Ухвала суду № 37789515, 03.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2013 року

справа № 24/4/07-АП-11/334/09-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року у справі №24/4/07-АП-11/334 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольський елеватор” до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, за участю прокурора Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Мелітопольський елеватор” (далі за текстом – ВАТ „Мелітопольський елеватор”) звернулось до суду з позовом до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі за текстом – Мелітопольська ОДПІ), за участю прокурора Запорізької області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 0001762302/0 від 04.07.2006 року.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001762302/0 від 04.07.2006 року.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Мелітопольською ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ВАТ „Мелітопольський елеватор” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 494/3/00951652 від 21.06.2006 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено п.4.1.6 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94 від 28.12.1994 року в редакції Закону України № 238/97 ВР від 22.05.1997 року, в результаті чого занижено суму валового доходу у II кварталі 2005 року на суму заборгованості платника податку перед ПП „Лель” у розмірі 1783,2 тис. грн.

Позивачем придбано товари та послуги у листопаді 2003 року на суму 800000,40 грн. та в січні 2004 року на суму 1635750 грн. від ПП „Лель”.

Станом на 01.01.2005 року та 01.01.2006 року в бухгалтерському обліку ВАТ „Мелітопольський елеватор” рахується кредиторська заборгованість перед вказаним підприємством. Згідно наданих даних, ПП „Лель” у травні 2005 року визнано банкрутом та ліквідовано.

Однак, на адресу ВАТ „Мелітопольський елеватор” після проведення перевірки надійшла вимога від ТОВ „Спецінновація” №08-05 від 08.08.2006 року, яка придбала цей борг за договором уступки права вимоги № 01 від 01.01.2005 року. Відповідно, цей борг був уступленний ПП „Лель” (реалізований) іншим чином за договором уступки вимоги третій особі, - ТОВ „Спецінновація” до спливу строку позовної давності згідно ст. 516, 517 ЦК України. В матеріалах справи наявні копії вимоги та договору. Зазначений договір на час судового розгляду не визнаний недійсним, судових спорів щодо нього не ведеться. Зазначений договір було надано позивачем відповідачу під час адміністративного оскарження листом №379 від 11.09.2006 року, однак відповідачем зазначеним документам не було дано належної правової оцінки.

Також перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не зменшено валові витрати на суму 3521,2 тис. грн. по придбанню товарів (робіт, послуг) отриманих пприємством без компенсації їх вартості: у II кварталі 2005 року на суму 2025,0 тис. грн. по придбанню товарів (робіт, послуг) у лютому 2002 року від ТОВ „Адажіо-Україна”. Станом на 01.03.2005 року в бухгалтерському обліку позивача рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ „Адажіо-Україна” на суму 2429950,00 грн. Вся зазначена сума заборгованості залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності і включена позивачем до складу валового доходу в декларації за 2005 рік у сумі 2430,00 тис. грн.; у II кварталі 2005 року на суму 1486,0 тис. грн. по придбанню позивачем товарів та послуг у листопаді 2003 року на суму 800000,40 грн. та в січні 2004 року на суму 1635750 грн. від ПП „Лель”.

Також, податковою службою не прийнято частково валові витрати по амортизаційних відрахуваннях: зазначено, що позивачем порушено п. 8.2.2 ст. 8 Закону Україні „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94 від 28.12.1994 року в редакції Закону України № 238/97 ВР від 22.05.1997 року в частині віднесення норій до 3 групи основних засобів та застосування прискореної амортизації цих основних фондів.

Позивачем надано технічний паспорт БТІ, в якому обліковуються всі об’єкти нерухомості, і в якому відсутні норії, інвентаризовані як об’єкт або його частина в якості нерухомості (будівлі, споруди). Також суду надавались технічні паспорти, де зазначено, що норія це пристрій, який служить для вертикального переміщення зернових та олійних культур, і який складається з транспортерної стрічки з ковшами.

Стосовно завищення амортизаційних відрахувань по об’єкту інв. №001199 „обладнання овочесховища” у сумі 24015,18 грн. та 30632,55 грн., - за актом перевірки відповідачем це не було розглянуто, як порушення і, відповідно не змінило суми податкових нарахувань.

Стосовно не включення до валових витрат передплати ТОВ „Безмен” в сумі 20,0 тис.грн. (ремонт терезів) відповідач зазначив, що позивачем порушено ст.11.2.3. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94 від 28.12.1994 рокув редакції Закону України № 238/97 ВР від 22.05.1997 року, - не з’ясовано статус платника податку на прибуток ТОВ „Безмен”, не укладено господарський договір, а зазначена сума включена до складу валових витрат на підставі рахунку, та акта виконаних робіт. Оплата за зазначені роботи проведена.

Враховуючи зазначене, відповідачем зроблений висновок про необхідність збільшення валових доходів позивача на суму 1783,2 тис. грн. та зниження валових витрат на суму 3784,6 тис.грн. і 235,7 тис.грн. З врахуванням перевищення валових витрат позивача у періоді, який перевірявся донарахована сума податкового зобов’язання з податку на прибуток 1362600,00 грн. та штрафних фінансових санкцій 1946990,00 гривень.

Судо першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження відповідача про заниження валового доходу ВАТ „Мелітопольський елеватор” у II кварталі 2005 року на суму заборгованості платника податку перед ПП „Лель” у зв’язку із закінченням строку позовної давності, оскільки воно не відповідає обставинам справи. Таким чином, відповідачем зроблено хибний висновок, що в зв’язку з ліквідацією зазначеного підприємства в процедурі банкрутства в травні 2005 року закінчився строк позовної давності стосовно зобов’язань перед вказаним підприємством на суму кредиторських вимог 1783188,33 грн.

У відповідності до ст. 111 Цивільного Кодексу України юридична особа вважається ліквідованою з моменту внесення в Єдиний державний реєстр підприємств та установ запису про її припинення. Сторони належних доказів припинення юридичної особи - ПП “Лель” не надали.

Відповідно до ст. 257 Цивільного Кодексу України строк позовної давності встановлено в три роки. Згідно норм ст.256, 258 ЦК України позовна давність встановлюється не стосовно соби, а стосовно зобов’язання. Згідно ст. 262 ЦК України зміна сторін в обов’язанні не тягне зміну порядку обчислення позовної давності. Строк позовної давності за зобов’язаннями підприємства перед ПП „Лель” спливає в грудні 2006 та в січні 2007 років.

На адресу ВАТ „Мелітопольський елеватор” після проведення перевірки поступила вимога від ТОВ „Спецінновація” № 08-05 від 08.08.2006 року, яка придбала цей борг за договором поступки прав вимоги № 01 від 01.01.2005 року

Відповідно цей борг був уступлений ПП „Лель” (реалізований) за договором уступки вимоги третій особі - ТОВ „Спецінновація” до спливу строку позовної давності згідно ст. 516, 517 ЦК України. Засвідчені копії вимоги та договору надавались суду для огляду. Зазначений договір також було надано позивачем відповідачу під час адміністративного оскарження листом № 379 від 11.09.2006 року, але відповідач не надав зазначеним документам належної правової оцінки.

Враховуючи наведене, висновки податкового органу про заниження позивачем суми валового доходу є протиправними.

Відповідачем безпідставно занижено валові витрати підприємства по зов’язанням з ТОВ „Адажіо-Україна”, ПП „Лель”, ТОВ „Лан-1”, ЗОДП ДАК „Хліб України” та ТОВ „Мелітопольський завод продовольчих товарів” на загальну суму 3784,6 тис.гривень з посиланням на п. 5.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

При отриманні зазначених товарів, послуг позивач відніс придбання їх до складу валових витрат, а при списанні безнадійної заборгованості по ТОВ „Адажіо-Україна”,

ДАК ЗОДП „Хліб України” включив зазначено суму до складу валових доходів, як безповоротну фінансову допомогу відповідно п.1.21.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, про що зазначено відповідачем в акті перевірки. Аналогічні дії відповідача у відношенні до ПП „Лель”, так як за хибним висновком відповідача по цій кредиторській вимозі лив строк позовної давності.

Коригування складу валових витрат в зв’язку з списанням безнадійної заборгованості законодавством не передбачено, відсутній будь-який механізм виключення цих витрат.

Згідно з п. 5.9. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку приємств”, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з платником податку - продавцем, до убутку запасів також не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Висновки про завищення валових витрат (необхідності зняття з валових витрат) було зроблено відповідачем з посиланням на те, що ВАТ „Мелітополськьий елеватор” не проводило здійснення компенсації товарів, які отримало фактично безоплатно, а тому і не вправі було відносити їх вартість до валових витрат, що не відповідає визначенню валових витрат наведених в п. 5.1, ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

У відповідності до п. 5.1., 5.2.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, факт оплати або недоплати товару не веде до наслідків як не віднесення до валових витрат.

В обґрунтування своїх висновків відповідач посилається на п. 5. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з яким коригування розміру валових витрат та валового доходу проводиться у випадку зменшення вартості товарів (робіт, послуг) та у випадку зміни їх ціни після поставки.

В даному випадку слід застосовувати правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур сумнівної або безнадійної заборгованості, чи визначення боргу покупця безнадійним, що визначаються ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

При цьому, п. 5.10 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, на який посилається відповідач, не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним.

Акт перевірки містить розшифровку джерел отримання товарів (робіт, послуг), за якими минув строк позовної давності, їх вартості та посилання на списання позивачем суми вартості зазначених товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат.

Згідно з ч. 1 п. 1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, безнадійною є заборгованість по зобов’язаннях, за якими минув строк позовної давності.

У відповідності до частини 3 п. 1.22.1, п. 1.22. ст. 1 того ж Закону, визначено, що сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

В п. 4.1.6 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” також зазначено, що до доходів з інших джерел та від позареалізаційних операцій включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що безповоротною фінансовою допомогою вартість отриманих позивачем товарів (робіт, послуг) стала саме з моменту спливу строку позовної давності за вимогами стосовно стягнення зазначеної вартості.

Твердження відповідача про те, що ВАТ „Мелітопольський елеватор” не проводило здійснення компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які отримав фактично безоплатно, а тому і не вправі було відносити їх вартість до валових витрат, спростовується наступним.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” безоплатно надані товари (роботи, послуги) це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від ТОВ „Адажіо-Україна”, ЗОДП ДАК „Хліб України”, ПП „Лель” не підпадає під наведені категорії безоплатних товарів (робіт, послуг).

Проте, колегія суддів не погоджується із відповідачем, що позивачем безпідставно виключено із складу валових витрат безнадійну заборгованість по підприємствах, визнаних банкрутами: ТОВ „Мелітопольський завод продовольчих товарів” у сумі 192367 грн. та ТОВ „ЛАН-1” — 253393,36 грн.

Стосовно „Мелітопольський завод продовольчих товарів”: зазначена сума це - поточні зобов’язання в процедурі банкрутства, які повинні були бути включені до складу валових витрат у 2003 році в зв’язку із затвердженням ліквідаційного звіту по справі господарського суду Запорізької області № 5/4/16.

Сума помилково не була включена позивачем у відповідний податковий тому включена у валові витрати у 2005 р.

Стосовно ТОВ „Лан-1”: перевіряючими помилково взята сума 101818 гривень, оскільки це сума штрафу та судових витрат по справі, які не бралися до складу валових витрат. До складу валових витрат була взята сума 253393,36 гривень, яка рахується за даними бухгалтерського обліку. ТОВ „Лан-1” ліквідовано ухвалою господарського суду Запорізької від 30.08.2005р. у справі № 19\99.

Обидва ці підприємства ліквідовано в процесі банкрутства, тому до них позивач правомірно застосував норми ст. 12 Закону України „Про опода прибутку підприємств”.

Колегія суддів погоджується з тим, що безпідставно не включено відповідачем до валових витрат суму перерахованих передплат по ТОВ „Безмен” в сумі 20,0 тис гривень (ремонт терезів).

Цивільне законодавство України не містить приписів обов’язковості укладення договору в формі однієї письмової угоди. Відповідно до приписів ст. ст. 638, 639 ЦК України договір між сторонами в укладеним в разі прийняття пропозиції однією стороною від іншої сторони.

Направлення рахунку, виконання робіт, а потім підтвердження виконання робіт актом виконаних робіт однією строною та їх оплата іншою стороною свідчить про доягнення між сторонами вісх істотних умов.

Окрім того відповідач не надав жодних даних, щодо правового статусу ПП „Безмен”, зокрема, що воно є особою звільненою від податку на прибуток, та цей статус є перепоною для включення вартості робіт до складу валових витрат замовника - позивача.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставного зменшення відповідачем валових витрат від нарахування амортизації, а саме, відповідач безпідставно зазначає, що позивачем порушено п. 8.2.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткуванню підприємств” № 334/94 від 28.12.1994р. в редакції Закону України .V. І від 22.05.1997р.

В акті перевірки невірно застосовані групи основних фондів: ремонт Мелітопольського елеватора М10.11.12.13.14.6.18.19, (інв. №001193) віднесено до групи 1 з нормою амортизації 5%, а належало до групи 1 нормою амортизації 8%; ремонт складів (обладнання для овочесховища), (інв.№001198) віднесено до групи 1 з нормою амортизації 5%, а належало до групи 2 з нормою амортизації 40%; обладнання для овочесховища (інв.№001199), віднесено до групи 3 з нормою амортизації 25%, а належало до групи 2 з нормою амортизації 40%; ремонт складів Світлодолинського ПХП №5 (інв.№0011955), віднесено до групи 3 з нормою амортизації 25%, а належало до групи 2 з нормою амортизації 40%; ремонт норій (інв.№01194), перевіряючими віднесено до групи 1 з нормою амортизації 5%, а належало до групи 2 з нормою амортизації 40%; vельница “Харьковчанка-800” (інв.№00036б), віднесено до групи 3 з нормою амортизації 25%, а належало до групи 2 з нормою амортизації 40%

Згідно зі ст. 8.2.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до групи 2 основних засобів відноситься обладнання, електротехнічні прибори, устаткування та інше.

Крім того, позивачем надано технічний паспорт БТІ, в якому обліковуються всі об’єкти нерухомості, і в якому відсутні норії, інвентаризовані як об’єкт або його частина в якості нерухомості (будівлі, споруди). Також, надано технічні паспорти, де зазначено, що норія це пристрій, який служить для вертикального переміщення зернових та олійних культур і який складається з транспортерної стрічки з ковшами. Тим самим дії позивача по віднесенню норій до групи 3 основних засобів з нормою амортизації 25% відповідають ст. 8 Закону 1 країни „Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України № 1957 п 1. перехідних положень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що висновки податкового органу про завищення позивачем гуми скоригованих валових витрат є незаконними.

Відсутність підстав для донарахування податку на прибуток обумовлює відсутність підстав для застосування штрафних санкцій в сумі 1946990,00 грн. У відповідності до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року у справі №24/4/07-АП-11/334 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров