Рішення № 37795070, 07.02.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 лютого 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Кожух О.А.,

суддів - Леска В.В., Кондора Р.Ю.,

при секретарі - Пудак О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Іршавського районного суду від 17 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі по тексту - Банк) у листопаді 2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором №MKJ7SE00000069, мотивуючи тим, що 07.11.2006 між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKJ7SE00000069, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 5000 грн. зі сплатою 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком по 06.11.2008. Відповідач умови договору не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 04.09.2013 склала 49833.87 грн., з яких: сума неповернутого кредиту - 3116.49 грн., несплачені відсотки за користування кредитом - 17781.75 грн, пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 27960.63 грн.. Позивач просив стягнути з відповідача 49833.87 грн. боргу за кредитним договором та судові витрати по справі.

Рішенням Іршавського районного суду від 17 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Банком на таке рішення подано апеляційну скаргу. Вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не досліджено докази позивача та не надано належної оцінки його доводам, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник Банку апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.

Відповідач визнав, що у нього існує борг перед Банком за кредитним договором, проте просив зменшити суму стягнення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Банку та відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

Суд першої інстанції, посилаючись на п.31 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5, враховуючи положення пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відмовив у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Однак пункт 7 частини 11 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною 11 статті 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 № 6-126 цс 13, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, позовна давність за позовами про повернення споживчого кредиту, сплив якої є підставою для відмови у позові, застосовується судом за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України - за заявою сторони, зробленою до винесення судом рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції присутній не був, заяви про застосування позовної давності зроблено не було, а тому судом безпідставно відмовлено у задоволенні позову із спливом строку позовної давності.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно кредитно-заставного договору № MKJ7SE00000069 від 07.11.2006, укладеного між Банком та ОСОБА_1, останній отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 5000 грн. зі сплатою 24% на рік за користування коштами терміном по 06.11.2008 (а.с. 5-10).

Згідно п.1.1 кредитно-заставного договору № МКJ7SE000000069 від 07 листопада 2006 року банк зобов'язується надати позичальнику строковий кредит шляхом видачі готівки через касу на строк з 07.11.2006 р. по 06.11.2008 р. включно в розмірі 5000,00 грн. на наступні цілі : для споживчих цілей, із сплатою відсотків за його користування в розмірі 2,00 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту і сплатою винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 4.10. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору.

Відповідно до п. 3.2.4 кредитно-заставного договору № МКJ7SE000000069 від 07 листопада 2006 року передбачено, що позичальник зобов'язується погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п. 1.1, 3.3.3 цього договору.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 04.09.2013, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить 49833,87 грн., з яких: 3116,49 грн. - заборгованість по кредиту, 17781,75 грн. - заборгованість по відсоткам, 27960,63 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (а.с.3-4).

За змістом ст. 631, ст. 1049, 1050 ч. 1 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок; якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідальність за порушення зобов'язання передбачена главою 51 ЦК України, в тому числі статтею 625 ЦК України - відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом положень ст. 625, 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики лише протягом строку дії договору, а після його закінчення, у разі прострочення грошового зобов'язання, застосовуються положення ст. 625 ЦК України.

При цьому вказана норма не обмежує права кредитора звернутись до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом згідно умов Кредитного договору Банк може проводити протягом часу дії такого договору, а після закінчення його дії - нарахування відсотків проводиться відповідно до ст. 625 ЦК України.

Кредитним договором № MKJ7SE00000069 від 07.11.2006 визначено час виконання позичальником його обов'язку по поверненню коштів та сплаті відсотків - 06 листопада 2008 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за відсотками в сумі 17781.75 грн. нарахована станом на 04 вересня 2013 року. Станом на 07.11.2008 заборгованість за відсотками становить 2070,66 грн. (а.с. 4).

З огляду на вищенаведене, вимога Банку про стягнення відсотків за користування кредитом підлягає частковому задоволенню - стягненню підлягає сума 2070.66 грн., нарахована Банком станом на 07.11.2008.

Крім того, відповідно до вимог ч.3. ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З наданого Банком розрахунку заборгованості слідує, що основна заборгованість по кредитному договору становить 3116,49 грн., в той же час як розмір пені становить 27960.63 грн., що майже в девять разів первищує розмір основної заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 підлягає зменшенню до 5 000 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача у відповідності до ст.ст. 1050, 1054 ЦК України становитиме: 3116,49 грн. - заборгованість за кредитом, 2070,66 грн. - заборгованість за відсотками та 5000 грн. - пеня, разом 10187.15 грн.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст. 309 п. 4 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і судом першої неправильно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, і у разі часткового задоволення позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимоги. При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 498.34 грн. (а.с.18), а за подання апеляційної скарги - в сумі 249.17 грн. (а.с.42), а всього 747.51 грн. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (20,44 % від ціни позову), з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 152,38 грн.

Керуючись ст.304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду від 17 грудня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору № MKJ7SE00000069 від 07.11.2006 року в загальній сумі 10187 (десять тисяч сто вісімдесят сім) гривень 15 коп., з яких: 3116,49 грн. - заборгованість за кредитом, 2070,66 грн. - заборгованість за відсотками та 5000 грн. - пені, а також 152,38 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді