Ухвала суду № 37806811, 20.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Справа № 10379/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кухтея Р.В., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 року в справі за позовом дочірнього підприємства «Регіон-Інвест» до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2010 року дочірнє підприємство «Регіон -Інвест» звернулося до суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000182340/0 від 16.03.2010 року, яким йому визначено суму податкового зобов'язання за платежем користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 1158173 грн. в т.ч. 822289,52 грн. основного платежу та 335883,78 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0000162340/0 від 16.03.2010 року, яким йому донараховано податок на прибуток підприємств на суму 180734,60 грн., в т.ч. 138289,00 грн. основного платежу та 42445,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0003521740/0 від 16.03.2010 року про донарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 50813,75 грн., в т.ч. 33672,50 грн. основного платежу та 17051,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Посилався на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 року позов задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.03.2010 року № 0000182340/0 про донарахування платежів за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 1158173 грн. та №0000162340/0 від 16.03.2010 року про донарахування податку на прибуток підприємств на суму 180734,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову оскаржила Кузнецовська об'єднана державна податкова інспекція, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та при задоволенні позовних вимог не взяв до уваги, що позивач при проведенні розрахунку плати за користування надрами для видобування корисних копалин застосовував закон, який втратив чинність, тому занизив таку плату на 822289,52 грн. Крім того, позивач безпідставно визначив дохід від реалізації продукції за кордон за контрактними цінами, а не за її митною вартістю, що є звичайною ціною товару. При цьому занизив податок на прибуток підприємств на 138289,00 грн. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу були безпідставно скасовані судом.

Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Кузнецовської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП «Регіон-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2008 року по 30.09.2009 року, за наслідками якого складено акт № 0232/23/31691895 від 1.03.2010 року.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.4.3 п. 7.4, пп.7.3.5 п. 7.3 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2009 року в сумі 149500 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 138289 грн. Крім того, як вважав відповідач, позивач порушив пп.4 п. 19 розділу ІІ додатку 1 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», пунктів 2,3,4,14 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою КСМ України від 26.03.2008 року № 264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», внаслідок чого було не доплачено за користування надрами в сумі 822289,52 грн. Крім того, як вважав податковий орган, позивачем було порушено вимоги ст.2 абз.4 ст.5, ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», внаслідок чого було занижено цей вид податків на суму 33762,50 грн.

На підставі акту перевірки Кузнецовська ОДПІ прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000182340/0 від 16.03.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 1158173 грн. в т.ч. 822289,52 грн. основного платежу та 335883,78 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0000162340/0 від 16.03.2010 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток підприємств на суму 180734,60 грн., в т.ч. 138289,00 грн. основного платежу та 42445,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0003521740/0 від 16.03.2010 року про донарахування позивачу податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 50813,75 грн., в т.ч. 33672,50 грн. основного платежу та 17051,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення щодо визначення суми податкового зобов'язання за платежем користування надрами для видобування корисних копалин, а також щодо донарахування податку на прибуток, не відповідають вимогам законодавства, чинного на час спірних правовідносин.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

В справі встановлено, що ДП «Регіон-Інвест» на підставі ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів України та за погодженням з Держуправлінням екоресурсів в Рівненській області впродовж періоду , який перевірявся, здійснював видобуток базальту. В процесі проведення вибухових робіт позивач отримував камінь бутовий як великі уламки природної однорідної не вивітреної породи без пухких і глинистих включень неправильної форми розміром 150-500 мм масою 20-40 кг. Шляхом дроблення цієї гірської породи на спеціальному устаткуванні позивач отримував щебінь, який не є корисною копалиною, а є продукцією переробки корисних копалин.

Розраховуючи розмір плати за користування надрами, податковий орган ототожнив поняття видобутої корисної копалини з виробництвом товарної продукції, не взявши до уваги, що оскільки щебінь є продуктом переробки каменю бутового, тому його обсяги завжди будуть меншими в зв'язку з втратами при переробці цієї корисної копалини.

Оскільки відповідачем було завищено вартість одиниці видобутих корисних копалин, ця помилка призвела до безпідставного нарахування позивачу плати за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 822289,52 грн., тому податкове повідомлення-рішення № 0000182340/0 від 16.03.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 1158173 грн. в т.ч. 822289,52 грн. основного платежу та 335883,78 грн. штрафних (фінансових) санкцій, не відповідає законодавству, з приводу чого суд першої інстанції прийшов до правильного висновку.

Далі, як встановлено в справі, ДП «Регіон-Інвест» протягом 2-3 кварталів 2009 року здійснювало реалізацію продукції за кордон. Договірна (контрактна) вартість реалізованої продукції була нижчою від її митної вартості. Податковий орган вважав, що валовий дохід підприємства повинен формуватися, виходячи з митної вартості продукції, тому прийшов до висновку про заниження позивачем валового доходу, що призвело до заниження сплати податку.

Проте, відповідно до пп.1.20.1 п. 1.20 ст.1 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст.1 цього ж Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

За таких обставин податковий орган безпідставно ототожнив митну вартість товарів з їх звичайною ціною, при цьому не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах та не довів, що ціна товарів, реалізованих позивачем за межі митної території України, є нижчою за звичайні ціни.

Доводи відповідача щодо недотримання позивачем вимог пп. 1.20.5 п. 1.20 ст.1 Закону є безпідставними, оскільки ціна на товар - щебінь гранітний, який реалізовувався на митній території України, не підлягала державному регулюванню згідно законодавства.

В зв'язку з цим суд першої інстанції правильно вважав, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем валових доходів в 2-3 кварталах 2009 року на суму 535672 грн. ґрунтуються на помилковому застосуванню норм законодавства.

Як доводить відповідач, ДП «Регіон-Інвест» занизив в 1 кварталі 2009 року валовий дохід на суму 1561572 грн. та одночасно занизив валові витрати за цей період на суму 1249263 грн. за рахунок порушення вимог пп.7.3.4, 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп.7.3.4 п. 7.3 ст. 7 цього Закону у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

За нормами пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 цього ж Закону у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Відповідно до пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Тому суд першої інстанції правильно вважав, що Кузнецовська ОДПІ при оподаткуванні операцій з розрахунків в іноземній валюті не врахувала положень пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону. З цього приводу відповідні доводи податкового органу в апеляційній скарзі відсутні.

Повно встановивши фактичні обставини справи, належно оцінивши докази, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції правильно задовольнив частково позов, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, а доводи апеляційної скарги підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 року в справі № 2а-3211/10/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : Р.В. Кухтей

Д.М. Старунський