Ухвала суду № 37791750, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К/800/27294/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенко М.І., Приходько І.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року

у справі № 2а-477/12/2170

за позовом приватного підприємства «ШОМ» (далі - позивач, ПП «ШОМ»)

до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області ДПС)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень в частині, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «ШОМ» звернулось у лютому 2012 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2011 року: № 0002772301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 142 436,00 гривень та штрафними санкціями на 35 609,00 гривень; № 0004202301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 98 272,00 гривні та штрафними санкціями на 17 776,25 гривень; № 0004212301, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на 15 677,00 гривень та застосовано штрафну санкції у сумі 1,00 гривня за надмірне декларування такого відшкодування повністю.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка її правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 11.11.2011 року № 1241/230-31740114.

За актом перевірки позивачеві грошові зобов'язання з податку на прибуток збільшено у зв'язку з зменшенням задекларованих валових витрат на 584 186,00 гривень. Із виявлених відповідачем порушень податкового законодавства при формуванні валових витрат позивача за перевірений період було протиправне віднесення до складу валових витрат послуги з перевезення ґрунту у сумі 608,00 гривень, у зв'язку з будівництвом основних фондів, витрати на поліпшення основних фондів у сумі 1030,00 гривень не підтверджені документально, віднесення вартості оренди 3542,00 гривні та паливно-мастильних матеріалів у сумі 8669,00 гривень пов'язаних з орендою та використанням транспортних засобів орендованих у фізичних осіб без нотаріального засвідчення орендних відносин, витрати на ремонт транспортних засобів у сумі 592,83 гривні без належного документування цієї операції та віднесення до складу витрат вартості придбаного у ТОВ «Енергоімпенс» зрідженого газу на суму 569 744,17 гривні.

За актом перевірки валові витрати позивача зменшено на 569 744,17 гривні у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів з придбавання зрідженого газу у ТОВ «Енергоімпекс». Вказана обставина стала підставою для зменшення податкового кредиту позивача на 113 948,84 гривень.

Такі висновки відповідач зробив на підставі акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011 року № 594/22-1/31209468, згідно якого ДПІ не перевірила документи постачальника позивача за грудень 2010 року через відсутність його за місцем реєстрації. За даними перевірки податкові зобов'язання з поставки газу позивачеві знайшли відображення у грудневій декларації з ПДВ ТОВ «Енергоімпекс». За даними податкового органу у постачальника ТОВ «Енергоімпекс» не було матеріальних ресурсів достатніх для здійснення господарських операцій з поставок товарів позивачеві, чисельність працюючих осіб за даними звітності склала 11 осіб. За актом перевірки податковий орган, зважаючи на різноманітний та широкий асортимент товарів, ставить під сумнів товарність операцій ТОВ «Енергоімпекс» та визнає нікчемними угоди з продажу та придбання товарів ТОВ «Енергоімпекс» у грудні 2010 року у тому числі із продажу товару позивачеві.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повінстю, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Підунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв під час виникнення спірних правовідносин) слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, при цьому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів), підтвердженим належним чином оформленими документами.

Судами встановлено, що основною господарською діяльністю позивача є, зокрема роздрібна торгівля пальним, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що факт виконання договору № ПЕ/95 від 05.01.2010 року на продаж нафтопродуктів, який був укладений між ПП «ШОМ» та ТОВ «Енергоімпекс» підтверджується дослідженими судами первинними документами, які відповідають вимогам законодавства щодо їх належного оформлення, а саме податковими та видатковими накладними, меморіальними ордерами, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та змінними звітами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції який правомірно звернув увагу на те, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Таким чином, факт товарності господарських операцій позивача є доведеним і, тому, позивач правомірно формував податковий кредит та податок на прибуток, що було вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій.

Доводи податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів є необґрунтованими, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при їх прийнятті суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року у справі № 2а-477/12/2170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно