Постанова № 37782762, 18.03.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"18" березня 2014 р. № 820/1865/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Шевченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства "Жилкомсервіс" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000062212 від 29.01.2014 року.

В обґрунтування позову вказано, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що при проведенні перевірки Комунального підприємства "Жилкомсервіс" перевіряючими Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області були встановлені порушення норм Податкового Кодексу України.

Судом встановлено, що 20 січня 2014 року працівниками Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міністерства доходів і зборів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку господарсько-фінансової діяльності Комунального підприємства «Жилкомсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38005005) за вересень, жовтень 2013 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 20.01.2014 р. № 130/20-33-22-01-07, яким встановлено порушення Позивачем п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - неможливість реального здійснення Позивачем фінансово-господарських операцій із ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД», у зв'язку із чим сума у розмірі 457 000,00 грн. підлягає виключенню зі складу податкового кредиту за вересень 2013 року.

На підставі вищевказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062212 від 29.01.2014 р., яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 457 000,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 503 450,00 грн.

Суд зазначає, що штрафні санкції позивачеві нараховано за 50% ставкою згідно ч. 1 ст. 123 ПК України (повторне протягом 1 095 днів визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість), та складаються з:

· 228 500,00 грн. - у зв'язку зі збільшенням відповідачем податкового зобов'язання позивача з ПДВ у вересні 2013 р. на 457 000,00 грн.;

· 274 950,00 грн. - у зв'язку із самостійним коригуванням позивачем податкового зобов'язання з ПДВ у жовтні 2013 року.

Суд зазначає, що висновки відповідача зроблені на підставі акту ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.12.2013 р. № 843/26-54-2-02-10/38005005 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 р. по 30.11.2013 р.»., яким у зв'язку із ненаданням ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» документів первинного бухгалтерського обліку зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг).

Окрім того, при складанні акту перевірки позивача від 20.01.2014 р. № 130/20-33-22-01-07 відповідачем було використано договори між позивачем та ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД», платіжні доручення, податкові накладні, податкові автоматизовані системи та бази даних.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання наказу директора КП «Жилкомсервіс» від 29.08.2013 р. № 2908-3 між КП «Жилкомсервіс» (Замовник) та ТОВ «Тітус-Трейд» (Підрядник) було укладено договір № 1 від 02.09.2013 р. За умовами цього Договору Підрядник зобов'язався за плату встановити металеві сітки у житлових будинках комунальної власності м. Харкова за адресами згідно додатку до Договору. У відповідності до п. 1.2 Договору, роботи виконуються з матеріалів Замовника. На виконання цієї умови Замовником було передано Підрядникові матеріали у необхідній кількості згідно акту приймання-передачі від 03.09.2013 р.

Підрядником були виконані роботи, передбачені договором, у зв'язку із чим сторонами було підписано акт приймання виконаних робіт № 1. Вартість робіт, яка становить 750 000,00 грн., була оплачена КП «Жилкомсервіс» у повному обсязі згідно платіжного доручення № 37277.

На виконання наказу директора КП «Жилкомсервіс» від 29.08.2013 р. № 2908-4 між КП «Жилкомсервіс» (Замовник) та ТОВ «Тітус-Трейд» (Підрядник) було укладено договір № 2 від 02.09.2013 р. За умовами цього договору підрядник зобов'язався за плату здійснити роботи з фарбування фасадів житлових будинків комунальної власності м. Харковаза адресами згідно додатку до договору.

Підрядником були виконані роботи, передбачені договором, у зв'язку із чим сторонами було підписано акт приймання виконаних робіт № 1. Вартість робіт, яка становить 1 992 000,00 грн., була оплачена КП «Жилкомсервіс» у повному обсязі згідно платіжного доручення № 37278.

На виконання наказу директора КП «Жилкомсервіс» від 05.09.2013 р. № 0509-26 між КП «Жилкомсервіс» (Замовник) та ТОВ «Тітус-Трейд» (Підрядник) було укладено договір підряду № 81/09 від 14.09.2013 р. За умовами цього договору підрядник зобов'язався за плату здійснити роботи з утримання житлових будинків й споруд комунальної власності м. Харкова (демонтаж аварійних антен). У зв'язку із цим підрядником було проведено роботи з демонтажу аварійних антен з дахів житлових будинків, на підтвердження чого позивачем було надано суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9; акти обстеження житлових будинків, на яких проводилися роботи з демонтажу аварійних антен, складені комісіями КП «Жилкомсервіс» за участю начальників дільниць.

Позивачем було оплачено виконані роботи, вартість яких складала 3 510 000,00 грн., згідно платіжних доручень № 37480, 37634, 37714.

До того ж, з метою утилізації демонтованих антен КП «Жилкомсервіс» було укладено відповідний договір із ТОВ «Альт-метал», якому й було передано металобрухт.

Суд зазначає, що факт розрахунку позивача за отримані від ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» послуги відповідачем не заперечується та підтверджується актом перевірки від 20.01.2014 р. № 130/20-33-22-01-07.

У відповідності до ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно з ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, викладених у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст угод позивача із ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідав би дійсним намірам сторін, і такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Наявна у матеріалах справи первинна бухгалтерська документація складена у відповідності до вимог чинного на час її складення законодавства та повністю підтверджує реальність наданих Позивачеві послуг з боку ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД». Більше того, відповідачем на виконання приписів ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду доказів протилежного.

Окрім того, відповідачем не наведено доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача, так і ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадових осіб як позивача, так і ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» на підписання договорів тощо в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД», то вказані посилання відповідача є необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагенту Позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» правочину.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Ц відповідності до п. 198.1, 2 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

· дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

· дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Суд звертає увагу, що в акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» у вересні 2013 року на суму 457 000,00 грн.

Стосовно штрафних санкцій у розмірі 274 950,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити про таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій до платника податку згідно ст. 123 ПК України настає лише у випадку самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Натомість, у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податкове зобов'язання з ПДВ у жовтні 2013 року відповідачем не визначалося, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій згідно ст. 123 ПК України.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0000062212 від 29.01.2014 р. винесено Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Жилкомсервіс" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000062212 від 29.01.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 березня 2014 року

Суддя Спірідонов М.О.