Постанова № 37807903, 19.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа № 924/1299/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 4 Відкрите акціонерне товариство "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.13 р.

у справі № 924/1299/13 (суддя Виноградова В.В. )

позивач Прокурора Красилівського району в інтересах держави

відповідач Росолівецької сільської ради Красилівського району

відповідач Антонінської селищної ради Красилівського району

відповідач Кузьминської сільської ради Красилівського району

відповідач Відкритого акціонерного товариства "Хмельницькрибгосп"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області

про визнання недійсними рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 р. №4; Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. №4; Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 р. №2 та

визнання недійними державного акта на право постійного користування землею площею 121, 03 га серії І-ХМ №000590 від 10.11.2000 р., виданого на підставі рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 №4; державного акта на право постійного користування землею площею 108 га серії І-ХМ №000589 від 13.11.2000 р. виданого на підставі рішення Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. №4; державного акта на право постійного користування землею площею 789,93 га, серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000 р., виданого на підставі рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 р. №2

за участю представників сторін:

позивача ( прокурора) - Данілея В.Д.

відповідач1 - Мініх І.М ( представник, довіреність у справі)

відповідач 2-Мініх І.М ( представник, довіреність у справі)

відповідач 3-Мініх І.М ( представник, довіреність у справі)

відповідач 4-Раац К.В ( представник, довіреність у справі)

третя особа - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Апелянтом заявлене клопотання про технічну фіксацію судового процесу. Заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2014 року , внесені зміни відповідно до затвереджених складів колегій та визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Сініцина Л.М. , суддя Гудак А.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року справі № 924/1299/13 ( суддя Виноградова В.В.) позов прокурора Красилівського району в інтересах держави до Росолівецької сільської ради Красилівського району, Антонінської селищної ради Красилівського району, Кузьминської сільської ради Красилівського району, відкритого акціонерного товариства "Хмельницькрибгосп", третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області про визнання недійсними рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 р. № 4; Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. № 4; Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 р. № 2 та визнання недійними державного акта на право постійного користування землею площею 121, 03 га серії І-ХМ №000590 від 10.11.2000 р., виданого на підставі рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 р. № 4; державного акта на право постійного користування землею площею 108 га серії І-ХМ №000589 від 13.11.2000 р., виданого на підставі рішення Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. № 4; державного акта на право постійного користування землею площею 789,93 га, серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000 р., виданого на підставі рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 р. № 2 задоволено частково.

Визнано недійсним рішення одинадцятої сесії Кузьминської сільської ради від 31.10.2000 року № 2 "Про затвердження матеріалів інвентаризації землі".

Визнано недійсним рішення дванадцятої сесії Антонінської селищної ради ХХІІІ скликання № 4 від 09.11.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації землі".

Визнано недійсним державний акт серії І-ХМ № 000588 від 15.11.2000 року на право постійного користування землею площею 789,93 га, виданий відкритому акціонерному товариству "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 р. № 2

Визнано недійсним державний акт серії І-ХМ № 000589 від 13.11.2000 року на право постійного користування землею площею 108,00 га, виданий відкритому акціонерному товариству "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. №4 .

Визнано недійсним державний акт серії І-ХМ № 000590 від 10.11.2000 року на право постійного користування землею площею 121,03 га, виданий відкритому акціонерному товариству "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 р. № 4.

В задоволенні позову про визнання недійсним рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 року № 4 "Про погодження матеріалів інвентаризації земель" відмовлено.

Частково задовольняючи позов , суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст.13,14,19, 121, 142,144 Конституції України , ст.3, ч.1,2 ст.17, ч.1 ст.19, 79 Земельного кодексу України; п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 " Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин"; п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам"; п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування давності у вирішенні господарських спорів"; ст.21, ч.1 ст. 261 ЦК України , та прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог прокурора Красилівського району Хмельницької області, оскільки Кузьминська сільська рада та Антонінська селищна рада, прийнявши рішення від 31.10.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" та рішення №4 від 09.11.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації землі", діяли всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, перевищили надані їм повноваження, визначені Земельним кодексом України, оскільки право на прийняття таких рішень було віднесено до компетенції відповідної районної ради.

Відмовляючи в позові в частині визнання недійсним рішення Росолівецької сільської ради №4 від 01.11.2000 року,суд першої інстанції вказав, що прийняттям вказаного рішення Росолівецька сільська рада не порушила норми чинного на той час законодавства, зокрема, ст.ст. 11, 19, 79 Земельного кодексу.

Оскільки державні акти ,видані ВАТ "Хмельницькрибгосп" Кузьминською сільською радою серії І-ХМ №000588 на площу 789,93 га та Антонінської селищною радою серії І-ХМ №000589 на площу 108,00 га, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування та те, що в даному випадку рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 року №2 та Антонінської сільської ради №4 від 01.11.2000 року прийняті без відповідних на це повноважень та визнані судом недійсними, то і державні акти, видані на їх підставі, суд першої інстанції також визнав недійсними.

Щодо визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 121,03 га від 10.11.2000 р. серія І-ХМ № 000590, виданого ВАТ "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Росолівецької сільської ради від 01.11.2000р. №4 "Про погодження матеріалів інвентаризації земель", суд врахував, що Росолівецька сільська рада не приймала рішення про надання в постійне користування земельної ділянки водного фонду площею 121,03 га підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп", відтак підстави для видання оскаржуваного державного акта відсутні, у зв'язку із чим Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 121,03 га від 10.11.2000 р. серія І-ХМ № 000590 визнаний недійсним.

Не погодившись з постановленим рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" звернулось з апеляційною скаргою, в якій зазначає ,що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення неправильного рішення.

На думку апелянта, суд першої інстанції помилково порушив провадження у справі, оскільки прокурор Красилівського району ,звертаючись з позовом ,не вказав ані обставин, пов"язаних з порушенням інтересів держави , ані обґрунтування захисту таких інтересів, у зв"язку з чим місцевий суд мав би залишити зазначений позов без розгляду згідно п.1 ст. 81 ГПК України.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення обмежився описом твердження прокурора, що викладені у письмових поясненнях від 29.11.2013 року, але які не спростовують доводів ВАТ "Хмельницькрибгосп".

Вважає, що позивачем пропущений строк звернення з позовом, оскільки прокурору було відомо про оскаржувані рішення та державні акти ВАТ "Хмельницькрибгосп", зокрема про державний акт на право постійного користування землею 1-ХМ № 000589 від 13.11.2000 року, виданого на підставі рішення Антонінської селищної ради №4 від 09.11.2000 року, ще у 2008 році.

Також вказує, що в провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала на розгляді справа № 2270/13313/11 за позовом ВАТ "Хмельницькрибгосп" до Красилівської РДА, ДП "СГЦР "Поділля" за участю прокуратури. Згідно рішення суду по зазначеній справі від 06.06.2012 р. вбачається, що прокурору було відомо про оскаржувані державні акти постійного користування землею ВАТ "Хмельницькрибгосп" та про рішення, на підставі яких вони видані у 2011 році.

Крім того, питання правомірності користування ВАТ "Хмельницькрибгосп" землями водного фонду перебувало на розгляді органів прокуратури з 2010 року, про що свідчать листи прокуратури Хмельницької області від 05.10.2010 р. № 07/4-1961-07, 23.08.2012 р. № 05/3-2262-11, від 04.09.2012 р. № 05/3-2262-11, Генеральної прокуратури України від 29.08.2012 р. № 05/3-20327-10, прокуратури Красилівського району від 11.09.2012 р. № 69-118-12.

Скаржник вказує, що 1998 року Хмельницький облрибокомбінат здійснював діяльність у штучно створених водоймах, які будувались останнім, при чому земельні ділянки на яких розташовані дані об'єкти, були надані йому в постійне користування ще до введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 р..

За таких обставин, у відповідності до п. 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року "Про земельну реформу", ВАТ "Хмельницькрибгосп" повинно було до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Проте, згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93; дію пункту 6 продовжено до 01.01.98 згідно з Постановою ВР N 4028-12 від 24.02.94; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2000 року згідно з Постановою ВР N 744/97-ВР від 17.12.97; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2004 року згідно з Постановою ВР N 1312-ХГУ (1312-14 ) від 17.12.99). В подальшому, положення даного пункту Постанови визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Апелянт наголошує, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням матеріального та процесуального права, при неповному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи , а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач -1 Росолівецька сільська рада Красилівського району зазначає, що не погоджується з висновками , викладеним в апеляційній скарзі.

Так, думку відповідача -1 до повноважень сільських та селищних рад не відносились повноваження щодо розпорядження землями водного фонду. Такими повноваженнями у відповідності до ч.3 ст.19 та ст.79 Земельного кодексу наділені районні ради. Землі водного господарства, що не перебувають у користуванні водогосподарських підприємств надавались в користування в силу ч.4 ст. 19 Земельного кодексу за рішенням обласних рад.

Саме тому, як зазначає відповідач -1 , вирішення питання щодо надання землі в постійне користування ВАТ "Хмельницькрибгосп" відносила до повноважень обласної ради.

Вважає, що судом першої інстанції правомірно вказано, що видача державного акту серії I-XM № 000590 від 10.11.2000 року виданого ВАТ "Хмельницькрибгосп" Росолівецькою сільською радою на земельну ділянку площею 121,03 га здійснено з порушенням вимог ст.ст. 9,11,19,22,23,79 Земельного кодексу України ( в ред.1990 року), тобто без прийняття відповідного рішення про передачу землі в постійне користування (рішення сільської ради № 4 від 01.11.2000 року затверджувались лише матеріали інвентаризації земель без передачі їх в користування). Просить відмовити ВАТ "Хмельницькрибгосп" в задоволенні апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - 2 -Антонінська селищна рада вважає, що рішенням суду першої інстанції правомірно визнано перевищення повноважень сільською радою при розпорядженні землями водного фонду при прийнятті рішення № 4 від 09.11.2000 року та визнано недійсним державний акт серії I-XM № 000589 від 13.11.2000 року. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач - 3 Кузьминська сільська рада Красилівського району у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з вимогами апелянта та вважає, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм чинного законодавства.

Щодо перевищення повноважень Кузьминською сільською радою, виконком сільської ради повідомляє, що ч.3 ст.19 Земельного кодексу України районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів, із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених ст.ст. 77,79 цього Кодексу. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Прокурор в своїх запереченнях на апеляційну скаргу вказує, що звертаючись до суду з позовом, прокуратура діяла в межах ст. 20 Закону України " Про прокуратуру" , відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23 березня 2012 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам".

Щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, то прокурор вказує, що йому стало відомо про порушення лише після звернення державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області листом від 01 жовтня 2013 року. Вважає, що строк позовної давності прокурором Красилівського району не пропущений.

Крім того, вказує, що згідно ст.ст. 11,19,79 Земельного Кодексу ( в редакції , чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) , передача земельних ділянок за межами населених пунктів із земель водного фонду віднесена була до повноважень районних рад народних депутатів і у тимчасове користування.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року у справі № 924/1299/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У письмових поясненнях Державна інспекція сільського господарства у Хмельницькій області зауважує, що суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо перевищення повноважень через порушення Антонінською селищною та Кузьминською сільською радами народних депутатів Красилівського району Хмельницької області положень ч.1 ст.11, ч.3 ст.19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. у редакції станом на час прийняття незаконних рішень ( № 4 від 09.11.2000р та № 2 від 31.10.2000р.) , якими встановлено виключні повноваження районних рад народних депутатів щодо передачі земельних ділянок за межами населених пунктів у користування із земель водного фонду у випадках , передбачених ст. 77 та 79 Земельного кодексу .

Так, використання Відкритим акціонерним товариством "Хмельницькрибгосп" на праві постійного користування земельних ділянок саме водного господарства підтверджується довідкою Держземагенства у Красилівському районі № 04-04-06/ від 13.11.2013 р. Відповідно, прийняття рішень про надання таких земельних ділянок в постійне користування відповідно до ст.ст. 11,17,19,78,79 Земельного кодексу , в редакції на момент їх прийняття відносилась до компетенції Красилівської районної ради народних депутатів Хмельницької області.

На думку Державної інспекції сільського господарства у Хмельницькій області, суд першої інстанції цілком вірно та обґрунтовано прийняв рішення про визнання недійсними державних актів на право постійного користування землею серії I-XM № 000589 від 13.11.2000 р. серії I-XM № 000588 від 15.11.2000р.

Крім того, вказує, що необхідною умовою видачі акту на право постійного користування була наявність відповідного рішення уповноваженого органу , відсутність такого рішення , його неправомірність є порушенням виключного передбаченого Конституцією України права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту. Вважає рішення суду першої інстанції у справі № 924/1299/13 законним та обґрунтованим , просить апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства " Хмельницькрибгосп" залишити без задоволення , а рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. без змін.

В судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги , з підстав викладених у ній, просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року у справі № 924/1299/13 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог прокурора Красилівського району відмовити.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подані письмові заперечення, вважає оскаржуване рішення законним та прийнятим у повній відповідності до норм чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача 1,2,3 підтримала прокурора, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області є законним та обґрунтованим, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Третя особа - Державна інспекція сільського господарства у Хмельницькій області в судове засідання не з"явилась, причини неявки суду не повідомила.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 24 січня 2014 року про прийняття апеляційної скарги до розгляду та призначення судового засідання на 19 лютого 2014 року направлена третій особі 25 січня 2014 року та ними отримана 28 січня 2014 року , що підтверджується повідомленням поштового зв"язку про вручення поштового відправлення ( а.с. 38, т.2). Аналогічне повідомлення про відкладення розгляду справи на 19 березня 2014 року було отримане третьою особою 27 лютого 2014 року ( а.с. 65, т.2).

За таких обставин колегія суддів вважає, що третя особа - Державна інспекція сільського господарства у Хмельницькій області належним чином та заздалегідь повідомлялася про час та місце апеляційного перегляду справи.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

В судовому засіданні представник відповідача 4 заявив клопотання про витребування у Державної інспекції сільського господарства Хмельницької області матеріалів перевірки дотримання вммог земельного законодавства при використанні ВАТ " Хмельницькрибгосп" на праві постійного користування земельних ділянок водного фонду,розташованих на території Красилівського району,проведеної на підставі листів-вимог прокуратури Хмельницької області та прокуратури Красилівського району.

Предствник відповідачів 1,2,3 та прокурор заперечили проти задоволення даного клоптання ,вказали, що всі матеріали перевірок наявні в матеріалах справи і досліджувались судом першої інстанції.

Заслухавши думку сторні з приводу даного клопотання,дослідивши матеріали справи,колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ,оскільки у матеріалах справи наявні матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства ( т.1,а.с. 10-20,132-135,138-142),а тому повторне витребування таких матеріалів призведе до затягування судового процесу,що суперечить статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія встановила наступне.

Так, рішенням одинадцятої сесії ХХІІ скликання Кузьминської сільської ради Красилівського району від 31.10.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" було надано в постійне користування ВАТ "Хмельницькриба" по матеріалах інвентаризації земельну ділянку 789,93 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі, пасовищ - 2,50 га, під виробничими дворами 0,49 га, шляхами і дамбами 9,09 га, ліси і лісовкриті площі - 6,0 га, болота 117,51 га, водосховища і канали 654,34 га. Зобов'язано видати державний акт на право постійного користування землею ВАТ "Хмельницькриба" згідно даного рішення.

На підставі зазначеного рішення, Кузьминською сільською радою відкритому акціонерному товариству "Хмельницькрибгосп" 15.11.2000 року видано державний акт серії №І-ХМ №000588 на право постійного користування земельною ділянкою площею 789,93 га для ведення рибного господарства, в межах згідно з планом землекористування. Зазначено, що даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2.

Із наданого витягу з Книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею Кузьминської сільської ради вбачається, що запис під номером 2 відсутній.

Рішенням № 4 від 01.11.2000 року "Про погодження матеріалів інвентаризації земель" Росолівецька сільська рада Красилівського району Хмельницької області затвердила матеріали інвентаризації земель водного фонду ВАТ "Хмельницькрибгосп"; погодила надання земель водного фонду загальною площею 121,03 га підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп". Пунктом 3 рішення було вирішено просити районну раду вийти з клопотанням перед обласною радою про надання земель водного фонду підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп".

На підставі зазначеного рішення, Росолівецькою сільською радою 10.11.2000 року видано відкритому акціонерному товариству "Хмельницкрибгосп" державний акт серії І-ХМ №000590 на право постійного користування землею площею 121,03га для ведення рибного господарства, який, як зазначено, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею під №4.

Відповідно до листа Росолівецької сільської ради №257 від 06.12.2013р., в 2000р. Книга реєстрації державних актів не велася, державні акти не видавалися і не реєструвалися.

Рішенням № 4 дванадцятої сесії ХХІІІ скликання Антонінської селищної ради Красилівського району Хмельницької області від 09.11.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації землі" затверджено матеріали інвентаризації землі, проведені ВК ПМП "ЛГМБ", надано в постійне користування ВАТ "Хмельницькриба" по матеріалах інвентаризації земельну ділянку 108,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі, рілля 1,4 га, сіножатей 2,23 га, пасовищ 0,62 га, виробничими дворами 1,77 га, шляхами і дамбами 4,04 га, ліси і інші лісовкриті площі - 2,58 га, боліт 13,09 га, водосховищами і каналами 81,47 га. , зобов'язано видати державний акт на право постійного користування землею ВАТ "Хмельницькриба" згідно даного рішення.

Відповідно до рішення Антонінської селищної Ради №4 від 09.11.2000р. відкритому акціонерному товариству "Хмельницькрибгосп" 13.11.2000р. Антонінською селищною радою видано державний акт серії І-ХМ №000589 на право постійного користування землею площею 108,00 га в межах згідно з планом землекористування для ведення рибного господарства. Зазначено, що акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №31.

Крім того, було встановлено що відповідно до довідки Антонінської селищної ради №695 від 09.12.2013р., Книга реєстрації державних актів про надання в постійне користування земельних ділянок в сільській раді відсутня.

В подальшому, Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області листом від 01.10.2013р. №4/2-3128 звернулася до прокуратури Хмельницької області та прокуратури Красилівського району з клопотанням вжити заходів прокурорського реагування з метою усунення порушень земельного законодавства , які були виявлені під час перевірки. Зокрема, зазначено, що ВАТ "Хмельницькрибгосп" на території Красилівського району Хмельницької області використовує на підставі державних актів на право постійного користування землею земельні ділянки водного фонду: земельна ділянка водного фонду загальною площею 121,03 га на території Росолівецької сільської ради Красилівського району на підставі державного акта на право постійного користування землею, серії І-ХМ №000590 від 10.11.2000 року, виданого Росолівецькою сільською радою народних депутатів; земельна ділянка водного фонду загальною площею 108,00 га на території Антонінської селищної ради Красилівського району на підставі державного акта на право постійного користування землею, серії І-ХМ №000589 від 13.11.2000 року, виданого Антонінською селищною радою народних депутатів; земельна ділянка водного фонду загальною площею 789,93 га на території Кузьминської сільської ради Красилівського району на підставі державного акта на право постійного користування землею, серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000 року, виданого Кузьминською сільською радою народних депутатів. Підставою видачі державних актів на право постійного користування землею стали відповідно рішення Росолівецької сільської ради ради народних депутатів від 01.11.2000р. №4, Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 №4, Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 №2.

Наголошувалось, що в порушення ст.ст. 7, 9, 11, 19, 60, 78, 79 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішень), Росолівецька, Кузьминська сільські ради, Антонінська селищна рада при прийнятті рішень щодо видачі державних актів на право постійного користування перевищили надані повноваження.

В свою чергу, прокурор Красилівського району звернувся до відділу Держземагенства у Красилівському районі з вимогою (лист №117-73-13 від 13.10.2013р. ) надати інформацію, чи перебувають земельні ділянки, якими користується ВАТ "Хмельницькрибгосп" на підставі державних актів на право постійного користування від 10.11.2000р. І-ХМ №000590 площею 121,03 га, від 13.11.2000р. І-ХМ №000589 площею 108 га, від 15.11.2000р. І-ХМ №000588 площею 789, 93 га за межами населених пунктів та чи відносяться вони до об'єктів водного фонду.

Листом від 13.11.2013 року №04-04-06/ відділ Держземагенства у Красилівському районі повідомив, що зазначені земельні ділянки водного фонду розташовані за межами населених пунктів на території Красилівського району: Кузьминської сільської ради, площею 789,93 га, Антонінської селищної ради, площею 108,00 га та Росолівецької сільської ради, площею 121,03 га. Окрім того, вказані земельні ділянки перебувають у державній власності.

Дані обставини стали підставами для звернення з позовом прокурора Красилівського району в інтересах держави.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними державних актів, з огляду на таке.

За приписами ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Земельний кодекс України), розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Частиною 4ст.7 ЗК України передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності.

Частиною 1 статті 11 Земельного кодексу України (від 18.12.1990р.) встановлено, що до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Положеннями ст. 19 Земельного кодексу України визначено компетенцію Рад народних депутатів щодо надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Згідно до ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України, районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення.

Тобто, з аналізу вищенаведених законодавчих норм, а саме ст. ст. 11, 19, 79 Земельного Кодексу (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) вбачається, що передача земельних ділянок за межами населених пунктів із земель водного фонду віднесена була до повноважень районних Рад народних депутатів. Крім того, така передача земельних ділянок можлива була здійснена лише у тимчасове користування

Відповідно до листа відділу Держземагенства у Красилівському районі Хмельницької області № 04-04-06/ від 13.11.2013 року, вказані земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів та відносяться до земель водного фонду, а також перебувають у державній власності

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що Кузьминська сільська рада Красилівського району та Антонінська селищна рада Красилівського району, прийнявши рішення від 31.10.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" та рішення № 4 від 09.11.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації землі", діяли всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, перевищили надані їм повноваження, визначені Земельним кодексом України, оскільки право на прийняття таких рішень було віднесено до компетенції відповідної районної ради.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він прийнятий з перевищенням повноважень, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

З огляду на вищевикладене, рішення одинадцятої сесії Кузьминської сільської ради від 31.10.2000р., яким надано в постійне користування ВАТ "Хмельницькриба" земельну ділянку площею 789,93 га та зобов'язано видати державний акт на право постійного користування землею ВАТ "Хмельницькриба", а також рішення дванадцятої сесії Антонінської селищної ради 23 скликання № 4 від 09.11.2000 року, яким надано в постійне користування ВАТ "Хмельницькриба" земельну ділянку площею 108,00 га, зобов'язано видати державний акт на право постійного користування землею ВАТ "Хмельницькриба" правомірно визнані судом першої інстанції недійсними.

Щодо визнання недійсним рішення Росолівецької сільської ради Красилівського району №4 від 01.11.2000 року, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що ним було затверджено матеріали інвентаризації земель водного фонду, погоджено надання земель водного фонду загальною площею 121,03 га підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп" та вирішено просити районну раду вийти з клопотанням перед обласною радою про надання земель водного фонду підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп". Питання щодо надання в користування ВАТ "Хмельницькрибгосп" земельної ділянки водного фонду не приймалось. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що прийняттям вказаного рішення Росолівецька сільська рада не порушила норми чинного на той час законодавства, зокрема, ст.ст. 11, 19, 79 Земельного кодексу є вірним.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України, 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Тому, державні акти можуть бути видані та зареєстровані лише за наслідком прийняття відповідних рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, на підставі яких у суб'єктів землекористування і виникає відповідне речове право. Отже, за умови відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, відсутні підстави для видачі й державних актів на право постійного користування землею, а тому правильним та таким, що ґрунтується на вимогах закону є висновок господарського суду першої інстанції про визнання недійсними вказаних вище державних актів на право постійного користування землею, підстави для видачі та існування яких відсутні.

Оскільки право, посвідчене державними актами на право постійного користування землею , виданими ВАТ "Хмельницькрибгосп" Кузьминською сільською радою серії І-ХМ №000588 на площу 789,93 га та Антонінської селищною радою серії І-ХМ №000589 на площу 108,00 га, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування та те, що в даному випадку рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 року №2 та Антонінської сільської ради №4 від 01.11.2000 року прийняті без відповідних на це повноважень та визнані судом недійсними, то і державні акти, видані на їх підставі суд першої інстанції правомірно визнав недійсними.

Щодо визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 121,03 га від 10.11.2000 р. серія І-ХМ № 000590, виданого ВАТ "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Росолівецької сільської ради від 01.11.2000р. №4 "Про погодження матеріалів інвентаризації земель", судом враховується, що рішенням Росолівецької сільської ради від 01.11.2000р. №4 , яке зазначено як підстава видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 121,03 га від 10.11.2000 р. серія І-ХМ № 000590, не надавалося ВАТ "Хмельницькрибгосп" в постійне користування земельну ділянку площею 121,03 га для ведення рибного господарства, а лише погоджувались матеріали інвентаризації земель та вирішено просити районну раду вийти з клопотанням перед обласною радою про надання земель водного фонду підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп". Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду , що Росолівецька сільська рада не приймала рішення про надання в постійне користування земельної ділянки водного фонду площею 121,03 га підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп", тому підстави для видання оскаржуваного державного акта відсутні, а тому відповідно до положень ст. 79 Земельного кодексу України, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 121,03 га від 10.11.2000 р. серія І-ХМ № 000590 підлягає визнанню недійсним.

Щодо доводів апелянта про відсутність у позовній заяві обґрунтувань підстав звернення прокурора з метою захисту інтересів держави, що мало б наслідком прийняття судом рішення про повернення позовної заяви без розгляду, колегія суддів з урахуванням положення ч. 2 ст. 104 ГПК України дійшла висновку, що таке порушення норм процесуального права не призвело до прийняття неправильного рішення по суті, а тому не є підставою для скасування рішення суду.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі положень ст. 121 Конституції України, ст. 20, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 3-рп/99, п.1. постанови пленуму ВГСУ №7 від 23.03.2012 року, а також п. 5 положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №459/2011 та положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року №770 (п.6.3.), належним чином обґрунтував наявність підстав звернення прокурора з даним позовом до суду.

Не заслуговують також на увагу доводи апелянта про необхідність дослідження обставин набуття права приватної власності на земельні ділянки водного фонду, оскільки предметом даного судового спору не є оспорювання будь-ким права власності на землю, на яку було видано спірні державні акти.

Щодо пропуску прокурором строку позовної давності, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

У пункті 4.1. Постанови пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" судом касаційної інстанції сформовано правову позицію, за якою якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Як слідує із змісту позовної заяви, у даній справі позивачем виступає прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 267 ЦК України, відповідач - ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" звернулось до суду першої інстанції із письмовою заявою про застосування строку позовної давності (а.с.86-90 т.1), вказуючи на те, що відповідно до ст. 112 Земельного кодексу України, 1990 року рішення ради могло бути оскаржене до арбітражного суду у місячний строк.

Проте, оцінивши сукупність наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції вважає доведеним те, що прокурору Красилівського району стало відомо про порушення, що стали підставою для звернення з даним позовом, лише після звернення Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області листом від 01.10.2013 року № 4/2-3128, що свідчить про звернення прокурора з даним позовом до суду в межах строку, передбаченого ст. 257 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року у справі № 924/1299/13.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв"язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 у справі №924/1299/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.