Постанова № 37801022, 30.12.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2013 року Справа № 2а-536/12/1470 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середа О.Ф., розглянув в порядку письмово провадження справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан", м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

СУТЬ СПОРУ: про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.12 р. № 0000242300, прийнятого ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва (реорганізовано у Державну податкову інспекцію у Корабельному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області).

Позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією необґрунтовано, тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 17.11.11 р. по 21.12.11 р. відповідач по справі провів документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та інших питань, згідно чинного законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи за період з 01.04.11 р. по 30.09.11 р., про склав Акт від 28.12.11 р. № 1035/36/14307653 (надалі - Акт перевірки № 1035/36/14307653).

Зокрема, в Акті перевірки № 1035/36/14307653 відповідач зазначив про порушення підприємством підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями (надалі - ПК України), пункти З, 7 підрозділу 4, пункту 6 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 28.12.12 р.

За наслідками перевірки та складеного Акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 17.01.12 р. № 0000242300, яким зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 122097944 грн.

Дослідивши надані сторонами докази, інші матеріали справи, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 17.01.12 р. № 0000242300 необґрунтованим, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржене рішення відповідач посилався на висновки проведеної позапланової виїзної перевірки (Акт від 04.08.11 р. № 855/36/14307653) про необхідність зменшити від'ємне значення об'єкту оподаткування по результатах 2009-2010 р.р. в сумі 101557440 грн. та I кварталу 2011 р. в сумі 12448098 грн. та висновки планової виїзної перевірки (Акт від 19.04.10 р. № 405/36/14307653) р. про необхідність включення до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за I квартал 2011 р. за рядком 04.9 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" вісімдесят відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування по результатах 2009 р. у розмірі 81245952 грн.

Судом встановлено, що висновки вищевказаних Актів та прийняті податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у судах, що не було взято до уваги відповідачем.

Наведене свідчить про порушення відповідачем пункту 83.1.4 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України згідно якому матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок є судові рішення. Саме відповідачем не врахував той факт, що висновки вказаних Актів були оскаржені у судах, зокрема, в частині правомірності включення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування по результатах 2009 р. у розмірі 101557440 грн., що підтверджується відповідними постановами Миколаївського окружного адміністративного суду та рішень Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суд вважає, що висновки відповідача при проведенні перевірки та складання Акту перевірки № 1035/36/14307653 базувались виключно на попередніх податкових перевірках, результати яких були неузгодженими. Тому висновки щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування, які грунтуються на результатах таких перевірок є неправомірними.

Крім того, рішеннями судів було підтверджено правомірність не включення підприємством позивача до валових доходів 1 кварталу 2011 р. авансу одержаного від ТОВ СП "Нібулон" за договором від 30.06.10 р. № WYО-NIB-183 в сумі 2306544 грн. по суднобудівному контракту.

Таким чином, вбачається, що позивач не порушував пункт 7 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки вказана сума не була віднесена останнім до складу валових доходів до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, тому правомірно була віднесена до доходів підприємства у II кварталі 2011 р.

Суд також зазначає, що матеріали справи свідчать про порушення відповідачем пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки в акті перевірки повинні зазначатись не тільки факти заниження, але і факти завищення податкових зобов'язань платника податків. Так, посилаючись на Акт перевірки від 04.08.11 р. № 855/36/14307653, як єдине джерело для висновків і не приймаючи до уваги рішення судів, відповідач вважав, що включення суми авансу від ТОВ СП "Нібулон" у розмірі 2306544 є завищенням доходів у II кварталі, але нічого не зазначив про включення підприємством до доходів II кварталу авансів отриманих від інших контрагентів, які також повинні бути включені до доходів I кварталу, а тому відбувалось завищення доходів II кварталу на суму 24488868,86 грн. Таке підтверджується постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.12.11 р. по справі № 2-6346/11/1470 підтверджена правомірність позивача про не віднесення витрат, пов'язаних із виконанням суднобудівних контрактів (у тому числі по яким у III кварталах 2011 було визнано доходи від реалізації у сумі 4974442,3 грн.) до складу валових витрат у I кварталі 2011 року.

Згідно підпункту 11.2.4 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємства суднобудівної промисловості визнають витрати, пов'язанні з виконанням суднобудівних контрактів, у періоді визнання доходів по даті підписання акту передачі збудованого судна.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Суд вважає, що відображення позивачем за договорами про суднобудування у періоді визнання доходів не суперечить вимогам пунктів 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, а тому, висновки відповідача про порушення позивачем вищезазначених пунктів є непідтвердженими.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сума від'ємного значення об'єкта оподаткування яка виникла за результатами діяльності позивача у II-III кварталах 2011 р. (за виключенням не віднесення до доходів фінансової допомоги та списання кредиторської заборгованості у розмірі 5424507,99 грн.) була сформована позивачем правильно та у відповідності до діючого податкового законодавства.

Оскільки висновки відповідача базувались виключно на попередніх податкових перевірках, результати яких не були узгодженими, без врахування рішень судів, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування є безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідач вийшов за межі закону України "Про податкову службу в Україні", Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 17.01.12 р. № 0000242300, прийнятого ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва (реорганізовано у Державну податкову інспекцію у Корабельному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" (54050, м. Миколаїв, Заводська площа, 1, р/р 26001013053624 у відділенні Миколаївської регіональної дирекції ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, код ЄДРПОУ 14307653) судовий збір у сумі 2178 грн. 19 коп. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень дев'ятнадцять копійок).

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О. Ф. Середа