Рішення № 37807670, 20.03.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/6/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2014 Справа № 908/161/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна" (54003, м. Миколаїв, вул. Чкалова, б. 209/1, кв. 32)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Лана" (72040, Запорізька область, Михайлівський район, с. Плодородне, вул. Генкіна, б. 30)

про стягнення суми 52512,00 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Черних О.В. (дов. б/н від 03.02.2014 р.);

Від відповідача - не з'явився (у судовому засіданні 27.02.2014 р. Післегіна Г.А. (дов. б/н від 10.02.2014 р.); Тимошенко С.В. (дов. № 01 від 08.10.2013 р.))

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача 52512,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.01.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/161/14, справі присвоєно номер провадження 20/6/14, справу призначено до розгляду на 06.02.2014 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 27.02.2014 р., потім на 20.03.2014 р.

20.03.2014 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 52512,00 грн., які були помилково перераховані останньому згідно з платіжними дорученнями № 996 від 16.10.2013 р. на суму 27522,00 грн., № 1020 від 18.10.2013 р. на суму 18972,00 грн., № 1029 від 18.10.2013 р. на суму 6018,0 грн. На письмову вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів відповідач не відповів, кошти не повернув. У письмовому поясненні від 27.01.2014 р. позивач зазначив, що будь-які правовідносини, окрім тих, що виникли через помилкове перерахування грошових коштів, між сторонами відсутні. Помилковий переказ стався з вини головного бухгалтера Велетнюк Л.В.. Відповідач чи-то помилково, чи-то умисно надіслав на адресу бухгалтерії позивача рахунки на оплату товару, щодо купівлі-продажу (постачання) якого з позивачем не було укладено жодних договорів, не відбувалося жодних перемовин. Головний бухгалтер позивача необачно сприйняла ці рахунки як рахунки за існуючим договором і, без попереднього узгодження з директором позивача, перерахувала відповідні кошти відповідачу. За такі дії бухгалтер Велетнюк Л.В. був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно з наказом від 22.10.2013 р. № 1-ОС. Зазначено, що ані бухгалтер, ані директор позивача не спілкувалися з жодною уповноваженою особою відповідача з будь-якого приводу. Жодних договорів між позивачем та відповідачем не існує. Реквізити позивача й види його діяльності містяться у загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на сайті позивача. Рахунки, на які містяться посилання в платіжних дорученнях, позивач має змогу надати тільки у роздрукованому з електронної пошти вигляді, оскільки надсилалися вони саме на адресу електронної пошти бухгалтерії позивача.

Відповідач у судовому засіданні 27.02.2014 р. проти позову заперечив, зазначивши у письмовому відзиві, що 16.10.2013 р. між бухгалтером відповідача Шибікою Ю.М. та бухгалтером позивача Велетнюк Л.О. було досягнуто домовленість щодо реалізації сировини власного виробництва ТОВ «СПП Лана», а саме: яблука некондиційного для виробництва ТОВ «Юніфрут Україна». Між позивачем та відповідачем велося листування електронною поштою, в процесі якого позивач зобов'язався скласти договір № 16/10/2013 та довіреність на ім'я директора ТОВ «Юніфрут Україна» Колосова М.А. та вислати оригінали даних документів на поштову адресу відповідача. Окрім цього, електронною поштою підприємствами було надіслано один одному електронні копії установчих документів для складання договору та товаросупроводжувальних документів. Після направлення позивачу електронної копії рахунку-фактури, на рахунок відповідача надійшли грошові кошти в сумі 27552,00 грн. (платіжне доручення № 966 від 16.10.2013 р.). Після отримання плати за продукцію та завантаження автомобіля, наданого позивачем, першою партією яблук, відповідачем були виписані наступні товаросупроводжувальні документи від 16.10.2013 р. для відвантаження продукції: 1 рахунок-фактура № 161001, 2 видаткові накладні № 161001., 4 товарно-транспортні накладні № 161001 та податкова накладна № 18/2 (екземпляр покупця). Позивач запевнив, що один екземпляр видаткової накладної разом з одним екземпляром товарно-транспортної накладної буде повернутий ним з відміткою про приймання поштою, разом з оригіналом договору та довіреністю. У відповідача залишився 1 рахунок-фактура, 1 товарно-транспортна накладна з відміткою водія про отримання товару та податкова накладна (екземпляр продавця). Наступного дня було завантажено другий автомобіль для поставки наступної партії яблук, на яку також було виписано від 17.10.2013 р.: 1 рахунок-фактура № 171001, 2 видаткові накладні № 171001, 4 товарно-транспортні накладні № 171001 та податкова накладна № 21/1 (екземпляр покупця). У відповідача залишився 1 рахунок-фактура та податкова накладна (екземпляр продавця). 18.10.2013 р. позивач перерахував оплату за продукцію в розмірі 24990,00 грн. (платіжні доручення №№ 1020, 1029 від 18.10.2013 р.). Позивачем на поштову адресу відповідача не було надіслано оригіналів документів. Існування належних правових підстав для перерахування вказаних коштів підтверджується бухгалтерським обліком ТОВ «СПП Лана», в якому відображено факт реалізації яблук, що зазначається в журналах-ордерах №№ 361, 701, 27, та податковим обліком товариства, а саме: відомостями з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 р. Відповідно до положень постанови НБУ від 21.01.2004 р. № 22, Указу Президента України від 16.03.1995 р. № 227/95, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (п. 32.2), ст. 1071 ЦК України винуватцем помилкового переказу грошових коштів є сам позивач. Позивачем не зазначено, яка саме помилка була допущена ним при здійсненні переказів грошових коштів 16.10.2013 р. та 18.10.2013 р., та яким чином ця помилка могла трапитись двічі. Зазначено, що 04.02.2014 р. відповідач звернувся до Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області з повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення у порядку ст. 214 КПК України, за фактом замаху на шахрайство директором ТОВ «Юніфрут Україна». 05.02.2014 р. слідчим СВ Михайлівського РВ були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080290000069. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судове засідання 20.03.2014 р. відповідач не з'явився, через канцелярію суду 20.03.2014 р. від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням представників та неможливістю прибути в судове засідання.

У задоволенні клопотання судом відмовлено, враховуючи приписи ст. 69 ГПК України, якою встановлено двомісячний строк розгляду спору, який може бути продовжено винятково за клопотанням сторони. Клопотання про продовження строку розгляду спору від сторін не надійшло. Крім того, судом враховано, що відповідач є юридичною особою, та, відповідно, не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого уповноваженого представника.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 27.02.2014 р. клопотання відповідача про витребування доказів було задоволено частково, на підставі ст. 38 ГПК України у Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області витребувано (у разі наявності у матеріалах кримінального провадження №12014080290000069) належним чином засвідчені посадовою особою та печаткою копії товаросупроводжувальних документів для відвантаження ТОВ "СПП Лана" продукції ТОВ "Юніфрут Україна": рахунку-фактури №161001 від 16.10.2013 р., видаткової накладної №161001 від 16.10.2013 р., товарно - транспортної накладної №161001 від 16.10.2013 р., податкової накладної №18/2 від 16.10.2013 р., рахунку-фактури №171001 від 17.10.2013 р., видаткової накладної №171001 від 17.10.2013 р., товарно - транспортної накладної №171001 від 17.10.2013 р., податкової накладної №21/2 від 17.10.2013 р., договору №16/10/2013, довіреності, виданої ТОВ "Юніфрут Україна" для отримання товару у ТОВ "СПП Лана".

Відповідно до відповіді слідчого СВ Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області за вих. № 43/2394 від 14.03.2014 р. (отримано судом електронною поштою), до теперішнього часу будь-якою стороною кримінального провадження № 12013080290000069 до СВ Михайлівського РВ оригіналів або належним чином засвідчених копій вказаних в ухвалі господарського суду Запорізької області від 27.02.2014 р. документів не надходило, згідно з норм КПК України у зазначеному кримінальному провадженні до Михайлівського районного суду Запорізької області з клопотанням про тимчасовий доступ до вказаних документів слідство не зверталося. Станом на 17.03.2014 р. головним бухгалтером ТОВ «СПП ЛАНА» слідчому СВ Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області надані в електронному вигляді скановані копії документів.

Розглянувши матеріали справи і заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, наданих в судовому засіданні 27.02.2014 р., суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СПП ЛАНА» електронною поштою надіслало ТОВ "Юніфрут Україна" рахунки-фактури № 161001 від 16.01.2013 р. на суму 27552,00 грн., № 171002 від 17.10.2013 р. на суму 24960,00 грн., найменування товару - яблуко некондиційне. В рахунках -фактурах зазначена кількість товару, ціна.

ТОВ "Юніфрут Україна" (позивач) згідно з платіжними дорученнями № 996 від 16.10.2013 р. на суму 27522,00 грн. (а.с. 7), № 1020 від 18.10.2013 р. на суму 18972,00 грн. (а.с. 8), № 1029 від 18.10.2013 р. на суму 6018,00 грн. (а.с. 9) було перераховано ТОВ «СПП ЛАНА» (відповідач) на рахунок № 26001300044090 в Запорізькому обласному управлінні АТ «ОЩАДБАНК» загальну суму 52512,00 грн.

У платіжному дорученні № 996 призначенням платежу визначено: "оплата за яблуко згідно рах. № 161001 від 16.10.2013 р., у т.ч. ПДВ 20% - 4587,00 грн.". У платіжних дорученнях №№ 1020, 1029 призначенням платежу визначено: «оплата за яблуко згідно рах. № б/н від 17.10.2013 р., у т.ч. ПДВ 20%..».

Як слідує з тексту позовної заяви, письмових та усних пояснень представника позивача, будь-які договори з відповідачем не укладалися, яблука у відповідача не замовлялися та не отримувалися. Помилкове перерахування коштів за зазначеними платіжними дорученнями сталося з вини головного бухгалтера позивача, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

23.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу (а.с. 10) про повернення протягом 7 днів помилково перерахованих коштів в сумі 52512,00 грн. Направлення вимоги підтверджується фіскальним чеком № 2582 від 23.10.2013 р. та описом вкладення у цінний лист (а.с. 12-13). Вимога була отримана відповідачем 30.10.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми 52512,00 грн., яка була безпідставно перерахована на рахунок відповідача, і відповідач безпідставно набув грошові кошти.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як слідує із матеріалів справи, та підтверджено сторонами у судовому засіданні, відповідач електронною поштою надіслав позивачу рахунки-фактури № 161001 від 16.01.2013 р. на суму 27552,00 грн., № 171002 від 17.10.2013 р. на суму 24960,00 грн., найменування товару - яблуко некондиційне. В рахунках -фактурах вказана кількість товару, ціна, а також мається позначка, що для отримання відвантаження товарів покупець повинен надати продавцю належним чином оформлену довіреність, попередньо надіславши її на e-mail або на факс. В рахунках також зазначено, що вони виставлені по договору № 16/10/2013 від 16.10.2013 р., дійсні до сплати до 30.10.2013 р. Оплата на загальну суму 52512,00 грн. була здійснена позивачем згідно з платіжними дорученнями № 996 від 16.10.2013 р., №№ 1020, 1029 від 17.10.2013 р.

Відповідно до пояснень сторін, договір за № 16/10/2013 щодо купівлі-продажу яблук некондиційних та будь-який інший договір у вигляді єдиного документу між сторонами не укладався. За поясненнями відповідача, текст такого договору повинен був скласти позивач та надати його для підписання відповідачу, між сторонами було досягнуто усну домовленість щодо купівлі-продажу яблук; яблука були поставлені позивачу згідно з проведеною ним оплатою. Разом з тим, позивач заперечує щодо досягнутої домовленості, наполягає на тому, що перерахування коштів за виставленими відповідачем рахунками сталося помилково, товар (яблука некондиційні) від відповідача не отримувався.

Із матеріалів справи слідує, що договір за № 16/10/2013 у формі єдиного документа сторонами дійсно не підписано. Однак, між сторонами на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 638, 640, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов'язання, оскільки фактично між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 640 ЦК України). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК).

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем було прийнято до оплати виставлені відповідачем рахунки-фактури, та, відповідно, прийнята пропозиція відповідача щодо продажу йому (позивачу) товару (яблук некондиційних). В платіжних дорученнях №№ 996, 1020,1020 мається посилання саме на ці рахунки, зазначено, що оплата здійснюється за яблука. Оплата здійснена позивачем на реквізити, зазначені відповідачем в рахунках і у вказаний у цих рахунках строк. Перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 52512,00 грн., позивач тим самим підтвердив свою згоду на отримання від відповідача (купівлю) товару, визначеного у рахунках-фактурах №№ 161001, 171001. Відповідачем були відображені операції з отримання коштів від позивача у податковому обліку та бухгалтерському обліку (зокрема, журнал-ордер і відомість по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»), що підтверджується матеріалами справи (а.с.88-109).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сплачені позивачем за платіжними дорученнями № 996 від 16.10.2013 р., №№ 1020, 1029 від 17.10.2013 р. кошти на загальну суму 52512,00 грн. не є набутими відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки між сторонами існувала домовленість щодо продажу товару, яка підтверджена наявністю рахунків-фактур № 161001 від 16.10.2013 р., № 171001 від 17.10.2013 р., які, в свою чергу, прийняті до оплати та оплачені позивачем.

Відповідач не заперечував отримання від позивача коштів у сумі 52512,00 грн., натомість наполягав на тому, що товар (яблука некондиційні) були отримані позивачем, будь-які товаросупроводжувальні документи у нього відсутні, оскільки відповідачу позивачем не повернуті.

Судом, із метою дослідження даного факту, на підставі ст. 38 ГПК України було витребувано з Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області (у разі наявності у матеріалах кримінального провадження № 12014080290000069) копії товаросупроводжувальних документів для відвантаження ТОВ "СПП Лана" продукції ТОВ "Юніфрут Україна": рахунку-фактури №161001 від 16.10.2013 р., видаткової накладної №161001 від 16.10.2013 р., товарно - транспортної накладної №161001 від 16.10.2013 р., податкової накладної №18/2 від 16.10.2013 р., рахунку-фактури №171001 від 17.10.2013 р., видаткової накладної №171001 від 17.10.2013 р., товарно - транспортної накладної №171001 від 17.10.2013 р., податкової накладної №21/2 від 17.10.2013 р., договору №16/10/2013, довіреності, виданої ТОВ "Юніфрут Україна" для отримання товару у ТОВ "СПП Лана".

Згідно з відповіді слідчого СВ Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області дані документи в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Суд не досліджує у межах розгляду даної справи факт виконання договору відповідачем у частині відвантаження яблук на суму 52512,00 грн., оскільки позивач не змінив предмет або підставу позову.

Звертаючись з позовом, позивач зазначає, що оплата була здійснена ним помилково, та просить стягнути з відповідача грошові кошти на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, як безпідставно набуті.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Із змісту наведеного законодавства слідує, що застосовувати ці норми можливо для захисту прав та інтересу у разі набуття або збереження особою майна, але без достатньої правової підстави. Тобто, повинен мати місце факт набуття або збереження майна відповідачем та відсутність достатньої правової підстави. Безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав, встановлених не тільки законом або договором, а й адміністративним актом чи одностороннім правочином.

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено поняття "помилковий переказ". Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів (п. 1.32 ст. 1 названого Закону). Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (п. 1.23 ст. 1 Закону).

Пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., встановлено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Як було встановлено судом, між сторонами виникли зобов'язання, оскільки фактично між сторонами укладено договір купівлі-продажу. Перерахування позивачем грошей в загальному розмірі 52512,00 грн. було здійснено не помилково, а на виконання усної домовленості між сторонами. Тобто, між сторонами виникли фактичні зобов'язальні правовідносини по купівлі-продажу, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за товар, тобто по суті попередню оплату. Сплачена сума коштів не перевищую суму, вказану у рахунках фактурах. Доказів відмови від отримання оплаченого товару (яблук некондиційних) або розірвання укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу позивач не надав. У направленій відповідачу вимозі (а.с. 10) позивач вимагав повернення протягом 7 днів помилково перерахованих коштів в сумі 52512,00 грн. як безпідставно набутого майна, а не попередньої оплати. Таким чином, правовідносини сторін регулюються положеннями ст.655, ч.2 ст.693 ЦК України, які не вказані у підставі позову, оскільки позивач взагалі заперечує факт укладення договору, а тому дані зобов'язання не підпадають під регулювання ст. 1212 ЦК України і положення ст.ст. 1212, 1213 ЦК не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач своїм процесуальним правом на зміну предмету або підстав позову не скористався, у судовому засіданні підтримував позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позивачем не доведений факт помилкового переказу заявленої до стягнення суми неналежному отримувачу - відповідачу і суму 52512,00 грн. не може бути визнано безпідставно набутими грошовими коштами.

За таких обставин в задоволенні позову судом відмовляється повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 25 березня 2014 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його повного складення (дня підписання).