Постанова № 37784614, 12.12.2013, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/8635/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Янюк Ю. Б.

при секретарі Кордонської Л.А.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та сплатити одноразову компенсацію за шкоду, спричинену здоров'ю, -

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та сплатити одноразову компенсацію за шкоду, спричинену здоров'ю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, їй була встановлена 3 група інвалідності у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а 3 червня 2013 року відповідно до висновку МСЕК - ІІ група інвалідності. У відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона має право на отримання одноразової компенсації за шкоду, спричинену здоров'ю у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Відповідачем їй нарахована та сплачена різниця в компенсаціях при встановленні другої групи інвалідності в розмірі 94грн.80коп. Ця сума компенсації не відповідає вимогам ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим вона просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування їй одноразової компенсації в меншому розмірі, ніж це передбачено вказаним законом, та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити їй одноразову компенсацію у відповідності до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача в судове засідання не явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Їй була встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, а 3 червня 2013 року - ІІ група інвалідності (а.с.4).

Таким чином, позивач є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат; сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат; батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат.

У разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Згідно частин 2, 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону одноразова компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік» з 1 січня 2013 року встановлений розмір мінімальної заробітної плати 1147грн. на місяць.

В порушення зазначених норм відповідачем нарахована та сплачена 28 жовтня 2013 року різниця у компенсаціях між другою та третьою групами інвалідності в розмірі 94грн.80коп. (а.с.5).

При призначенні цієї різниці відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою ці виплати встановлені для учасників ліквідації ЧАЕС інвалідів І групи - 379 грн.30 коп., інвалідів ІІ групи - 284 грн.40 коп., для інвалідів ІІІ групи - 189 грн.60 коп.

У відповіді на заяву позивачки відповідач посилається на статтю 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Проте, в цій статті функції щодо встановлення розміру компенсації за шкоду, спричинену здоров»ю, Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.

Суд не приймає зазначене посилання відповідача, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих визначень неможливо.

Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо позивача в частині розміру нарахування різниці у компенсаціях.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати конкретні розміри компенсацій і допомоги, встановлені цим законом, в т.ч. на оздоровлення. Ст. 67 Закону, на яку посилається представник відповідача, було встановлено, що конкретні розміри доплат підвищуються КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 встановлює, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Такої ж точки зору притримується в своїй практиці і Верховний Суд України в своїй практиці, а саме щодо розмірів нарахування щорічної допомоги на оздоровлення в порядку, визначеному саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не будь-якими іншими нормативними актами.

Крім того, суд не може взяти до уваги визначенні постановою Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.1996 року розміри одноразової допомоги, оскільки питання розміру такої допомоги вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку розміру щорічної допомоги застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.

Так, у період, коли діяли два однопредметні нормативно-правові акти, які по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, управлінням було необґрунтовано застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу - постанову Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року, а Закон України, який має вищу юридичну силу, відповідачем не застосовано.

Таким чином, хоча розмір одноразової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одночасно і був врегульований по-різному і різними нормативними актами, проте за загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто в даному випадку - норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Конституційний Суд України своїм Рішенням № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», використаного в ч.3 цієї статті, роз'яснив, що з врахуванням правових позицій, висловлених, зокрема, у Рішенні № 60рп/2007 від 09.07.2007 року у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, що цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше/додаткове/ правове регулювання відносин, що є предметом інших законів, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. З цього слідує, що обмеження в розмірі щорічної грошової суми на оздоровлення, належних до виплат категорії осіб, до яких відноситься позивач, в розмірах, встановлених постановою КМУ, є порушенням прав позивача, гарантованих Конституцією України та ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тому суд вважає нарахування та виплату позивачу різниці у одноразовій компенсації такою, що не відповідає ст.48 Закону, а позовні вимоги позивача - обґрунтованими.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Встановлено, що нарахування та виплата різниці у компенсаціях відноситься до компетенції Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради.

Тому слід зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" різницю у одноразових компенсаціях у розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент встановлення другої групи інвалідності.

Керуючись ст.ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці у одноразових компенсаціях за шкоду, спричинену здоров'ю, в розмірі, меншому, ніж встановлено у статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради нарахувати та сплатити ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України різницю у одноразових компенсаціях за шкоду, спричинену здоров'ю, у відповідності до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент встановлення другої групи інвалідності, з урахуванням фактично виплаченої суми.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя