Ухвала суду № 37802312, 24.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 270/7276/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1915/2014

19 лютого 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Біляєвої О.М.,

суддів: Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,

при секретарі: Саєнко В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 січня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_1 30 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю його сина - ОСОБА_2 В іншій частині позову відмовлено.

ДП «Макіївугілля» не погодилося з цим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати. Посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Позивачем не надано документів чи інших доказів, які підтверджують наявність факту заподіяння моральної шкоди, протиправності діянь відповідача, наявності його вини. Крім того, судом не з'ясовано чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій чи матеріальній формі визначається розмір такої шкоди та інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Як вбачається із акту розслідування, нещасний випадок стався саме із вини самого потерпілого. За таких обставин з урахуванням норм цивільного законодавства, позивач не має права на відшкодування моральної шкоди.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача Терещенко Г.Г., яка наполягала на доводах апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ДП «Макіївугілля» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_2, який загинув під час виконання трудових обов'язків на ВП «Шахта ім. С.М. Кірова» ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, що підтверджено відповідним актом № 47 від 26 вересня 2008 року (а.с. 6,7).

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що у зв'язку з загибеллю близької людини під час нещасного випадку на виробництві позивачу завдана моральна шкода, право на відшкодування якої, за рахунок коштів підприємства, регулюється нормами ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України та нормами трудового законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов'язків з його вини, оскільки він порушив технологію праці, перебуваючи при цьому у нетверезому стані.

Згідно ст. ст. 153, 173 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 2 статі 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи тощо, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір компенсації за завдану моральну шкоду, суд врахував конкретні обставини справи, тяжкість втрати близької людини, обсяг завданих страждань, взяв до уваги інші обставини по справі та керувався визначеними ст. 23 ЦК України вимогами розумності і справедливості, давши оцінку фактичним обставинам справи у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.

Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром компенсації, визначеної судом першої інстанції та не вбачає підстав для її зміни.

Не мають правого значення посилання роботодавця щодо наявності вини загиблого ОСОБА_2 у порушенні ним технології праці та перебування у нетверезому стані, як на підставу для відмови у задоволені позову, оскільки діючим законодавством не передбачено звільнення від відшкодування моральної шкоди при наявності вини потерпілого.

Посилання суду першої інстанції на ст. 237-1 КЗпП є помилковим, однак на правильність прийнятого рішення це не впливає.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись статтею 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля» відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.