13/03-688 від 15.08.2013 року про надання інформації, в якій зазначено, що до 30.08.2013 року позивачу необхідно надати певну інформацію. На запитання суду представник позивача вказав, що позивач у зазначений строк не був позбавлений, а відтак мав реальну можливість з'ясувати (уточнити) у відповідача запитувану інформацію, однак цього ним зроблено не було. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів про вчинення будь яких дій щодо вчасного (в тому числі електронною поштою) надання відповідачу запитуваної на обов'язкову вимогу інформації, а відтак не спростовано правомірно встановленого відповідачем факту порушення вимог п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме: порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації у встановлені строки.

Вказана позиція по суті узгоджується із позицією ВС України викладеною у постанові від 14.08.2012 року.

З цих же підстав судом враховуються заперечення позовних вимог про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень, щодо предмету спору, мав право витребовувати від позивача певну інформацію, а позивач в свою чергу зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлені відповідачем строки.

Крім цього судом, не враховуються обґрунтування позивача, що відповідачем не в повному об'ємі направлено позивачу вищевказану вимогу, оскільки отримавши неповний текст вимоги, позивач своєчасно не звертається до відповідача для її уточнення. Позивач надсилаючи лист від 02.09.2013 року вказує: «Для отримання інформації щодо приєднання (підключення) об'єктів будівництва в т.ч. об'єктів житлового будівництва до інженерних мереж водопостачання та водовідведення згідно вимоги № 13/03-688 від 20.08.2013 р. Вам необхідно уточнити період за який слід подати інформацію …», притому що необхідність надання саме такої інформації зазначено на сторінці 4 вимоги, якої зі слів представника позивача, останній не отримував. Вказане в цілому, а також посилання представника позивача на преамбулу згаданої вимоги, в якій зазначено про мету вимоги по суті, а не вимоги відповідача, частину якої позивач начебто не отримав, судом оцінюється лише як спосіб уникнення від відповідальності за вчинена порушення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги Комунального підприємства «Городоцьке водопровідно - каналізаційне господарство» до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним рішення відповідача від 27.12.2013 року у справі № 1-13-227/2013, задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Крім цього, згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 цього ж Закону, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство» (ЄДРПОУ 22344616, вул. Комарнівська, 68, м. Городок, Львівська область) до Державного бюджету України 1753,92 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 24.03.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.