Рішення № 37781736, 19.03.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/11331/13-ц

Номер провадження 2/489/520/14

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2014 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» за довіреністю Стефурак Є. С., приватного нотаріуса ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_7, приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради про визнання недійсним іпотечного договору та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив

В грудні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_7, приватного нотаріуса ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.03.2008 між ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 В іпотеку було передано двокімнатну квартиру спільного заселення № НОМЕР_1 НОМЕР_2 АДРЕСА_1 яка є у загальному користуванні з квартирами № НОМЕР_3, НОМЕР_5 НОМЕР_4

Зазначає, що вона є донькою відповідача ОСОБА_7 і на час укладання іпотечного договору вона була неповнолітньою та проживала разом із відповідачем у вказаній квартирі. На той момент їй було 15 років та вона мала право на користування цим житлом як член сім'ї ОСОБА_7 Однак, перед укладанням іпотечного договору відповідачем ОСОБА_7 не було отримано згоду органу опіки та піклування на передачу квартири в іпотеку банку, чим було порушено її права, як неповнолітньої дитини на користування житловим приміщенням. Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсним іпотечний договір, зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_3 виключити з Державного реєстру іпотек запис за реєстр. № 6823339 та зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_3 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за реєст. № 6811825.

В судовому засіданні представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог, однак ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання у задоволенні клоптання про зміну предмету та підстав позову було відмовлено та роз"яснено, у випадку зміни і предмету і підстав позову це є новим позовом, з яким необхідно звертатись окремо в порядку ст. ст. 118-120 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наполягала на задоволенні позову.

Представник відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» позов не визнала, надала письмові заперечення проти позову.

Відповідач ОСОБА_7 В судове засідання не з"явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Подала заяву про визнання позову.

Відповідач приватний нотаріус ОСОБА_3 Та його представник позову не визнали, заперечували проти задоволення вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

18.03.2008 між ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 В іпотеку було передано двокімнатну квартиру спільного заселення № НОМЕР_1 НОМЕР_2 АДРЕСА_1 яка є у загальному користуванні з квартирами № НОМЕР_3, НОМЕР_5 НОМЕР_4

З умовами Іпотечного договору ОСОБА_7 ознайомлена, нею він підписаний.

Відповідно до заяви ОСОБА_8 він дав згоду на здійснення його дружиною ОСОБА_7 іпотеки та укладення договору іпотеки, а саме квартири № НОМЕР_1 НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Згідно з довідкою ВАТ "Чорноморгідробуд" будівельне управління № 431 від 14.03.2008 за № 121, яку було витребувано від іпотекодавця ОСОБА_7 приватним нотаріусом ОСОБА_3, власником особового рахунку кв. № НОМЕР_3-НОМЕР_4 в АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 в даній квартирі проживають: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. син; ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3. донька. З даної довідки вбачається, що неповнолітніх дітей у вказаній квартирі неповнолітніх дітей не зареєстровано та не проживає (а. с. 49).

Позивач зазначає, що вона є донькою відповідача ОСОБА_7 і на час укладання іпотечного договору вона була неповнолітньою та проживала разом із відповідачем у вказаній квартирі. На той момент їй було 15 років та вона мало право на користування цим житлом як член сім'ї ОСОБА_7 Однак, перед укладанням іпотечного договору відповідачем ОСОБА_7 не було отримано згоду органу опіки та піклування на передачу квартири в іпотеку банку, чим було порушено її права, як неповнолітньої дитини на користування житловим приміщенням.

Позивач також зазначає, що доказами її проживання у квартирі № НОМЕР_3-НОМЕР_4 АДРЕСА_1 є довідка ЖКП ММР "Південь" від 28.11.2013 (а. с. 20), паспорт її батька ОСОБА_8, де на 7-ї сторінці вказані його діти, зокрема вона ( а. с. 19), її амбулаторна медична картка та атестат, виданий ЗОСШ № 19 м. Миколаєва. Крім того, на даний час квартиру № НОМЕР_2 на даний час займає її малолітня донька ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4. (а. с. 20; 21).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачена як одна з основних засад цивільного законодавства свобода договору. Це означає, що сторони вільні у виборі контрагента і визначенні умов договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або такі, що є необхідними для договорів цього виду, а також усі умови, відносно яких за заявою хоч би однієї із сторін має бути досягнута згода.

Судом встановлено, що сторони іпотечного договору досягли між собою згоди щодо всіх умов Іпотечного договору. ОСОБА_7 була ознайомлена з умовами Іпотечного договору, нею він підписаний.

Разом із ти, відповідно до п. 44 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" за № 5 від 30.03.2012, згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Судом встановлено, що Орган опіки та піклування не надавав свого дозволу при укладенні між ОСОБА_7 та ВАт «Державний ощадний банк України» Іпотечного договору від 18.03.2008.

Згідно з вимогами ст. ст. 215-216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в моменти вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третього та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для його чинності, частина 1 вказаної статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для визнання договору недійсним може бути невідповідність правочину актам цивільного законодавства, яке порушує права позивача.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було отримано іпотечний кредит для придбання спірної нерухомості. Пукнтом 2.2 Договору про іпотечний кредит визначено, що іпотечний договір укладається одночасно з кредитним. Пунктами 1.2, 1.3 Іпотечного договору встановлено, що предметом іпотеки є нерухоме майно право власності на яке виникне в майбутньому. Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу визначено, що продаж здійснено за 14 480 євро, які будуть сплачені в повній сумі після одержання кредиту в філії - Миколаївському обласному управлінні ВАТ "Державний ощадний банк України". Пунктом 4.3 вказаного договору встановлено, що право власності на передане покупцю майно зберігається за продавцем до оплати товару.

Проаналізувавши зазначені договори суд приходить до висновку про те, що укладення іпотечного договору було обов"язковою умовою отримання кредиту, який був необхідний для купівлі нерухомості. Виникнення права у відповідача залежало від укладення іпотечного договору.

Також на момент укладення іпотечного договору право власності у відповідача не виникло, тому не виникло похідних прав і у позивача, тому вони не могли бути порушені.

Суд також враховує те, що на момент укладення іпотечного договору у користування відповідача ОСОБА_7 були кв. НОМЕР_3, НОМЕР_5 НОМЕР_4 АДРЕСА_1

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні вимог належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд

вирішив

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_7, приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради про визнання недійсним іпотечного договору та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв