Ухвала суду № 37779574, 13.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8016/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Федотова І.В.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006732260 від 17.05.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВКК «Протон» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт від 25.04.2013 року № 1231/2260/3394724, у висновках якого вказано, що позивачем порушено п.198.1, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за період січень 2012 року у сумі 90 000,00грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період січень 2012 року у сумі 90 000,00грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.05.2013 року №0006732260 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 112 500,00грн. з якої основний платіж 90 000,00грн. та штрафна санкція 22 500,00грн..

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, так як господарські операції позивача з контрагентом належним чином відображено у податковому обліку та у податковій звітності. Крім того право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та іншими первинними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.07.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «ВКК Протон» (Виконавець) укладено договір № 201112 про надання послуг доступу до мережі Інтернет, за умовами якого Виконавець надає Замовнику, а Замовник приймає й оплачує Виконавцю послуги доступу до мережі Інтернет, з використанням каналу з підключення житлових будинків та державних установ до мережі Інтернет.

Відповідно до п.3.11 договору, надані Виконавцем послуги оформляються актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками. Крім того, оригінали рахунків, акти та податкові накладні Виконавець надсилає Замовнику поштою за поточний період, протягом 10 робочих днів на початку наступного місяця.

На підтвердження виконання договору з ТОВ «ВКК Протон» позивачем надано до суду акти приймання-передачі виконаних послуг, податкові накладні на послуги доступу до мережі Інтернет, виписки з банківського рахунку.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

При цьому, на підтвердження використання у господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ «ВКК «Протон» за спірним договором, ТОВ «ВКК «Протон» в січні 2012 року були надані послуги з підключення до мережі Інтернет за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 9, корп. 2. Дане приміщення використовувалося позивачем для розміщення операторів та провайдерів телекомунікацій згідно договору оренди нерухомого майна № 37 від 01.05.2009 року, укладеного між позивачем та Інститутом біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України. В орендованому приміщенні встановлене комутаційне обладнання для організації телекомунікаційної мережі, що належить ТОВ «Скіф ІСП» (на підтвердження чого позивач надав суду список обладнання (комутатори, кабелі та ін.) та необхідне для здійснення підключення абонентів до Інтернет-послуг.

Підключення кабелю між обладнанням, розміщеному на технічному майданчику по вул. Леонтовича, 9, корп. 2, та обладнанням, розташованим на правах Сервітуту у житлових та нежитлових будівлях Шевченківського, Подільського, Дніпровського, Голосіївського та Печерського районах м. Києва здійснювалося на підставі договору про участь у витратах на утримання і ремонт будинків від 01.02.2011 року за № 18, укладеного позивачем з КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради, а також договору про встановлення сервітуту від 01.10.2011 року за № 10-С/034, укладеного позивачем з КП «Київжитлоспецексплуатація».

Відповідні підключення були здійснені згідно з визначеними в договорах з ПАТ «Укртелеком» технічними даними, з використанням наданих ПАТ «Укртелеком» послуг доступу та використання місця в кабельній каналізації для виконання робіт з прокладання кабелю в каналі кабельної каналізації Укртелекому.

Комутацію лінії зв'язку для використання придбаного у ТОВ «ВКК «Протон» каналу з метою підключення житлових будинків та державних установ до мережі Інтернет було здійснено безпосередньо працівниками ТОВ «Скіф ІСП».

Таким чином, послуги доступу до мережі Інтернет, придбані позивачем у ТОВ «ВКК «Протон» протягом січня 2012 року, були прийняті та скомутовані у власне обладнання позивача з використанням виключно власної виробничо-технічної бази та силами власних трудових ресурсів з дотриманням всіх необхідних вимог до виконання даних робіт.

В результаті даного підключення ТОВ «Скіф ІСП» протягом січня 2012 року були надані послуги доступу до мережі Інтернет близько 507 абонентам (юридичним особам і фізичним особам-підприємцям), підтвердженням чого є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за результатами надання Позивачем Інтернет-послуг своїм клієнтам (Замовникам) за певні розміри абонплати, підключено 25 нових абонентів, збільшено швидкість на території покриття мережі.

Також матеріали справи містять копії ліцензії серії АВ № 557186 від 12.10.2010 р., виданої ТОВ «Скіф ІСП» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, з переліком робіт згідно з додатками; висновку експертизи від 04.04.2011 р. за № 80.2-04-15-3839.11 щодо спроможності суб'єкта господарювання виконувати роботи підвищеної небезпеки; дозволу на початок роботи підвищеної небезпеки при монтажі засобів зв'язку № 771.11.32-64.20.0; експертного висновку від 14.07.2010 р. за № 98/4 щодо спроможності виконання робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, із зазначенням кваліфікаційного складу працівників, та виробничо-технічної бази; дозволу на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 771.11.32-64.20.0 від 30.05.2011 р.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з ТОВ «ВКК «Протон» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС від 24.05.2012 року № 55/22-10/37566066, згідно якого наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ВКК «Протон» посилаючись на те, що підприємство має наявні ознаки фіктивності, за вказаною у реєстраційних документах адресою не знаходиться, одноосібним засновником та директором підприємства є фізична особа - нерезидент, яка на території міста Києва та Київської області не зареєстрована (відомості щодо можливого місцезнаходження даної особи на території України відсутні) та не отримувала в порушення вимог ст.8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дозвіл на використання праці. Крім того, в процесі перевірки ТОВ «ВКК «Протон» встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань. Правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений податок на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок.

Суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «ВКК «Протон», останнє було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Колегія суддів вважає, що встановлені обставини справи підтверджують дійсність господарських операцій та їх реальний характер, договірні зобов'язання були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Таким чином, відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з ТОВ «ВКК «Протон» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентом, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Що ж стосується твердження відповідача про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «ВКК «Протон» є нікчемними, то з цього приводу колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів для визнання їх такими, згідно з діючим законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності своїх рішень.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

І.В. Федотов

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.