Постанова № 37803190, 18.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року № 813/39/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Козьміна А.М.,

представників позивача Федюка Л.М.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фама" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2013 р. № 0000602220, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою від повідальністю "Фама" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 р. № 0000602220.

ТзОВ "Фама" вважає висновки податкового органу про заниження податку на прибуток, що допущено, на думку ДПІ, внаслідок укладення з ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" договорів страхування безпідставними та необгрунтованими. Реальність господарських операцій по страхуванню майнової відповідальності ТзОВ "Фама" перед третіми особами підтверджується первинними документами. Позивач вважає, що дані податкового органу про те, що ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" на основі таких договорів лише здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, та не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів осіб-страхувальників, оскільки такі є недоведеними, а один контрагент не відповідає за зобов'язання іншого контрагента. Покликається на те, що зобов'язання між ним та ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" виконано, позивач правомірно відобразив валові витрати. Крім того, вважає, ДПІ не наділена повноваженнями визнавати правочини недійсними. З цих підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

ДПІ позов заперечує. Вважає вимоги ТзОВ "Фама" необгрунтованими та незаконними, господарські операції по договору страхування, укладені з страховиком ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" нікчемними, такими, що не підтверджуються, оскільки в ході проведення перевірки ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" встановлено, що фактично кошти (страхові платежі) використовувались лише з тим, щоб ці кошти передавались третім особам, які задіяні в схемі мінімізації та приховування доходів, а не для реального захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно, правочини між ТзОВ "Фама" та ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" є нікчемними, оскільки не передбачають і створюють реальних правових наслідків за договором.

За наведених обставин податковий орган вбачає проведення господарських операцій без мети настання правових наслідків; які не мають реального товарного характеру.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

21.05.2013 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову перевірку ТзОВ "Фама" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд", яка оформлена актом № 328/22-20/36248941.

Перевіркою встановлено порушення п.п.44.1, 44.3, ст. 44, пп.138.1.1, 138.2, 138.10.3, 138.10 ст.138, пп.139.1.9 ст. 139, пп.140.1.6 ст. 140 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 10845,00 грн., в т.ч. за 4 кв. 2011 р.

В основу висновку про заниження податку на прибуток покладено те, що ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" укладало договори страхування з метою штучного формування валових витрат. ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних та юридичних осіб-страхувальників, оскільки передавало страхові ризики компаніям, які задіяні в схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків.

В акті перевірки зроблено висновки про нікчемність угод на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, вплив на які мали господарські операції з ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд".

Так, висновки про заниження податкових зобов'язань ґрунтуються лише на акті перевірки від 19.07.2013 р. № 445/2250/30303336 «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.», проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення 06.12.2013 р. № 0000602220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 10845,00 грн.

Зазначеній перевірці передували такі взаємовідносини між ТзОВ "Фама" та ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд". 03.10.2011 р. між ТзОВ "Фама" (Страхувальник) та ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" (Страховик) було укладено договір № 1003/44-414 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами на предмет страхування майнових інтересів Страхувальника, пов'язані з зобов'язаннями по відшкодуванню Страхувальником третій особі збитків, заподіяних ним в процесі здійснення підприємницької діяльності та зобов'язання Страховика відшкодовувати збитки Страхувальнику при настанні страхових випадків.

Згідно з п.3.1 договору страховим випадком є рішення судових органів, що вступило в законну силу про відшкодування прямого збитку, завданого холдерами-конструкціями Страхувальника майновим інтересам третьої особи, який виник в процесі підприємницької діяльності в результаті обставин, передбачених цим пунктом договору.

Відповідно до п. 4. договору, загальна страхова сума (ліміт відповідальності Страховика) 800 000,00 грн., страховий платіж 40160,00 грн., який сплачується без ПДВ на поточний рахунок Страховика по 27.01.2012 р.

ТзОВ "Фама" сплатило страхові внески в безготівковій формі на рахунок № 260022600572 в сумі 40160,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 08.02.12 р.

В бухгалтерському обліку ТзОВ "Фама" відповідно до картки рах. 631 за період з 01.10.11 р. по 31.12.12 р. відобразило операцію з ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд", як Дт 91 (загально-виробничі витрати) - Кт 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками) - 40160,00 грн.; Дт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) - Кт 311 (поточні рахунки в національній валюті) - 40160,00 грн.

Також 03.10.2011 р. між ТзОВ "Фама" (Страхувальник) та ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" (Страховик) було укладено договір № 1003/43-320 добровільного страхування майна, за умовами якого Страховик зобов'язується за обумовлену плату (страховий платі, страхову премію) при настанні страхової події (випадку) відшкодувати Страхувальнику завдані внаслідок цієї події збитки (виплатити страхове відшкодування) в межах визначеної договором страхової суми. Предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме холдери-конструкції в кількості 492 шт., перелік яких є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2 договору передбачено дві групи страхових ризиків. Загальна страхова сума становить 147199,00 грн. Страховий тариф становить 2,375 % від страхової суми договору. Загальний страховий платіж складає 6991,96 грн.

ТзОВ "Фама" оплатило на рахунок № 260022600572 Страховика страхові внески в сумі 6991,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 08.02.12 р.

В бухгалтерському обліку ТзОВ "Фама" відповідно до рах. 631 за період з 01.10.11 р. по 31.12.12 р. по контрагенту ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" відобразило по Дт 903 (собівартість реалізованих робіт, послуг) - Кт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) - 6991,96 грн., Дт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) - Кт 311 (поточні рахунки в національній валюті) - 6991,96 грн.

Відповідно ТзОВ "Фама" включило до податкової декларації з податку на прибуток за 2- 4 кв. в р.05.1 «Собівартість придбання, виготовлення та реалізованих товарів» - 6992,00 грн., а в р. 06.1 «Загальновиробничі витрати» - 40160,00 грн. всього до складу валових витрат в 4 кв. 2011 р. включено 47152,00 грн. суми сплачених страхових внесків.

Представник позивача пояснив, що укладення договорів страхування з Страховиком ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд", який має ліцензію на здійснення відповідної діяльності, було зумовлене потребою застрахувати свою відповідальність перед третіми особами - продавцем ДП «Контракти-медіа» ТзОВ «Українське рекламне агентство «Галицькі контракти». Продавець реалізовував на підставі укладеного договору № 170-М/2010 від 10.09.10 р. покупцю - ТзОВ "Фама" спеціальні рекламні конструкції (холдери). Таким чином, ТзОВ "Фама" застрахувало перед ДП «Контракти-медіа» ТзОВ «Українське рекламне агентство «Галицькі контракти» свою майнову відповідальність та майно.

ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" володіє ліцензією серії АВ № 546792, № 546792, видані 04.08.2010 р. безстроково на здійснення страхової діяльності у формі добровільного страхування відповідальності перед третіми особами та майна.

Крім того, надав позивач надав суду докази того, що ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" також захищало в суді з цього приводу свої інтереси в Окружному адміністративному суді м. Києва.

В свою чергу, ДПІ заперечує сам факт можливості досягнення реального результату укладених 03.10.2011 р. договорів страхування з тих підстав, що ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" укладало договори страхування щодо суб'єктів господарювання, діяльність яких спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб з метою штучного формування валових витрат, тому операції з страхування та перестрахування не мають на меті створення реальних наслідків. Відповідно, ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних, юридичних осіб-страхувальників, тобто договори фактично не могли бути виконані.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного. Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між ТзОВ "Фама" та ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд".

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.140.6 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються як витрати подвійного призначення враховуються будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

За змістом вказаної статті, умовою для віднесення до витрат сплачених страхових сум при страхуванні фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку є їх пов'язаність із провадженням платником господарської діяльності і такі витрати мають бути в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з п. 3.18 Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування, затвердженої Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 09.07.10 № 565,страхування фінансових ризиків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні страхувальником або іншою особою, визначеною страхувальником у договорі страхування, господарської діяльності.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними внаслідок перерви в господарській діяльності, порушення договірних зобов'язань (невиконання або неналежне виконання контрагентом договірних зобов'язань перед страхувальником), крім відшкодування збитків, передбачених страхуванням кредитів та страхуванням інвестицій.

Умови добровільного страхування фінансових ризиків можуть передбачати страхування на випадок завдання матеріального збитку страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування (вигодонабувачу), внаслідок припинення права власності на майно, неможливості здійснення подорожі (поїздки) з причин, визначених у правилах та договорі страхування, непередбачених фінансових витрат (за винятком судових витрат та збитків, пов'язаних з втратою багажу під час подорожі (поїздки)) та фінансових збитків, пов'язаних із ризиками здійснення операцій з використанням платіжних карток.

Судом оглядались первинні документи, складені між Страхувальником та Страховиком. Зауважень щодо таких немає, не висловлено таких ні під час перевірки, ні під час у судового розгляду справи. Договір добровільного страхування відповідальності та майна від 03.10.2011 р. недійсними судом не визнавались, наслідки недійсності не застосовувалися. Також Суд брав до уваги договір купівлі-продажу між позивачем та ДП «Контракти-медіа», предмет яких був предметом договору страхування.

При цьому єдиною підставою за якої встановлено заниження податку на прибуток є, як вбачається, акт перевірки від 19.07.2013 р. № 445/2250/30303336 «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.», проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС. Оцінюючи це доказ, Суд вважає, що такий не є безумовною підставою заниження податкових зобов'язань.

Зазначеним актом встановлено нікчемність правочинів, укладених з ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" та порушення останнім ряду положень ПК України; ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" укладає договори страхування по яких виступає страховиком. На виконання договорів підприємство отримує страхові платежі, які в подальшому повинні виплачуватись страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхових випадків. Однак такі укладались лише з метою проведення транзитних фінансових операцій з страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Крім того, ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" здійснювало передачу страхових ризиків страховим компаніям, які також задіяні у таких схемах.

З представленого акту вбачається, що договір страхування між ТзОВ «Фама» та ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" не був об'єктом зазначеної перевірки. Також не встановлено передачі страхових ризиків іншій страховій компанії. Відповідно, не доведено яким чином акт перевірки від 19.07.2013 р. спростовує реальність договору страхування, укладеного між позивачем та ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд".

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. правових позицій) як ознаки нікчемного правочину. Крім того, сам по собі акт перевірки контрагента це лише документ, які фіксує дані встановлені перевіркою. Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ "Фама" і контрагентом ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел осіб, які діяли від імені ТзОВ "Фама" на вчинення операцій з контрагентом ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань. Це підтверджується не лише документами, але й договором купівлі-продажу холдерів, які, як мано і підлягали стахуванню та майнова відповідальність перед продавцем. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про заниження ТзОВ «Фама» податку на прибуток.

Враховуючи наведене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 р. № 0000602220 прийняте за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити повністю.

Судові витрати у розмірі 172,05 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06 грудня 2013 року № 0000602220.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фама" судові витрати в розмірі 172,05 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 24 березня 2014 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.