Постанова № 37803185, 20.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 року справа № 813/9335/13-а

16 год. 55 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Петрика Я.В.,

представників відповідача Шиби А.І., Шпака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Мінідоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" (далі - ТзДВ "Червоноградський завод металоконструкцій") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Мінідоходів у Львівській області (далі - ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.11.2013р. №0000802200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з контрагентом ТзОВ НВКФ «Вест-пром» відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та ТзОВ НВКФ «Вест-пром», а також про те, що господарські операції з вказаним контрагентом спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат, що вплинуло на розмір сплачених позивачем податків до бюджету. Позивач вважає, що його правочини з контрагентом носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з ТзОВ НВКФ «Вест-пром»; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій, а саме позивач отримав товари/роботи, визначені в договорах, а також здійснив оплату в повному обсязі, про що свідчать регістри бухгалтерського обліку; на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість; товари/роботи, отримані внаслідок здійснення даних господарських операцій, були використані позивачем у власній господарській діяльності, включені до валового доходу та податкових зобов'язань в частині реалізованих робіт, що підтверджується первинною документацією підприємства. З урахуванням викладеного вважає винесене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 14.01.2014р., в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю реального здійснення правочинів між позивачем та ТзОВ НВКФ «Вест-пром», оскільки як вбачається з акта перевірки контрагента з питань дотримання вимог податкового законодавства у ТзОВ НВКФ «Вест-пром»: відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; встановлено неможливість фактичного здійснення ТзОВ НВКФ «Вест-пром» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу. Відповідач зазначив, що з наведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ НВКФ «Вест-пром» здійснюється поза межами правового поля. Відповідач вважає, що надані позивачем первинні документи не можуть бути підтвердженням факту надання послуг, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, передбачених законодавством, тобто не відповідають вимогам закону, які встановлені до таких видів документів, як первинних документів, на підставі яких формується бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач - товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» зареєстрований 12.01.1995р. виконавчим комітетом Червоноградської міської ради, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 01267395. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 28.03.2005р., перебуває на обліку в ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, 153.

Згідно з наказом ДПІ у м.Червонограді районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 05.11.2013р. №238, на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з контрагентом ТзОВ НВКФ «Вест-пром» (код за ЄДРПОУ - 24992207) за період березень - серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 18.11.2013р. №468/2200/01267395.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 139949,26грн., в т.ч. у березні 2012року у сумі 33236,67грн., у серпні 2012року у сумі 106712,59грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ по рядку 24 Декларації за березень 2012року у сумі 33236,67грн., за серпень 2012року у сумі 106712,59грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013р. №0000802200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 139949грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Суд встановив, що між позивачем та ТзОВ НВКФ «Вест-Пром» укладено:

- договір поставки від 03.01.2012р. №536/Т, відповідно до умов якого постачальник (ТзОВ НВКФ «Вест-Пром») зобов'язується поставити окремими партіями, а покупець (позивач) прийняти і оплатити на умовах, передбачених вказаним договором, металопродукцію в кількості, асортименті та строки, передбачені додатками/специфікаціями до договору.

- договір поставки від 30.12.2010р. №30/12/10, відповідно до умов якого постачальник (ТзОВ НВКФ «Вест-Пром») зобов'язується поставити окремими партіями, а покупець (позивач) прийняти і оплатити на умовах, передбачених вказаним договором, продукцію в кількості, асортименті та строки, передбачені додатками/специфікаціями до договору.

На підтвердження фактичного отримання товарів за договорами з ТзОВ НВКФ «Вест-Пром» позивач надав суду копії таких документів: договорів поставки зі специфікаціями, замовлення від 06.07.2012р., видаткової накладної від 15.03.2012р. №1295, рахунку на оплату замовлення №1150 від 15.02.2012р. на суму 117600грн., прибуткової накладної №ПН-00093 від 15.03.2012р., видаткової накладної від 15.03.2012р. №1302, рахунку на оплату замовлення №1877 від 12.03.2012р. на суму 81439грн., прибуткової накладної №ПН-00094 від 15.03.2012р., акта №140 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 16.03.2012р., рахунку-фактури №105 від 16.03.2012р., видаткової накладної від 06.08.2012р. №4777, , прибуткової накладної від 06.08.2012р. №ПН-000282, видаткової накладної від 07.08.2012р. №4831, прибуткової накладної від 07.08.2012р. №ПН-000286, акта приймання-здачі виконаних робіт №109 від 08.08.2012р., рахунку №109 від 08.08.2012р., рахунку на оплату по замовленню №6999 від 03.08.2012р., видаткової накладної від 17.08.2012р. №5118, рахунку на оплату по замовленню від 16.08.2012р. №7538, прибуткової накладної від 17.08.2012р. №ПН-000293, акта приймання-здачі виконаних робіт від 17.08.2012р. №113, рахунку « 113 від 17.08.2012р., видаткової накладної від 20.08.2012р. №5155, рахунку на оплату замовлення від 20.08.2012р. №7615, прибуткової накладної від 20.08.2012р. №ПН-0002956, видаткової накладної від 20.08.2012р. №5156, рахунку на оплату замовлення від 20.098ю2012р. №7612, прибуткової накладної від 20.08.2012р. №ПН-000298, видаткової накладної від 20.08.2012р. №5161, рахунку на оплату по замовленню від 20.08.2012р. №7643, прибуткової накладної від 20.08.2012р. №ПН-000297, видаткової накладної від 21.08.2012р. №5203, прибуткової накладної від 21.08.2012р. №ПН-000299, акту здачі-прийняття робіт від 22.08.2012р. №ОУ-220812, рахунку-фактури №СФ-300517 від 22.08.2012р., сертифікатів відповідності (Т.1 а.с. 114-117), сертифікатів якості (Т.2 а.с.6-13).

Факт перевезення отриманих від ТзОВ НВКФ «Вест-Пром» товарів підтверджується копіями: договору перевезення вантажу від 11.04.2012р. №2/12-ВП, укладеного з перевізником ПП ОСОБА_8, акта здачі приймання виконаних робіт від 06.08.2012р. №108, рахунку №108 від 06.08.2013р., випискою з банку від 08.08.2012р., товарно-транспортними накладними від 15.03.2012р. №Р1295, від 15.03.2012р. №Р1302, від 06.08.2012р. №Р4777, від 07.08.2012р. №Р4831, від 17.08.2012р. №Р5118, від 20.08.2012р. №Р5150, від 20.08.2012р. №Р5156, від 20.08.2012р. №Р5161, від 21.08.2012р. №Р5203.

Факт оплати за договорами підтверджується виписками з банку від 16.03.2012р., від 14.08.2012р., від 22.08.2012р., від 21.09.2012р. по особовому рахунку позивача, платіжними дорученнями (Т1 а.с.247-250, Т.2 а.с.1-5).

Позивач також надав суду копії податкової накладної від 15.03.2012р. №238 на суму 117992,05грн., в т.ч. ПДВ 19665,14грн., податкової накладної від 15.03.2012р. №239 на суму 81428грн., в т.ч. ПДВ 13571,33грн., податкової накладної від 06.08.2012р. №139 на суму 184085,70грн., в т.ч. ПДВ 30680,95грн., податкової накладної від 07.08.2012р. №165 на суму 171061,94грн. в т.ч. 28510,32грн., податкової накладної від 17.08.2012р. №485 на суму 156235,54грн. в т.ч. ПДВ 26039,26грн., податкової накладної від 20.08.2012р. №532 на суму 5494грн. в т.ч. ПДВ 915,67грн., податкової накладної від 20.08.2012р. №533на суму 72368, 35грн.в т.ч. ПДВ 12061,39грн., податкової накладної від 20.08.2012р. №534 на суму 13824грн. в т.ч. ПДВ 2304грн., податкової накладної від 21.08.2012р. №543 на суму 37206грн. в т.ч. ПДВ 6201грн., отриманих від ТзОВ НВКФ «Вест-Пром», а також витяг з Єдиного реєстру податкових накладних.

На підтвердження використання отриманих від ТзОВ НВКФ «Вест-Пром», товарів у подальшій господарській діяльності позивач надав суду копії договору підряду на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 27.06.2012р. №56, укладеного з ТОВ «Клінгспор», замовлення, довідки про вартість виконаних робіт та акту виконаних робіт за вказаним договором (Т.1 а.с. 129-136), договору з ПП «Оліяр» №79 від 15.11.2011р. про виготовлення металоконструкцій та здійснення монтажних робіт з додатками, замовлень, специфікацій та видаткових накладних за вказаним договором (Т.1 а.с. 137-156), договору №20/09/12 від 20.09.2012р. з ТзОВ «ТоргМетСтрой», замовлень та накладних за вказаним договором (Т.1 а.с. 157-162), договору №19 від 23.02.2012р. з ПАТ «Холдингова компанія Еко-дім», замовлень та видаткових накладних за вказаним договором (Т.1 а.с. 163-167), актів списання, які підтверджують використання придбаного металопрокату у господарській діяльності позивача (Т.1 а.с. 170-217), накладних на внутрішнє переміщення товару (Т.1 а.с. 218-246).

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Суд зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд встановив, що надані позивачем окремі первинні документи не містять обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством, тобто не відповідають вимогам закону, які встановлені для відповідного виду документу, як первинного документу, на підставі якого формується бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства, а саме:

- у ТТН від 15.03.12р. №Р1295 не відображено маршрут поставки (пункт навантаження та розвантаження), "Відомості про вантаж" (графи 8-14, прізвище, посада, підписи водія-експедитора та особи, яка здала вантаж), "Вантажно-розвантажувальні операції" (назва операції, час, год., хв. прибуття, вибуття, простою, підпис відповідальної особи, транспортні послуги);

- у ТТН від 06.08.12р. №Р4777 не відображено конкретну адресу пункту розвантаження, "Відомості про вантаж" (графи 8-14, прізвище, посада, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача), "Вантажно-розвантажувальні операції" (назва операції, час, год., хв. прибуття, вибуття, простою, підпис відповідальної особи);

- у ТТН від 07.08.12р. №Р4831 не відображено конкретну адресу пункту розвантаження, "Відомості про вантаж" (графи 8-14, прізвище, посада, підписи водія-експедитора, особи, яка здала вантаж та вантажоодержувача), "Вантажно-розвантажувальні операції" (назва операції, час, год., хв. прибуття, вибуття, простою, підпис відповідальної особи);

- у ТТН від 17.08.12р. №Р5118, від 20.08.12р. №Р5150, №Р5156, №Р5161 не відображено конкретну адресу пункту розвантаження, "Відомості про вантаж" (графи 8-14, прізвище, посада, підписи водія-експедитора та особи, яка здала вантаж), "Вантажно-розвантажувальні операції" (назва операції, час, год., хв. прибуття, вибуття, простою, підпис відповідальної особи);

- у ТТН від 21.08.12р. №Р5203 не відображено прізвище водія, маршрут поставки (пункт навантаження та розвантаження), "Відомості про вантаж" (графи 8-14, прізвище, посада, підписи водія-експедитора, вантажоодержувача та особи, яка здала вантаж), "Вантажно-розвантажувальні операції" (назва операції, час, год., хв. прибуття, вибуття, простою, підпис відповідальної особи);

- у видаткових накладних №1295 від 15.03.12р., №1305 від 15.03.12р., №4777 від 06.08.12р., №5118 від 17.08.12р. немає підпису навантажувача;

- у рахунку на оплату по замовленню №1150 від 15.02.12р. немає підпису директора;

- прибуткові накладні ПН-00093 від 15.03.12р., ПН-000296 від 20.08.12р. оформлені без підпису відвантажувача;

- в акті здачі-прийому виконаних робіт №140 від 16.03.12р. немає печатки позивача;

- в рахунку на оплату по замовленню №7538 від 16.08.12р. немає підпису особи, яка виписала накладну.

Суд бере до уваги покази свідка ОСОБА_5 - головного державного ревізора-інспектора податкового аудиту, допитаного у судового засіданні, яка підтвердила, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з контрагентом ТзОВ НВКФ «Вест-пром» (код за ЄДРПОУ - 24992207) за період березень - серпень 2012 року, позивачем надано представникам податкового органу первинні документи, які не відповідають вимогам закону, встановленим для вказаного виду документу, як первинного документу, на підставі якого формується бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємств.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що вказані первинні документи не можуть підтверджувати факт надання послуг, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, передбачених законодавством.

Відповідно до п.3.1 договору поставки від 03.01.2012р. №536/Т, вимоги до якості Продукції регламентуються діючими Державними стандартами, ТУ та іншою нормативно-технічною документацією заводу-виробника.

Місцем укладання договору поставки №536/Т від 03.01.2012 року є м.Дніпропетровськ, що свідчить про те, що директор позивача ОСОБА_6 повинен був перебувати під час укладення зазначеного договору в м. Дніпропетровськ 03.01.2012 року.

Позивач не надав суду інформацію щодо підтвердження факту перебування директора ОСОБА_6 у м. Дніпропетровськ у день укладення договору, а саме документального оформлення відрядження: наказ про відрядження, посвідчення про відрядження, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, тощо.

Суд бере до уваги, що допитаний у судовому засіданні директор позивача ОСОБА_6 пояснив, що на місці укладення договору не був присутній, оскільки правочин укладений за допомогою засобів поштового зв'язку.

Суд встановив, що перевезення отриманих від ТзОВ НВКФ «Вест-Пром» товарів здійснювалось автопідприємствами-перевізниками, якими є різні фізичні, юридичні особи, зокрема, ПП ОСОБА_7, ПП "Ярослав-транс", ПП ОСОБА_4, ТзОВ "Транс-сервіс", ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_10, але позивач не надав суду договорів, укладених з цими перевізниками. У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначив, що не пам'ятає як підписувались та укладались вказані договори.

Відповідно до п.7.2 договору поставки від 03.01.2012р. №536/Т приймання товару покупцем здійснюється у відповідності з Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженою Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р. №П-6 (далі - Інструкція П-6) та Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженою Постановою Держарбітражу СРСР від 24.06.1966р. №П-7 (далі - Інструкція П-7).

Відповідно до п.2 Інструкції П-7 виробник зобов'язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції, її комплексність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відповідність вказаних у них даних про якість і комплексність продукції фактичній якості та її комплексності; своєчасне направлення вказаних документів покупцю. Ці документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобов'язаннями для сторін, визначеними правилами чи договором.

Згідно з п.29 Інструкції П-7 за результатами прийому продукції по якості і комплектності за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Такий акт повинен бути складений в день закінчення прийому товару по якості і комплектності та в ньому вказується: найменування одержувача, його адрес, номер, дата акта, місце приймання товару, час початку і закінчення прийому товару, причини затримки поставки товару, якщо такі мали місце, прізвища та ініціали людей, які приймали участь у прийманні товару та складенні акту, її посади, дата і номер документа на підтвердження повноважень представника на участь в перевірці продукції, найменування та адреса виробника і постачальника, дата і номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника (відправника) чи відмітка про те, що виклик виробника основними і особливими умовами поставки не передбачений, номер і дата договору на поставку продукції, рахунки - фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що підтверджує якість продукції, дата поставки товару та час поставки продукції на склад одержувача, умови зберігання продукції на складі одержувача до складення акта; стан упаковки, кількість продукції, дані про опломбування товару, кількість (вага) повне найменування продукції, що фактично оглядається, недоліки продукції, номера стандартів, технічних умов, зразків (еталонів) по яких проводиться перевірка якості продукції, та інші дані. Акт підписується всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. До акта додаються документи виробника (відправника) на підтвердження якості та комплектності продукції, транспортні документи (накладна, коносамент), документ на підтвердження повноважень представника, що здійснював приймання товару, акт відбору зразків (проб) і висновок по результатам аналізу.

Відповідно до Інструкції П-6, приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі одержувача - при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку - фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру, які вказані у супровідних документах.

Суд бере до уваги, що позивач не надав суду усіх доказів прийняття товару по кількості та якості згідно з Інструкцією П-6, 77-7, а також не навів обґрунтованих аргументів у якій частині вказані Інструкції суперечать укладеному договору поставки з ТзОВ НВКФ «Вест-Пром».

Суд враховує акт Дніпропетровської МДПІ від 13.03.2013р. 226/221/24992207 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ НВКФ «Вест-Пром» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати ПДВ при проведенні господарських відносин з ТОВ «Ферід Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матодор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Стар Д», ТОВ «Супутник», ТОВ «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковіта», Пп «Мегіур», ТОВ «Техніка», за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р.», в якому встановлено, що господарські операції між ТзОВ НВКФ «Вест-Пром» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Таким чином, з огляду на наведене, податковим органом вставлена відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ НВКФ «Вест-Пром» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, належним чином оформлених первинних документів.

При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається зі ст. 2 ЗУ «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні» сфера дії вказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України; незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україну від 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації ( власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам. і

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Суд також звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції. Тобто такі, що пов'язані з рухом активів. Зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, якщо податковий органом не доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Суд зазначає, що з метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, зокрема, щодо передачі товару від продавця до покупця, досліджувати первинні бухгалтерські документи.

Щодо доводів позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту п. 198.3 ст.198 ПК України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку .

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання; коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного отримання товарів за договором, укладеним з контрагентом ТзОВ НВКФ «Вест-Пром», не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд також зазначає, що встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Вказана позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТзОВ НВКФ «Вест-Пром». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області №0000802200 від 29.11.2013 року є правомірним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011року під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з позивача, а саме з позивача слід стягнути решту суми судового збору у розмірі 2519,08грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" (код ЄДРПОУ - 01267395) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 519 (дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 08 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 25.03.2014р.

Суддя А.Г.Гулик