Рішення № 37813448, 20.03.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2014 року Справа № 913/228/14

Провадження №2/913/228/14

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Е 100 Україна», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Поіск, А.С.», м. Антрацит Луганської області

про стягнення 49772 грн. 04 коп.

Суддя Седляр О.О.

Секретар судового засідання Чех Т.М.

у засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув,

від відповідача: представник не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 43326 грн. 49 коп. та штрафні санкції у розмірі 6445 грн. 55 коп. за договором № 81-70 від 21.08.2012 року.

Відповідно до пояснень від 18.03.2014 б/н позивач просить суд розгляд справи продовжити без представника позивача та позов задовольнити частково у сумі заборгованості 43326 грн. 49 коп. Копію даних пояснень позивач надіслав відповідачеві у справі.

Дані пояснення судом приймаються до розгляду та у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України розцінюються, як зменшення позовних вимог.

Таким чином, позовними вимогами за даною справою є: стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 43326 грн. 49 коп., за договором № 81-70 від 21.08.2012 року.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 28.02.2014 б/н позовні вимоги визнав частково у сумі заборгованості 1723 грн. 86 коп., у решті вимоги відхилив, посилаючись на неотримання ним рахунків № 3873 від 30.11.2012 на суму 14794 грн. 08 коп. та № 3626 від 15.11.2012 на суму 26508 грн. 55 коп.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши представника позивача під час судових засідань, суд встановив такі фактичні обставини.

Між сторонами у справі, Товариством з обмеженою відповідальністю «Е100 Україна» (Продавцем) та Приватним акціонерним товариством «Посік, А.С.» (Покупцем) укладений договір від 21.08.2012 № 81-70 (з додатком № 1) (далі – договір).

Відповідно до п.1 §1 договору сторони домовились, що Продавець (позивач у справі) забезпечує Покупцеві (відповідач у справі) можливість використання карт для отримання товарів та/чи послуг на автозаправних станціях и пунктах дорожнього сервісу, які знаходяться на території України.

Пунктом 3 §2 вказаного договору сторони домовились що передача карт здійснюється на підставі заяви позивача та згідно акту приймання-передачі.

На виконання даного домовленості та відповідно до заяви позивача останньому були передані 5 карт на отримання товару, що підтверджено актом приймання-передачі від 21.08.2012 (а.с. 22).

Пунктом 4 §3 договору сторони передбачили, що любі платежі на договором буду здійснені відповідачем згідно рахунків-фактур, які виставлені позивачем у формі безготівкового банківського переказу.

Відповідно до п.6 §3 договору сторони домовились що розрахунковий період відповідно до вказаного договору встановлюється у Додатку до договору № 1.

Відповідно до п.2 Додатку № 1 до договору визначено, що розрахункові періоди за договором : перший – з 1по 15 число місяця; другий – з 16 по останнє число місяця (30,31 або 28,29 у лютому).

Рахунок-фактури виставляються позивачем у останній день кожного розрахункового періоду (п.4 Додатку до договору № 1). Строк оплати рахунок-фактур за договором: останній день місяця (30,31 числа або 28,29 у лютому) в якому виставлена рахунок фактура за перший розрахунковий період та 15 число місяця слідуючого за місяцем, у якому виставлена фактура за другий розрахунковий період ( п.5 Додатку до договору № 1).

При цьому сторони домовились, що вартість товарів та послуг за договором вказується позивачем в рахунках-фактурах, тому відповідач повинен своєчасно оплатити отримані товари та/чи послуги у відповідності з виставленими рахунками, які вважаються ним прийнятими, якщо протягом 15 календарних днів, враховуючи дату рахунку-фактури він не надасть письмове заперечення проти цих рахунків (п.3 §5 та п.10 §3 договору ).

На виконання вказаних домовленостей позивач виставив відповідачеві рахунки-фактури від 31.10.2012 № 3391 на суму 41432 грн. 04 коп., від 15.11.2012 № 3626 на суму 26508 грн. 55 коп., від 30.11.2012 № 3873 на суму 14794 грн. 08 коп. (а.с. 23-28), які останній оплатив частково, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 43 326 грн. 49 коп.

Відповідач відзивом на позов вимоги позивача визнав частково.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі укладений договір № 81-70 від 21.08.2012 з додатком № 1 (далі – договір), який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу (а.с. 13-21).

За умовами договору п.1 § 1 сторони передбачили, що підставою для здійснення операцій для придбання товарів та/чи послуг на автозаправних станціях і пунктах дорожнього сервісу позивача, відповідач використовує ідентифікаційні пластикові картки, які були йому передані за актом приймання-передачі від 21.08.2013 (а.с. 22), що останнім не заперечується.

Пунктом 4 §3 договору сторони передбачили, що любі платежі на договором буду здійснені відповідачем згідно рахунків-фактур, які виставлені позивачем у формі безготівкового банківського переказу.

Строк оплати рахунок-фактур за договором: останній день місяця (30, 31 числа або 28, 29 у лютому) в якому виставлена рахунок фактура за перший розрахунковий період та 15 число місяця наступного за місяцем, у якому виставлена фактура за другий розрахунковий період ( п.5 Додатку до договору № 1).

Крім того, сторони передбачили, що вартість товарів та послуг за договором вказується позивачем в рахунках-фактурах, які вважаються прийнятими відповідачем, якщо протягом 15 календарних днів, враховуючи дату рахунку-фактури він не надасть письмове заперечення проти цих рахунків (п.10 §3 договору ).

У підтвердження цього позивачем надано суду рахунки-фактури від 31.10.2012 № 3391 на суму 41432 грн. 04 коп., від 15.11.2012 № 3626 на суму 26508 грн. 55 коп., від 30.11.2012 № 3873 на суму 14794 грн. 08 коп. (а.с. 23-28) на загальну суму 82 734 грн. 97 коп.

Відповідач заперечує проти отримання від позивача рахунків від 15.11.2012 № 3626 на суму 26508 грн. 55 коп., від 30.11.2012 № 3873 на суму 14794 грн. 08 коп., і визнає лише суму заборгованості у розмірі 1723 грн. 86 коп., посилаючись на дані оплат відповідно до акту звірення розрахунків станом на 01.02.2014 , який наданий ним до суду (а.с. 59-60).

Відповідно до пояснень від 18.03.2014 (а.с. 73-74), позивач, у підтвердження надіслання відповідачеві даних рахунків, посилається на товарно-транспортну накладну кур’єрської служби доставки Express mail від 21.01.2014 № 5485673 з описом вкладення (а.с. 5, 6, 75), згідно якої підтверджується, що 24.01.2014 представником відповідача - Литвиновою було отримано позовну заяву та рахунки № 3391 від 31.10.2012, № 3626 від 15.11.2012, № 3873 від 30.11.2012.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням строків оплати рахунків-фактур, визначених п.5 Додатку до договору та часом їх отримання відповідачем, суд вважає передчасним звернення позивача з даним позовом до суду, оскільки на час звернення з даним позовом (24.01.2014 відмітка про здачу позову до канцелярії суду) умови договору щодо оплати за даними рахунками відповідачем порушені не були, тому що кінцевий строк оплати рахунків з врахуванням отримання відповідачем – 31.01.2014), а тому у позивача не виникло право щодо звернення до суду з даними позовом, оскільки його право порушено не було.

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання – 25.03.2014.

Суддя О.О. Седляр