Ухвала суду № 37779653, 06.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 р. Справа № 9104/12645/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Рибачука А. І., Яворського І. О.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (позивача) ОСОБА_1

представника відповідача Дорош А. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року по справі №813/4740/13 - а за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області і просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000201720 та № 0000211720 від 30 травня 2013 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що він не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 17 травня 2013 року про виявлені порушення, а саме, про порушення позивачем вимог: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було завищено податковий кредит за 2010 рік на загальну суму 50 523 гривні; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що спричинило завищення податкового кредиту у березні 2013 року на загальну суму 7 862 гривні; п. 177.4 ст. 177, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України щодо заниження зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб у 2011 році на загальну суму 10 892 гривні 25 коп. та за 2012 рік - 52 556 гривень 86 коп..

Висновок відповідача про завищення валових витрат у 2011 році на загальну суму 228 785 гривень у зв'язку із наявними залишками товарно - матеріальних цінностей та дебіторської заборгованості, є помилковим, та суперечить порядку формування витрат, що передбачений ст. ст. 138, 139, 177 Податкового кодексу України.

Вказані правові норми не містять обмежень чи прямих вказівок щодо заборони включення до витрат сум заборгованості, які підлягають сплаті за отриманий товар, що використовується у господарській діяльності. Тому, безпідставним є висновок відповідача про завищення валових витрат на суму 97 295 гривень, так як до складу витрат підлягають включенню як фактичні витрати, так і дебіторська заборгованість, яка має наслідком збільшення зобов'язання платника податку, а відтак є витратами в розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 138, 139, 177 Податкового кодексу України.

Встановлення відповідачем завищення витрат на загальну суму 107 490 гривень є безпідставним, оскільки не обґрунтовано документально.

В ході перевірки не встановлено операцій, за результатами яких мали б місце розбіжності між даними обліку і фактичними обставинами, не описано які саме товари були позивачем реалізовані, завдяки чому останній отримав дохід, який не задекларував.

У зв'язку з цим, на думку позивача відсутні підстави для висновку про заниження позивачем валового доходу за 2010 рік в сумі 56 351 гривня 38 коп..

Також, помилковим є висновок відповідача про завищення витрат за 2012 рік в сумі 322 749 гривень внаслідок відсутності первинних документів, що підтверджують дійсність спірних господарських операцій із ТОВ «Нові технологи ТВП» і ТОВ «Форта Ком», так як у позивача наявні первинні документи, що підтверджують фактичність проведення цих операцій і відповідно законність декларування суми податкового кредиту.

Крім цього, загальна сума податкового кредиту, задекларованого внаслідок здійснення господарський операцій із суб'єктами господарювання становить 20 523 гривні. Податковий кредит в розмірі 44 708 гривень 81 коп. підтверджено належними оформленими первинними документами. Первинні документи, що підтверджують правомірність отримання позивачем податкового кредиту в сумі 5 814 гривень 19 коп. були втрачені.

У позивача наявні платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг та товару за господарськими операціями позивача у ПАТ «Кредобанк».

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, згідно змісту якого за результатами перевірки правильності визначення валового доходу встановлено неналежне ведення обліку доходів за 2011 рік, а саме: згідно поданих до перевірки документів (банківських виписок) сума коштів яка надійшла на поточний рахунок за відвантажений товар становить 1 016 892 гривні. У 2011 році з поточного рахунку позивачем проведена оплата за придбаний товар та надані послуги в сумі 977 860 гривень і станом на 31 грудня 2011 року у позивача рахується залишки на суму 107 490 гривень та дебіторська заборгованість за відвантажений товар в сумі 97 295 гривень. В ході проведення перевірки виявлено порушення позивачем п. 177.4. ст. 177, п. 138.4. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено валові витрати за 2011 рік на суму 228 785 гривень. Також, перевіркою встановлено завищення витрат за 2012 рік в розмірі 322 749 гривень. Позивачем порушено п. 177.4. ст. 177, п. 138.4. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, безпідставно включено до складу витрат 2012 року вартість придбаних товарів на загальну суму 322 749 гривень. Позивачем до перевірки не представлено податкових накладних та накладних на придбання товару чи товарно - матеріальних цінностей за 2010 рік які були включені до складу податкового кредиту 2010 року, та не надано довідки з міліції про втрату документів та/або інших документів, які можуть вказувати на втрату документів.

Крім цього, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за 2010 рік на загальну суму 50 523 гривні, чим порушено пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». До складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість без наявності податкової накладної у березні 2012 року.

Станом на час розгляду заперечення податкові накладні позивачем не надані і позивач не скористався можливістю надати документи згідно абз. 2 п. 44.7. ст. 44 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит у березні 2012 року на суму 7 862 гривні.

Позивачем подано лист від 21 травня 2013 року за №21/05 з додатком договору «Про відступлення права вимоги» від 19 березня 2012 року №19/03/12, згідно якого ТОВ «Інтеграл Ай Ті» (первісний кредитор) передає ТОВ «Технології ТПВ» (новий кредитор) право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки від 25 січня 2012 року, укладеним між Первісним кредитором та позивачем на суму боргу 340 128 гривень. Разом з цим, вказаний договір не підписаний представниками сторін і не скріплений печатками, а повідомлення «Про уступку права вимоги» позивачем від ТОВ «Інтеграл Ай Ті» не підписане директором ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та не скріплене печаткою. Згідно бази даних Державної податкової адміністрації «Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» по ТОВ «Нові технології ТПВ» за період із 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року не встановлено включення до складу податкового зобов'язання контрагента ТОВ «Інтеграл Ай Ті» по операціях з купівлі - продажу товарів чи наданих послуг. При поданні заперечення на акт перевірки позивачем не додано копії документів, відсутність яких встановлено в ході перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовлено.

З таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на ті обставини, що судом першої інстанції безпідставно не враховано доводи позивача, викладені на обґрунтування позивних вимог. Зокрема, не враховано пояснення щодо сплати податків та розрахунки, а також щодо допущених відповідачем помилок при проведення розрахунків в рамках перевірки. Судом першої інстанції не взято до уваги представлені на підтвердження реальності господарських операцій первинні документи, а також документи про оплату за поставлений товар. В даному випадку, виникнення у платника податків права на податковий кредит не пов'язане із дотриманням податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Тобто, як зазначає позивач, судом першої інстанції визнано правомірними оспорювані податкові повідомлення - рішення, винесені за відсутності правових підстав.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (позивача), підтримала викладені у апеляційній скарзі доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, оскільки судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване судове рішення.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та представника відповідача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що в ході перевірки правомірно встановлено неналежне ведення позивачем обліку доходів за 2011 рік, а саме: згідно поданих до перевірки документів (банківських виписок) сума коштів яка надійшла на поточний рахунок за відвантажений товар становить 1 016 892 гривні. Валовий дохід позивача за 2011 рік становить 847 410 гривень, проте до перевірки не представлено довідки з міліції про втрату документів та/або інших документів, які можуть вказувати на втрату документів.

Тому, як вважає суд першої інстанції, відповідачем правомірно встановлено завищення податкового кредиту за 2010 рік на загальну суму 50 523 гривні, чим у свою чергу порушено пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість». Відповідачем встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без наявності податкової накладної у березні 2012 року, а саме: до перевірки не представлено податкову накладну ТОВ «Форта - Ком» на придбання товарно - матеріальних цінностей в сумі 47 170 гривень 80 коп., в тому числі 7 861 гривня 80 коп. - податку на додану вартість.

Встановленим є факт порушення позивачем п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту у березні 2012 року на суму 7 862 гривні. Судом першої інстанції не враховані надані позивачем копії податкових декларацій з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 18 березня 2010 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2012 року, договорів поставки та про відступлення права вимоги, розрахунку - фактури, податкових та видаткових накладних, виписок банку по особовим рахункам позивача, так як вони в сукупності не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій. Епізодичні первинні документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом також не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами, послідовність та порядок складання яких визначено законодавством.

З цих же міркувань судом першої інстанції не враховані докази, надані позивачем щодо відступлення права вимоги, оскільки позивачем не спростовано інформацію з бази даних Державної податкової адміністрації «Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» по ТОВ «Нові технології ТПВ» за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року щодо не встановлення включення до складу податкового зобов'язання контрагента ТОВ «Інтеграл Ай Ті» по операціях з купівлі - продажу товарів чи наданих послуг.

Щодо доводів позивача про правомірність формування витрат за рахунок дебіторської заборгованості з посиланням на пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, судом першої інстанції не враховані ці доводи, оскільки порядок формування витрат в даному випаду регулюється вимогами п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України, яка встановлює, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Крім цього, як зазначає суд першої інстанції, валові доходи в розмірі 1 005 299 гривень 96 коп. та валові витрати в розмірі 1 001 860 гривень є самостійно задекларованими сумами і платник податків, заповнюючи декларацію та зазначаючи в ній обсяг доходів та витрат, не повинен включати до даних показників суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Відповідно, відсутні підстави вважати, що розміри задекларованих позивачем доходів та витрат від провадження господарської діяльності включають суми податку на додану вартість. В ході перевірки і витрати, і доходи позивача визначалися без врахування податку на додану вартість на підставі даних про рух коштів платника по рахунку. Зокрема, встановлено завищення доходів в розмірі 157 889 гривень 96 коп., відповідно на дані розміру доходу, що підлягає оподаткуванню, включення позивачем до декларацій доходів та витрат з податку на додану вартість (як стверджує позивач) не впливає.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, протягом 15 квітня - 13 травня 2013 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої 17 травня 2013 року складено акт за №795/17 - 20/НОМЕР_2.

Згідно висновків перевірки, в ході її проведення виявлено порушення податкового законодавства з боку позивача, а саме: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення податкового кредиту за 2010 рік, у зв'язку з чим донараховано 50 523 гривні податку на додану вартість; п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податковий кредит у березні 2013 року, у зв'язку з чим донараховано 7 862 гривні податку на додану вартість; п. 177.4. ст. 177, п. 138.4. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік - в сумі 10 892 гривні 25 коп. та за 2012 рік - в сумі 52 556 гривень 86 коп..

На підставі висновків перевірки відповідачем 30 травня 2013 року прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000201720, яким згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України та у зв'язку із порушення пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього на 72 651 гривні, в тому числі: за основним платежем - 58 385 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 266 гривень; №0000211720, яким згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням п. 138.4. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, усього на 79 311 гривень, у тому числі за основним платежем - 63 449 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 862 гривні.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім цього, згідно вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднесено документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього ж Кодексу.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Також, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивачем порушено вимоги пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.4. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139, п. 177.4 ст. 177, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту та заниження податку з доходів фізичних осіб. Відповідно і висновки податкового органу, викладені в акті перевірки та прийняті на підставі цих висновків рішення є правомірними.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає правомірним посилання суду першої інстанції у своїх висновках на порядок формування витрат саме у даному випаду у відповідності до п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України щодо витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг і які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення.

Також правомірним є висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованого встановлення податковим органом фактів включення позивачем до складу податкового кредиту за 2010 рік сум, які не підтверджені первинними документами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із твердженням суду першої інстанції про відсутність підстави вважати, що розміри задекларованих позивачем доходів та витрат від провадження господарської діяльності включають суми податку на додану вартість. Зокрема, встановлено завищення доходів в розмірі 157 889 гривень 96 коп., відповідно на дані розміру доходу, що підлягає оподаткуванню, включення позивачем до декларацій доходів та витрат з податку на додану вартість (як стверджує позивач) не впливає. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних товарів.

Висновки суду першої інстанції є законними, оскільки ході перевірки підтверджено неналежне ведення обліку доходів за 2011 рік, так як згідно поданих до перевірки документів на поточний рахунок надійшло 1 016 892 гривні, а валовий дохід за 2011 рік становить 847 410 гривень. Також встановлено завищення валових витрат за 2011 рік на суму 228 785 гривень та за 2012 рік - на суму 322 749 гривень.

Докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, зокрема копії відповідних документів, які були досліджені судом першої інстанції обґрунтовано визнано такими, що в сукупності не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій з огляду на те, що реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До перевірки не були представлені первинні документи, у тому числі видаткові і податкові накладні податкові накладні, вартість придбаних матеріалів за якими було включено до складу валових витрат що є підставою для формування бухгалтерського обліку.

З вищенаведених міркувань колегія суддів апеляційного суду не враховує у своїх висновках доводи апеляційної скарги з посиланням на первинні документи та докази оплати поставленого товару, які були представлені суду, а також не вважає їх такими, що підтверджують виникнення у позивача права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності відповідних періодів.

Крім цього, згідно бази даних Державної податкової адміністрації «Автоматизовної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» по ТОВ «Нові технології ТПВ» за період із 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року не встановлено включення до складу податкового зобов'язання контрагента «Інтеграл Ай Ті» по операціях купівлі - продажу.

Тобто, з огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки органу державної податкової служби є достатньо обґрунтованими та знайшли підтвердження в судовому засіданні, а тому відповідач мав законні та обґрунтовані підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

Тому, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи та визначено відповідні їм правовідносини, а також дано правильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладені у судовому рішенні висновки. Тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року по справі №813/4740/13 - а за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: А. І. Рибачук

І. О. Яворський