Ухвала суду № 37791754, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року м. Київ К/800/26564/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 року

у справі № 0670/8169/12

за позовом приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» (далі - позивач, ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат»)

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Житомирі )

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат» звернулось у листопаді 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Житомирі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2012 року № 0000164222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 12 600,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6300,00 гривень та № 0000165222 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 237 808,17 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 59 452,04 гривні.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 11.10.2012 року проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт № 4007/22-2/32744172/0110 від 11.10.2012 року, у якому зафіксовано, що правочини позивача з ТОВ «Ангели Техно» та ПП «Альваір Буд» вчинено без мети настання реальних наслідків, а тому, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.10.2012 року: № 0000164222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 12 600,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6300,00 гривень; № 0000165222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 515 224,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 128 806,00 гривень.

Судами встановлено, що в акті перевірки відповідачем зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ангели Техно» через відсутність останнього за місцезнаходженням, що слугувало підставою для висновку відповідача про відсутність у названого підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування за І півріччя 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ангели Техно», що призвело заниження податку на прибуток на загальну суму 12 600,00 гривень.

Також, акт перевірки містить висновок відповідача про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача ПП «Альваір Буд» на підставі повідомлення директора ПП «Альваір Буд» співробітникам ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва про його непричетність до діяльності підприємства, що на думку податкового органу вказує на не підтвердження наявності поставок товарів та послуг від ПП «Альваір Буд», що свідчить про здійснення правочинів із даним контрагентом без мети настання реальних наслідків.

На підставі зазначеного, відповідачем зроблено висновки про завищення ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат» податкового кредиту та, відповідно, заниження податку на додану вартість на суму 237 808,17 гривень, у тому числі: по взаємовідносинах з ТОВ «Ангели Техно» - 103 443,00 гривні та по взаємовідносинах з ПП «Альваір Буд» - 134 365,00 гривень.

Заперечуючи висновки податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (зі змінами і доповненнями) (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Пункт 138.2 статті 138 ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат» та ТОВ «Ангели Техно» було укладено ряд договорів за умовами яких підрядник (ТОВ «Ангели Техно») зобов'язується власними матеріалами та засобами виконати комплекс робіт з встановлення автоматичної пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу, центрального пульту управління системи протипожежного захисту, а замовник (ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат») зобов'язується прийняти й оплатити виконаний комплекс робіт.

Так, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів, які були досліджені судами попередні інстанцій та, які підтверджують отримання зазначених послуг та понесені витрати позивача, зокрема: акти здачі - приймання робіт по отриманим послугам від ТОВ «Ангели Техно», на підставі яких визначено склад витрат, що враховується при визначенні податку на прибуток за І квартал 2012 року на суму 60 000,00 гривень; акти виконаних робіт по обслуговуванню систем пожежогасіння ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат» за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року; податкові накладні на отримання від ТОВ «Ангели Техно» товарно-матеріальних цінностей, монтажних робіт та послуг по обслуговуванню систем пожежогасіння на суму ПДВ 103 443,17 гривні; платіжні доручення про сплату позивачем на користь ТОВ «Ангели Техно» 103 443,17 гривні за отримані послуги по обслуговуванню систем пожежогасіння за І квартал 2012 року, виписки з банку та платіжні доручення про сплату позивачем на користь ТОВ «Ангели Техно» 60 000,00 гривень за отримані послуги по обслуговуванню систем пожежогасіння за І квартал 2012 року.

При дослідженні перелічених вище первинних документів судами попередніх інстанцій встановлено, що всі витрати позивача по фінансово-господарським операціям з контрагентом ТОВ «Ангели Техно» є витратами по комплексу робіт з встановлення автоматичної пожежної сигналізації.

З огляду на зазначене колегія суддів касаційної інстанцій приходить до висновку, що твердження податкового органу, зазначене в акті перевірки, про відсутність реального проведення господарських операцій ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат» з ТОВ «Ангели Техно» є безпідставним, а наявні у матеріалах справи первинні документи дають позивачу право віднести понесені витрати по комплексу робіт з встановлення автоматичної пожежної сигналізації, отриманих від ТОВ «Ангели Техно» до складу валових.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків податкового органу в акті перевірки про завищення ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат» податкового кредиту та, відповідно, занижено податок на додану вартість на суму 237 808,17 гривень, у тому числі: по взаємовідносинах з ТОВ «Ангели Техно» - 103 443,00 гривні; по взаємовідносинах з ПП «Альваір Буд» - 134 365,00 гривень з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються, долученими позивачем до матеріалів справи та дослідженими судами попередніх інстанцій, первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що документи, долучені до матеріалів справи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні обов'язкові реквізити та мають юридичну силу , виписані податкові накладні відповідають вимогам ПК України, що не заперечується актом перевірки, а тому позивачем правомірно включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат» правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з контрагентами ТОВ «Ангели Техно» та ПП «Альваір Буд».

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірною позицію судів першої та апеляційної інстанцій що доводи відповідача про нікчемність правочинів укладених ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат» з контрагентами є необґрунтованими та недоведеними, оскільки відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Оскільки, під час розгляду даної справи судами встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ «Ангели Техно», ПП «Альваір Буд» договори про надання послуг не віднесено законом до нікчемних, а судових рішень про визнання їх недійсними відповідачем надано, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) вказаних правочинів не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими, а отже мають характер припущень.

З аналізу наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем складу валових витрат на підставі первинних документів та віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарів/послуг по господарським операціям з ТОВ «Ангели Техно» та ПП «Альваір Буд».

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 року у справі № 0670/8169/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно