Ухвала суду № 37792193, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 березня 2014 року м. Київ В/800/1099/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Маслія В.І., Мироненка О.В., Розваляєвої Т.С., Чумаченко Т.А.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2013 року, прийнятої за результатами розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» до Рівненської митниці, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, про скасування рішення, визнання нечинною картки відмови та стягнення грошової суми,

в с т а н о в и л а :

Постановою Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» (надалі - заявник або ТОВ «Т-Стиль») до Рівненської митниці про скасування рішення, визнання нечинною картки відмови та стягнення грошової суми.

Посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, ТОВ «Т-Стиль» звернулося до Вищого адміністративного суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України вищезазначеної постанови.

На підтвердження різного застування норм матеріального права судом касаційної інстанції заявник надав:

- ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2013 року у справі № К/800/3845/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо Віт» до Харківської обласної митниці, третя особа: Приватне підприємство «Кредо», про визнання протиправними та скасування рішень;

- ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року у справі № К/800/37997/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Техна» до Житомирської обласної митниці про скасування рішення;

- ухвалу від 11 грудня 2013 року у справі № К/800/26459/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару від 20 лютого 2012 року №КТ-110-0314-2012, та зобов'язання вчинити певні дії;

- ухвалу від 12 грудня 2013 року у справі № К/800/53519/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніоіл» до Східної митниці Міндоходів про визнання нечинною та скасування рішення про визначення коду товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зобов'язання вчинити дії;

- ухвалу від 12 грудня 2013 року у справі № К/800/51984/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніоіл» до Східної митниці Міндоходів про визнання недійсним та скасування рішення про визначення коду товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зобов'язання вчинити дії;

- ухвалу від 23 січня 2014 року у справі № К/800/56291/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніоіл» до Східної митниці Міндоходів про визнання нечинними та скасування рішення про визначення коду товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зобов'язання вчинити дії;

- ухвалу від 30 січня 2014 року у справі № К/800/35298/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» до Рівненської митниці, головного управління державного казначейства України про визнання нечинним рішення.

Розглянувши подану заяву у сукупності із доданими до неї судовими рішеннями колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних причин.

Відповідно до пункту 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що обов`язковою умовою, при яких заява про перегляд судових рішень може бути допущена до її перегляду Верховним Судом України є: 1) неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права; 2) ухвалення різних за змістом судових рішень; 3) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Згідно із позицією Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладеній у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства» (надалі - Постанова № 2), з якою погоджується і колегія суддів, під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Конкретизуючи зміст викладених у пункті 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України умов, необхідних для допуску справи до провадження Верховного Суду України, Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові № 2 роз`яснив, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Скаржник стверджує про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме - положення Митного Кодексу України (зокрема, статей 11, 69, 313 Митного кодексу України), Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України», затвердженого Законом України від 5 квітня 2001 року № 2371-ІІІ «Про митний тариф України» та пункту 10 Порядку роботи відділу контролю митної вартості та класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07 серпня 2007 року за № 667.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2013 року, підставою її постановлення є відсутність в матеріалах справи об'єктивних даних, які б спростували правильність висновку відділу контролю митної вартості та класифікації товарів від 5 квітня 2012 року щодо визначення коду товару.

Проте судові рішення, на які заявник посилається як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, ухвалені у справах з іншими обставинами виникнення спірних правовідносин, отже відсутні підстави допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України, передбачені статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах не може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як вбачається з доданої до заяви ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року нею скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року і Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі № К/800/35298/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» до Рівненської митниці, Головного управління державного казначейства України про визнання нечинним рішення, а сама справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для прийняття такого судового рішення були допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального і матеріального права, а також неповне з`ясування ними дійсних обставин справи.

Оскільки справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, спір у ній по суті не був вирішений і, відповідно, норми матеріального права судом касаційної інстанції для його розв'язання не застосовувалися.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що неправильне встановлення обставин справи належить до порушення процесуального права та не свідчить, що матеріальні норми були по-різному застосовані в подібних правовідносинах, отже ухвали Вищого адміністративного суду України про скасування рішень судів попередніх інстанцій із цих підстав не можуть переглядатися Верховним Судом України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» до Рівненської митниці, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, про скасування рішення, визнання нечинною картки відмови та стягнення грошової суми для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2013 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» необхідно відмовити.

Керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» до Рівненської митниці, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, про скасування рішення, визнання нечинною картки відмови та стягнення грошової суми для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2013 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді В.І. Маслій

О.В. Мироненко

Т.С. Розваляєва

Т.А. Чумаченко