Рішення № 37805251, 18.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1076/14 18.03.14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

про стягнення суми шкоди у порядку зворотної вимоги

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Кірсанова К.О. (дов.№110-1-4/38-Ю від 20.12.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення суми шкоди у порядку зворотної вимоги.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2014 порушено провадження у справі № 910/1076/14 та призначено її до розгляду на 20.02.2014 року.

08.02.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у справі.

14.02.2014 від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли докази у справі, витребувані ухвалою суду від 30.01.2014 року.

18.02.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення, у яких він фактично не заперечував проти заявленої до стягнення у порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 20015,33 грн., та просив здійснювати розгляд справи без представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 розгляд справи призначено на 18.03.2014 року.

У судовому засіданні 18.03.2014 представник позивача надав усні пояснення у справі та просив задовольнити позов, підтримуючи позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2010 між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (страховик) та Приватним підприємством Туристична фірма «Саквояж» (страхувальник) укладено Договір №119-20100324-153-4949-13 добровільного страхування транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Subaru», державний номер НОМЕР_2. Вигодонабувачем за даним Договором виступає страхувальник. (а. с. 42-49)

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду, 19.02.2011 по вулиці Чкалова, у місті Миколаїв, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю транспортного засобу марки «Subaru», державний номер НОМЕР_2, що належить страхувальнику та знаходився під керуванням ОСОБА_2 (відповідно до подорожнього листа від 15.02.2011) та транспортного засобу марки «ЗАЗ 1103», державний номер НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_3 (а. с. 11-14; 16)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась у наслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, якого постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 18.03.2011 у справі №3-1211/2011 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 17)

Як вбачається із матеріалів справи, 21.02.2011 Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 19.02.2011, що є страховим випадком згідно із договором №119-20100324-153-4949-13. (а. с. 9)

Вартість відновлювального ремонту позивач визначив на підставі Звіту №028/02-11 від 24.02.2011 про незалежне експертне дослідження вартості матеріального збитку заподіяного власникові колісного транспортного засобу «Subaru», державний номер НОМЕР_2, відповідно до якого склав страховий акт №1020338(119642) від 14.03.2011 із визначенням суми страхового відшкодування у розмірі 31327,17 грн. (а. с. 8; 18-26)

Вартість матеріального збитку, відповідно до Звіту №028/02-11 від 24.02.2011, становить 20525,33 грн.

Позивач, відповідно до заяви страхувальника від 21.02.2011, перерахував на рахунок ПП ОСОБА_4, суму страхового відшкодування у розмірі 31327,17 грн., що підтверджується платіжним дорученням №542 від 22.03.2011 року. (а. с. 9; 29)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки «ЗАЗ 1103», державний номер НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП застрахована у Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «ОРАНТА» (відповідач у справі), за полісом №ВЕ7200870 ІІІ (третього) типу договору, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ). (а. с. 71)

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 01.09.2011 звернувся до відповідача із заявою №198 на виплату страхового відшкодування у порядку регресу, однак відповіді або коштів станом на день розгляду справи так і не отримав. (а. с. 31)

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Наявною у матеріалах справи постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 18.03.2011 у справі №3-1211/2011 встановлено вину ОСОБА_3 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «ЗАЗ 1103», державний номер НОМЕР_1. (а. с. 17)

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки «ЗАЗ 1103», державний номер НОМЕР_1, застрахована у Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «ОРАНТА» (відповідач по справі), за полісом №ВЕ7200870, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ). (а. с. 71)

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «ОРАНТА» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Subaru», державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №119-20100324-153-4949-13 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається, позивачем до стягнення заявлена сума фактично виплаченого страхового відшкодування у розмірі 20015,33 грн., яку відповідач, з урахуванням наведеного, зобов'язаний йому відшкодувати.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договору страхування.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із умовами полісу №ВЕ7200870, розмір франшизи становить 510,00 грн., яка вірно вирахувана позивачем із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" не надано доказів, що підтверджують відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково, із зменшенням на суму мийки.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення суми шкоди у порядку зворотної вимоги - задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, ідентифікаційний код 20868166) 20015 (двадцять тисяч п'ятнадцять) гривень 33 копійки страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18.03.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 24.03.2014 року

Суддя К.В. Полякова