Ухвала суду № 37791690, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року м. Київ К/800/56958/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року

у справі № 826/3124/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон Клаб» (далі - позивач, ТОВ «ТД «Кампус Коттон Клаб»)

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач, Митниця)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТД «Кампус Коттон Клаб» звернулось у березні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення № 18 від 21.01.2013 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну сторони - Київської регіональної митниці на її правонаступника - Київську міжрегіональну митницю Міндоходів.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Київської регіональної митниці від 11.12.2012 року № 1457-к «Про тимчасове переведення працівників митниці», наказу Київської регіональної митниці від 12.12.2012 року № 1210 «Про проведення невиїзної документальної перевірки» та у відповідності до підпункту 1 пункту 2 статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України), відповідачем у період з 18.12.2012 року по 27.12.2012 року була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання позивача законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні у Київській регіональній митниці товару за кодом 9018 31 10 00 згідно з Українською класифікацією товарів «Шприци» (походження - Королівство Іспанія) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт № н/82/12/100000000/23721570 від 28.12.2012 року.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 при митному оформленні шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних об'ємом 5 мл, походженням з Королівства Іспанія, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом « 9018311000», необхідно застосовувати остаточні антидемпінгові заходи у вигляді антидемпінгового мита у розмірі 10,54 % від митної вартості товару, об'ємом 10 мл, походженням з Королівства Іспанія, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом « 9018311000», необхідно застосовувати остаточні антидемпінгові заходи у вигляді антидемпінгового мита у розмірі 196,38 % від митної вартості товару.

Розрахунок несплачених митних платежів за вантажними митними деклараціями визначений у додатку 1 до акта перевірки, в якому відповідачем наведено перелік ВМД за якими донараховано податкове зобов'язання, а саме: ВМД від 07.04.2010 року № 100000016/2010/613307; ВМД від 08.06.2010 року № 100000016/2010/619640; ВМД від 30.06.2010 року № 100000016/2010/622121; ВМД від 10.11.2010 року № 100000016/2010/484651; ВМД від 17.02.2011 року № 100130003/2011/100569; ВМД від 06.05.2011 року № 100170000/2011/110598; ВМД від 21.09.2011 року № 100190000/2011/126312; ВМД від 26.12.2011 року № 100190000/2011/138817.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог статті 13 Закону України «Про єдиний митний тариф» від 05.02.1992 року № 2097 та пункту 2.4 Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 в частині не нарахування та несплати антидемпінгового мита за вищевказаними ВМД, що на думку відповідача призвело до заниження суми податкового зобов'язання по сплаті антидемпінгового мита на 1 069 960,65 гривень.

При цьому, за висновками акту перевірки, несплата позивачем антидемпінгового мита призвела до порушення позивачем вимог статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року) та статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року), в частині визначення бази оподаткування податку на додану вартість для товарів, які ввозяться на митну територію України, наслідком чого стало заниження податку на додану вартість на суму 213 992,12 гривні.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 18, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: антидемпінгове мито у розмірі 1 069 960,65 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється МК України.

Статтею 86 МК України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним органом.

Правові засади застосування ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України, визначаються Законом України «Про митний тариф України», приписами якого встановлено, що митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД) перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Класифікація товарів за УКТЗЕД - це віднесення товарів до певного класу із цифровим позначенням (кодом), від якого залежить оподаткування товару, а також надання необхідних пільг, преференцій, якщо вони передбачені законодавством.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 313 МК України саме митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Згідно з п. 10 розділу III Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 року № 667, затвердженого наказом ДМСУ від 07.08.2007 року № 667, рішення про визначення коду товарів приймається відділом номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД. Рішення доводиться до підрозділу митного оформлення і є обов'язковим для виконання при митному оформленні товару.

При дослідженні матеріалів справи судами було встановлено, що у період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року позивач імпортував товар - шприци ін'єкційні одноразового застосування «BD DISCARTI™ II» з голками та без голок (об'ємом 2мл, 5мл, 10мл, 20мл), виробник - «Becton Dickinson S.А.», країна виробництва - Іспанія, за кодом згідно УКТ ЗЕД 9018 31 10 00 (ставка ввізного мита 0%), по наступних ВМД: ВМД від 07.04.2010 року № 100000016/2010/613307; ВМД від 08.06.2010 року № 100000016/2010/619640; ВМД від 30.06.2010 року № 100000016/2010/622121; ВМД від 10.11.2010 року № 100000016/2010/484651; ВМД від 17.02.2011 року № 100130003/2011/100569; ВМД від 06.05.2011 року № 100170000/2011/110598; ВМД від 21.09.2011 року № 100190000/2011/126312; ВМД від 26.12.2011 року № 100190000/2011/138817. Відповідно до сертифікатів про походження товарів, задекларованих по ВМД, країною походження товарів є Королівство Іспанія.

Відповідно до ст. 11 Закону України від 05.02.1992 року № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито.

За змістом ст. 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), антидемпінгове мито підлягає застосуванню, зокрема, відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до Законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «;Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «;Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, а також засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів, визначаються Законом України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998 року № 330-XIV (із змінами та доповненнями).

Згідно ч. 6 ст. 16 вказаного Закону, остаточне антидемпінгове мито справляється у відповідному розмірі та у кожному випадку окремо на недискримінаційній основі, незалежно від країни експорту, якщо у рішенні Комісії визначається, що імпорт відповідного товару є об'єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів, за винятком імпорту, щодо якого відповідно до цього Закону експортером було взято відповідні зобов'язання.

У цьому рішенні Комісія визначає кожного постачальника товару, імпорт якого в країну імпорту є об'єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів. У разі, якщо антидемпінгове розслідування проводиться стосовно товарів, що імпортуються кількома постачальниками з однієї країни та неможливо визначити всіх цих постачальників, у рішенні Комісії зазначається ця країна експорту. Якщо антидемпінгове розслідування проводиться стосовно товарів, що імпортуються кількома постачальниками більше ніж з однієї країни, у рішенні Комісії можуть бути зазначені або всі постачальники, або, у разі неможливості визначення всіх постачальників відповідного товару, - всі країни експорту.

Комісія у своєму рішенні встановлює розмір ставки остаточного антидемпінгового мита, яким обкладається товар постачальника (виробника, експортера, імпортера), імпорт якого в країну імпорту є об'єктом застосування антидемпінгових заходів. Якщо неможливо визначити постачальника (виробника, експортера, імпортера), у цьому рішенні визначається розмір ставки остаточного антидемпінгового мита для відповідної країни експорту.

Відтак, наведеними вище положеннями передбачено, що ставки остаточного антидемпінгового мита мають застосовуватися відповідачем до конкретних постачальників (виробників, експортерів, імпортерів) товару, імпорт якого в Україну є об'єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів, і лише в разі неможливості визначити відповідних постачальників Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі в праві прийняти рішення про вжиття остаточних антидемпінгових заходів стосовно країн експорту.

В свою чергу, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Комісії про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів.

Відповідно до п. 2.4 Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37, розмір ставки остаточного антидемпінгового мита на імпорт в Україну товару становить: для шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних, зокрема, об'ємом 5мл походженням з Королівства Іспанія - 10,54 %, об'ємом 10мл походженням з Королівства Іспанія - 196,38 %.

Відповідно до частин 2-3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати та обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалось сторонами даної справи, позивач при ввезенні на територію України товару за вищевказаними ВМД не обчислював та не сплачував антидемпінгове мито по причині зупинення дії Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 на підставі ухвали окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2010 року у справі № 2а-3851/10/2670 у період з 12.03.2010 року по 15.09.2010 року, а у період з 25.11.2010 року по 16.03.2011 року зазначене Рішення комісії було визнано протиправним та скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року у справі № 2а-3851/10/2670.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 року у справі № К-40593/10 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року про визнання протиправним та скасування Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року та залишено в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010 року, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фогт Медікал Логістік», товариства з обмеженою відповідальністю «Медік-О-Планет», товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм» про визнання протиправним та скасування Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року відмовлено повністю. При цьому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 10 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Так, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Згідно частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто, у період з 25.11.2010 року по 16.03.2011 року Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року було визнано протиправним та скасовано, а тому не підлягало застосуванню при ввезенні позивачем вищевказаного товару на територію України за поданими ним ВМД.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання протиправними дій позивача під час митного оформлення товару за вказаними вище ВМД, оскільки останнім були надані всі необхідні для цього документи, а тому пропуск товару на митну територію України відповідачем було здійснено без будь-яких істотних зауважень.

Крім того, судами зазначено, що акті перевірки № Н82/12/100000000/23721570 від 28.12.2012 року не ставилася під сумнів митна вартість товару, що була вказана позивачем у вантажних митних деклараціях, а тому нарахування антидемпінгового мита згідно рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 є безпідставним.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, які підтверджуються наявними в справі доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року у справі № 826/3124/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько