Постанова № 37792908, 17.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 р. Справа № 804/1132/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Савельєва К.В., Колупаєва О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь»-Україна» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна" звернулось до суду з адмінітсративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30.08.2013 року № 0003002203.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна" з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за березень 2013 року, які відображені в акті №183/224/38200042 від 29.07.2014 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову; обґрунтовуючи свою позицію, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення. Відповідно до змісту поданих заперечень представник податкової інспекції просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається на те, що в ході перевірки підприємства позивача встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна" занижено податок на додану вартість у лютому 2013 року у розмірі 185084,00 грн. внаслідок придбання товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт. Про це свідчить той факт, що при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за придбання такої продукції на території України, та понесених витрат, пов'язаних з реалізацією, фінансовий результат від проведених операцій на експорт має від'ємне значення у розмірі 199244 грн., а саме 911258,80 грн. (сума реалізації продукції) - 1110502,80 грн. (сума закупівлі товару з ПДВ). За таких обставин, відповідач зазначив, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Лівоберженою ОДПІ м. Дніпропетровська на підставі наказу №36 від 12.07.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна" (код за ЄДРПОУ 38200042) з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за березень 2013 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією складено акт 183/224/38200042 від 29.07.2013 року (далі - акт перевірки), в якому зроблено висновок про порушення підприємством пп.14.1.179, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь" занижено податок на додану вартість у лютому 2013 року у розмірі 185084 грн. внаслідок придбання товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт.

Не погодившись з зазначеним актом перевірки ТОВ "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна" подало на нього заперечення, які Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська залишені без задоволення.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення форми «р» від 30 серпня 2013 року № 0003002203, яким ТОВ "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 231355,00 грн., з яких: за основним платежем 185084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 46271,00 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, підприємство позивача оскаржило його до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області. Рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги від 12.11.2013 року №3818/10/04-36-10-04-09 скарга була залишена без задоволення.

Рішенням від 12.12.2013 року №17411/6/99-99-10-01-15 Міндоходів і зборів України також залишило оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу підприємства без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням та висновками акту перевірки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами визнано, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 185084 грн. сформована позивачем у зв'язку із придбанням товару у ТОВ «Дієг Авіастар» (код 34884334) згідно договору №01/05 від 30.05.2012 року.

У відповідності з цим договором ТОВ «Дієг Авіастар» (Продавець) зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна" (Покупцю) пруткову литу заготівку (товар).

На підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання вказаної продукції останнім надано до суду:

- договір купівлі-продажу №01/05 від 30.05.2012 року;

- накладну ВН №000003 від 20.02.2013 року та податкову накладну №2 від 20.02.2013 року з реалізації товару пруткова лита заготівка з титанового сплаву діаметром 480+-20х1295-1500мм у кількості 7975 кг на загальну суму 1110502,8 грн., у тому числі ПДВ 185083,80 грн.;

- платіжне доручення від 04.04.213 року №550 в сумі 1589527,18 грн., що свідчить про те, що розрахунок між суб'єктами господарювання за товар проводився у безготівковій формі з розрахункового рахунку ТОВ "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна".

В подальшому отриманий позивачем товар був реалізований ним ЗАТ "ТД ВМЗ "Красний Октябрь" (Росія, м. Волгоград, пр. Леніна, 110).

Взаємовідносини між позивачем та контрагентом - ЗАТ "ТД ВМЗ "Красний Октябрь" здійснювались на підставі контракту поставки №100712-01/12 від 10.07.2012 року. Згідно умов контракту Продавець (ТОВ "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна", Україна) зобов'язаний поставити і передати у власність Покупцю (ЗАТ "ТД ВМЗ "Красний Октябрь", Росія) товар згідно Специфікацій, котрі являються додатками до цього договору.

Згідно специфікації №2 від 20.02.2013 року до контракту поставки №100712-01/12 від 10.07.2012 року Продавець зобов'язується виконати поставку титанової заготівки у кількості 7975 тонн, якою зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDU м.Волгоград, Росія (інвойс №002-02 від 20.02.2013 року). Термін поставки лютий-березень 2013 року.

Факт здійснення позивачем в березні 2013 р. на підставі вказаного контракту операції з експорту товару на загальну суму 3505650,50 російських рублів, що станом на момент отримання коштів (26.02.2013 року) складає 923738,91 грн. (враховуючи офіційний курс валют Національного банку України) підтверджується:

- вантажно-митною декларацією №110100000-2013 від 13.03.2013 року по реалізації товару пруткова лита заготівка з титанового сплаву діаметром 480+-20х1295-1500мм у кількості 7975 кг на загальну суму 911258,80 грн.;

- CMR №242524 від 28.02.2013 року, відповідно до якої транспортування товару здійснювалось за допомогою автоперевізника ТОВ «Ostwind Transport», м. Дніпропетровськ, відправником є ТОВ "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна" (вул. Винокурова,2, м. Дніпропетровськ, Україна, 49000), одержувачем ЗАТ "ТД ВМЗ "Красний Октябрь" (Росія, м. Волгоград, пр. Леніна, 110, 400007), місцем і датою навантаження визначено м. Дніпропетровськ, Україна 28.02.2013 року, а місцем розвантаження - м. Волгоград, Росія;

- платіжним дорученням від 26.02.2013 року №0408004 на суму 3505650,50 російських рубля, яким засвідчується оплата за поставлений товар.

Розв'язуючи спір, суд відмічає, що відповідно до пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПКУ податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Згідно з п.198.3. ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п.198.6. ст.198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами, визначеними пп.195.1.1 п.195 ст.195 ПКУ, операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПКУ (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Аналіз наведених законодавчих положень не дає підстави для висновку, що законодавець зобов'язує платника податку, який здійснює операції з вивезення товарів за межі митної території України, враховувати при визначені вартості таких товарів податок на додану вартість, сплачений ним при придбанні такого товару, а інакше він позбавляється права на віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту. Більш того, положеннями п.188.1 ст.188 ПКУ чітко зауважено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг (а операції з вивезення товарів за межі митної території України є такими, що оподатковуються за нульовою ставкою) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, крім податку на додану вартість.

За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарською діяльністю визнається діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

А, відтак, продаж позивачем експортної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Аналогічна правова позиція виловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 15.12.2010 року в справі № К-32595/09.

З огляду на викладене, враховуючи, що спірна сума податкового кредиту сформована позивачем у зв'язку із придбанням товарів, виходячи з договірної вартості товарів, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та підтверджена податковими накладними, оформленими з дотриманням вимог ст.201 ПКУ, зауваження до яких у відповідача також відсутні, правові підстави для твердження про завищення позивачем в лютому 2013 року податкового кредиту в розмірі 185084 грн. відсутні.

З приводу посилань відповідача на придбання товарів за економічно недоцільними угодами, адже реалізація таких товарів на експорт є збитковою, якщо порівнювати фактурну вартість реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченою за вищезазначену продукцію на території України, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VІ, митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Первинними документами підтверджується придбання позивачем товарів у контрагентів-постачальників на загальну суму 925419 грн., без врахування ПДВ. Реалізовано позивачем товару на суму 923738,91 грн. (сума реалізації на експорт без ПДВ). Таким чином, у перевіряємому періоді за цим правочином позивач отримав фінансовий результат по зазначеній операції у вигляді збитку в сумі 1680,09 грн. При цьому суд наголошує, що нормами законодавства України не передбачено обов'язковості визначення собівартості товару з урахуванням сплаченого при придбанні даного товару ПДВ (оскільки сплачений покупцем при придбанні товару ПДВ підлягає відшкодуванню).

Господарським кодексом України у ст. 42 передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю у ст.3 ГКУ розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Також, Податковим кодексом України господарська діяльність визначена, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ).

В свою чергу діюче законодавство визначило прибуток (доход) суб'єкта господарювання як показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань (ст.142 ГКУ).

Таким чином, прибуток - це мета всієї діяльності, а не результат кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як помилково, не спираючись на норми права, вважає відповідач.

Аналогічні висновки робить Вищий адміністративний суд України в постанові від 15.12.2011 року по справі № К-35575/09, вказуючи, що господарська операція, яка направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доходу від конкретної операції. При цьому збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

З точки зору податкового та бухгалтерського законодавства податок на додану вартість не можна вважати ні доходом, ні витратами. Про це свідчать прямі норми пп. 136.1.2 ст.136 (про не включення ПДВ до складу доходів) та пп. 139.1.6 ст.139 Податкового кодексу України (про не включення ПДВ до складу витрат), а також відповідні норми стандартів бухгалтерського обліку, що також підтверджує позицію щодо не включення ПДВ у собівартість товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході перевірки ТОВ «Торговий дім «Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь»-Україна» повністю було підтверджено право на податковий кредит в сумі 185084 грн. на підставі норм Податкового кодексу України.

Отже, на підставі зазначеного, випливає висновок про те, що оскільки відповідач при проведенні перевірки не навів та не надав жодного доказу в підтвердження своїх доводів, що містяться в акті перевірки, останні є неправомірними та необґрунтованими, а тому у суду є всі підстави стверджувати, що господарська діяльність підприємства здійснювалась у відповідності до норм податкового, господарського та цивільного законодавства, правочини на підставі яких складено первинні документи та сформовано податковий кредит відповідних звітних періодів не містять ознак дефектності, та спрямовані на реальне настання правових наслідків та відповідного економічного ефекту, наявністю ділової цілі, що обумовлені ними.

Окремо слід звернути увагу на те, що згідно акта перевірки від 29.07.2013 року перевірку проведено на підставі наказу від 12.07.2013 року №36, відповідно до змісту якого метою перевірки визначено дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за березень 2013 року. Натомість зі змісту акту перевірки від 29.07.2013 року вбачається дослідження податковим органом дотримання суб'єктом перевірки вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення операцій з вітчизняним контрагентом у лютому 2013 року. При цьому посадовими особами Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська порушень норм законодавства в сфері оподаткування у частині здійснення експортних операцій за березень 2013 року не встановлено; проте, зроблено висновки про завищення податкового кредиту на придбання товарів за господарською угодою з вітчизняним постачальником, що мала місце у лютому 2013 року, внаслідок чого прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, посадові особи Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська під час документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача досліджували питання, що не були предметом перевірки, завідомо суперечили визначеній наказом від 12.07.2013 року №36 меті, та досліджували господарські відносини підприємства за інший, ніж визначено наказом про проведення перевірки, період.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийнятого рішення належним чином не довів.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 458,80 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути зазначену суму з Державного бюджету України на користь ТОВ "Торговий дім "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна".

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь»-Україна» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30 серпня 2013 року № 0003002203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь»-Україна» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 231355,00 грн., з яких: за основним платежем 185084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 46271,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь»-Україна» (код ЄДОРПОУ 38200042) судовий збір у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 80 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2014 року.

Суддя О.Б. Ляшко