Ухвала суду № 37793347, 21.03.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/564/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Романова Н. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Пальонний В. С. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Пальонний В. С. суддів Єльцов В. О. , Нерушак Л. В. при секретаріАнкудінову О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 січня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 5 травня 2005 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», був укладений кредитний договір №119-05/05, за яким ОСОБА_6 отримала кредит в розмірі 80000 грн. на строк до 5 травня 2010 року зі сплатою 20% річних за користування кредитними коштами та штрафних санкцій у випадку неналежного виконання зобов'язань.

Оскільки ОСОБА_6 неналежно виконувала своїх зобов'язання за вказаним кредитним договором, у визначений договором строк кредит не повернула і станом на 1 березня 2013 року має прострочену заборгованість на суму 104588 грн. 68 коп., з яких заборгованість за кредитом 80000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками 11786 грн. 09 коп. та пеня на суму 12802 грн. 59 коп., позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою суду від 26 листопада 2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_7, який згідно договору поруки від 5 травня 2005 року, укладеного ним з ВАТ «Державний ощадний банк України», зобов'язався нести солідарну відповідальність перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_6 зобов'язаннь за кредитним договором.

Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 січня 2014 року позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 104588 грн. 68 коп. та судові витрати в сумі 1045 грн. 89 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення заборгованості за кредитним договором з неї як з позичальника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6, яка підтримала апеляційну скаргу, представника ПАТ «Державний ощадний банк України» , який заперечував проти її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки ОСОБА_6 оскаржує рішення суду першої інстанції тільки в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з неї, як з позичальника, то в іншій частині рішення суду апеляційним судом не перевіряється.

Судом встановлено, що 5 травня 2005 року ОСОБА_6 уклала з ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», кредитний договір, за яким отримала кредит на суму 80000 грн., зобов'язавшись повернути його та сплатити відсотки за користування кредитними коштами на умовах і в строки, визначені договором.

5 травня 2005 року ОСОБА_7 уклав з ВАТ «Державний ощадний банк України» договір поруки, за яким зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_6 зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із чч.1,2 ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 526 ЦК визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Оскільки ОСОБА_6 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, кредит та проценти у встановлений договором строк не повернула, суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з неї заборгованості за цим кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги були предметом судового дослідження і висновків суду не спростовують.

Зокрема, посилання апелянта на те, що отримані за кредитним договором кошти були передані нею ОСОБА_7 і використані ним для ведення господарської діяльності, а тому повертати ці кошти повинен ОСОБА_7, а не вона, є безпідставними, оскільки саме вона є позичальником за вказаним договором і відповідно до умов договору та вимог закону несе відповідальність за невиконання зобов'язань за цим договором.

Необґрунтованою є і заява апелянта про невикористання позивачем можливості погашення кредиту за рахунок звернення стягнення на заставлене майно за договором застави від 5 травня 2005 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ВКП «Баскон-Агро», оскільки відповідно до ст.20 ЦК України, ст.ст. 3, 4 ЦПК України право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 січня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «державний ощадний банк України» в особі філії Черкаського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :