Ухвала суду № 37790815, 06.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2014 рокусправа № 0870/9981/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі №0870/9981/12 за позовом Командитного товариства „Жєлєв С.С. і Компанія „Комиш-Зорянського елеватора" до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство „Желєв С.С. і Компанія „Комиш-Зорянського елеватора" звернулось до суду з позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі за текстом - Пологівська МДПІ), в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові-повідомлення рішення №0000082300 та №0000092300 прийняті відповідачем 11 жовтня 2012 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Пологівської МДПІ №0000092300 від 11 жовтня 2012 року та №0000082300 від 11 жовтня 2012 року.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Пологівською МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КТ „Желєв С.С. і Компанія „Комиш-Зорянського елеватора" з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року та по податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ „Лугпромстройсантехмонтаж".

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №504/22-015/0954225 від 25.09.2012 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 269768 грн. 15 коп.; пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - заниження податку на додану вартість у розмірі 199107 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки 11 жовтня 2012 року Пологівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092300, яким КТ „Желєв С.С. і Компанія „Комиш Зорянського елеватора" нараховане грошове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 199107 грн., в тому числі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення №0000082300, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 269768 грн. 15 коп., в тому числі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення контролюючим органом позивачу податкових зобов'язань стало здійснене ним, на думку податкового органу, порушення податкового законодавства у частині включення до складу валових витрат та податкового кредиту операцій з придбання товарів та послуг по взаємовідносинах з ТОВ „Лугпромстойсантехмонтаж" та внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно накладних, які оформлені з порушенням встановлених вимог.

Колегія суддів вважає зазначені висновки податкової інспекції передчасними та помилковими зважаючи на наступне.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що до складу валових витрат за ІІ квартал 2011 року позивачем включено витрати на придбання товарів у ТОВ „Лугпромстройсантехмонтаж" на суму 1600000,00 грн. відповідно до наступних актів виконаних робіт (КБ-2в): №1 від 12.05.2011р. (ремонт аспираційних труб) на загальну суму без ПДВ 238100,00 грн., №2 від 27.05.2011р. (поточний ремонт норії) на суму без ПДВ - 19950,00 грн., №3 від 17.05.2011р. (ремонтні роботи по силосним корпусам №2) на загальну суму без ПДВ - 329250,00 грн., №4 від 23.05.2011р. (ремонтні роботи по силосним корпусам №2) на загальну суму без ПДВ - 371250,00 грн., №5 від 25.05.2011 року (ремонтні роботи по силосним корпусам №1) на загальну суму без ПДВ - 171000,00 грн., №1 від 16.05.2011р. (ремонтні роботи по силосним корпусам №2) на загальну суму без ПДВ - 171000,00 грн., №2 від 18.05.2011 (ремонтні роботи по силосним корпусам №2) на загальну суму без ПДВ - 243250,00 грн. на загальну суму без ПДВ 243250,00 грн.

Листом від 06.09.2012 року позивач повідомив відповідача про те, що ремонтні роботи виконувались по силосним корпусам за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 53. Крім того, на запит відповідача від 14.09.2012 року позивачем було надано витяг КП „Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" про державну реєстрацію прав номер витягу 3271848 від 28.12.2011 року, згідно якого власником об'єкта за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, буд 53 є КТ „Желєв С.С. і Компанія „Комиш-Зорянського елеватора".

Податковий орган пов'язує нікчемність правочину укладеного позивачем з ТОВ „Лугпромстройсантехмонтаж" наявністю кримінальної справи щодо директора зазначеного Товариства Назарова І.В. за ознакам злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального Кодексу України та на складений Луганською МДПІ акт №129/227/35554567 від 17.05.2012 року „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Лугпромстройсантехмонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2010 року". При цьому, податковим органом, під час проведення перевірки, не досліджувалась реальність господарських операцій між вказаними господарюючими суб'єктами.

Судом встановлено, що перевірку Луганською МДПІ ТОВ „Лугпромстройсантехмонтаж", за результатами якої складено акт №129/227/35554567 від 17.05.2012 року, проведено на підставі підпункту 78.1.11. Податкового Кодексу України, а саме на підставі постанови слідчого по ОВС СУ ДПС у Луганській області Шершенькова Д.М. від 18.04.2012 року.

Згідно з пунктом 86.9 статті 89 Податкового Кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до пункту 4 статті 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вирок суду має преюдиціальне значення лише у визначених питаннях, а саме чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладене, суд обґрунтовано не прийняв в якості належних та допустимих доказів акт перевірки контрагента позивача і матеріали кримінальної справи порушеної відносно посадової особи контрагента позивача за відсутності рішення суду про визнання правочину недійсним або вироку суду.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Досліджені судом документи підтверджують, що 12.05.2011 року між позивачем та ТОВ „Лугпромстройсантехмонтаж" було укладено договір підряду №13 від 12.05.2012 року про ремонт обладнання та договір підряду № 12 про ремонт будівель та споруд. Також позивачем надані суду документи, складені на виконання зазначених договорів підряду щодо здійснення господарських операцій по ремонту силосних корпусів Мелітопольського елеватора, розташованого за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 53, який належить на праві власності підприємству позивача: податкові накладні, акти виконаних робіт, довідки вартості виконаних робіт, розрахунки загальновиробничих видатків до локальних смет на будівельні роботи по силосним корпусам і на поточний ремонт аспираційних труб, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення. При цьому, у податкового органу немає зауважень щодо правильності складання цих документів.

Щодо висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, що усі податкові накладні виписані з порушенням, тобто в податковій накладній в обов'язковому реквізиті „вид цивільно-правового договору" невірно вказаний номер договору, вірно визнано судом першої інстанції необґрунтованим.

У відповідності до підпункту и) пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту накладних, у двох з них: № 289 від 27.05.2011 та № 288 від 25.05.2011 зазначений вид цивільно-правового договору - договір № 13 від 12.05.2011, у решти податкових накладних зазначений договір № 12 від 12.05.2011.

Враховуючи, що податковий орган дійшов висновку про невірно зазначений у податкових накладних номер договору в результаті того, що під час перевірки позивачем було надано лише копію договору № 13 від 12.05.2011року, суд першої інстанції дослідивши оригінал зазначеного договору та, з урахуванням пояснень представника позивача, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем з ТОВ „Лугпромстройсантехмнтаж" укладено два майже однакових за змістом договори підряду: №12 від 12.05.2011 року про ремонт будівель та споруд, та № 13 від 12.05.2011року про ремонт обладнання, тому номер та дата договору у зазначених накладних зазначені вірно.

Навіть у випадку допущення порушень встановлених законодавством вимог при складанні первинних документів не може бути визнано суттєвим недоліком з точки зору повноти та достовірності відтворення змісту господарської операції, а відтак не є підставою для виключення таких документів з кола допустимих доказів.

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит, формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі №0870/9981/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров