Ухвала суду № 37791712, 04.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року м. Київ К-34983/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 по справі № 2а-1588/09/0670

за позовом Майстрівського споживчого товариства у Житомирській області

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції (з урахуванням уточнень позовних вимог) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.01.2009 № 0004532320/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 221 560,50 грн., в тому числі 147 707,00 грн. - основний платіж та 73 853,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, від 08.01.2009 № 0006992320/3 про донарахування ПДВ в розмірі 180,00 грн., в тому числі 180,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 08.01.2009 № 0004522320/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 15 604,50 грн., в тому числі 10 403,00 грн. - основний платіж та 5 201,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями, податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем по справі була проведена планова невиїзна позапланова перевірка позивача щодо правомірності нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток при наданні послуг по харчуванню учнів в школах за період з 01.01.2005 по 01.01.2007, за результатами якої встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР), п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР), зафіксоване у акті від 25.07.2008 № 738/05-53/23-20/01749059.

Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ не включено різницю з вартості послуг з харчування учнів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, понад норму визначену Порядком надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1997 № 1200. Крім того, на думку контролюючого органу, позивачем в складі податкового кредиту не відображено суми ПДВ по придбаним продуктам харчування для дітей, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи на загальну суму 45502,54 грн., а також зазначена сума неправомірно включена до валових витрат.

На підставі акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем ухвалено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 % бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР звільняються від оподаткування операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з: утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах, кімнатах-розподільниках установ Міністерства внутрішніх справ України; утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів; харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях; харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я; харчування, забезпечення речовим майном, комунально-побутовими та іншими послугами, що надаються спецконтингенту в установах пенітенціарної системи згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На виконання пп.5.1.10 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" Постановою КМУ від 03.11.1997 № 1200 "Про порядок та норми надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість" (далі - Порядок № 1200) затверджено порядок надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 4 вказаного Порядку, встановлений вичерпний перелік категорій учнів, які можуть харчуватися за рахунок бюджетних асигнувань в межах натуральних норм у тому числі і учні з числа дітей, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до 6 Порядку для організації харчування учнів у денних середніх навчальних закладах, зазначених у п. 5 Порядку, для яких не встановлюються натуральні норми харчування, застосовуються грошові норми. З огляду на різницю ціни грошові норми визначаються з урахуванням раціонального харчування та дотримання санітарно-гігієнічних вимог виходячи з вартості харчування у школах-інтернатах того чи іншого регіону на підставі відповідних довідок органів управлінь освітою, але не більш як 3,5 гривні на день.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2005-2006 роках позивачем згідно договорів від 13.08.2005 та від 01.11.2006 про організацію безкоштовного харчування учнів загальноосвітніх шкіл Новоград - Волинського району Житомирської області надавались послуги по безкоштовному харчуванню дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах бюджетних асигнувань за натуральними нормами.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів контролюючого органу, щодо не оподаткування Товариством податком на додану вартість різниці вартості послуги з харчування учнів понад норму (3,50 грн.) визначену Порядком, оскільки визначальним фактором в даному випадку є та обставина, що діти, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи отримували безоплатне харчування відповідно до встановлених натуральних, а не грошових норм.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення, якими позивачеві визначено податкові зобов'язання з ПДВ в сумі у сумі 221 560,50 грн. та у сумі 180,00 грн., є неправомірними.

Також, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 15 604,50 грн., оскільки у відповідності до абз. 3 пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 по справі № 2а-1588/09/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко