Ухвала суду № 37779573, 11.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15138/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.05.2013 року №0000742250,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.05.2013 року №0000742250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Авіс Фарм», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 26.04.2013 року №1420/22-522-38307757.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 115056,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового кредиту за грудень 2012 року контролюючий орган посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Авіс Фарм», оскільки згідно довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Авіс Фарм» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку» від 04.04.2013 року №49/224/34985675, зустрічною звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, з урахуванням відсутності діяльності підприємства та неможливості формування податкового кредиту та податкового зобов'язання контрагентами, а також відсутні об'єкти оподаткування.

18.05.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000742250, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на 115056,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Авіс Фарм», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (комітент) та ТОВ «Авіс Фарм» (комісіонер) укладено договір комісії від 25 грудня 2012 року №ІІ-5, відповідно до якого останній зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, вчинити від свого імені та за рахунок комітента один або кілька правочинів з метою придбання сільськогосподарської продукції та передати одержаний за укладеними на виконання доручення договорами поставки товар комітентові в місті, визначеному в п. 2.1.2 цього договору (п. 1.1). Пунктом 1.3 договору визначено, що доручення комітента оформлюється заявкою, зразок якої наведено у додатку 1 до цього договору. Оформлені та прийняті комісіонером до виконання заявки є невід'ємною частиною договору. Договори з постачальниками укладаються комісіонером за зразками договору поставки, наведеним у додатках 2 та 3 до цього договору. Відповідно до пункту 2.1.2 договору комісіонер зобов'язаний прийняти товар за договором поставки та передати його комітентові у визначеному порядку в узгоджені строки. Товар передається комітентові за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Маліновського, 120.

На виконання умов договору між сторонами було:

- укладено заявку на придбання товару - зерно кукурудзи, урожай 2012 року, в якій також визначено базисні та обмежувальні показники якості товару, параметри постачання: обсяги поставки (орієнтовно) до 500 тон, строк постачання (орієнтований): з 26.12.2012 року по 28.12.2012 року. Заявку прийнято до виконання 25.12.2012 року;

- складено протоколи узгодження ціни від 26.12.2012 року та 27.12.2012 року;

- складено протокол узгодження вартості послуг від 25.12.2012 року №1

Також, на виконання умов договору між ТОВ «Авіс фарм» (покупець) та ПП «Остап'ївське» (продавець) укладено договір поставки від 25.12.2012 року №2512, відповідно до якого останній зобов'язується поставити покупцю, який діє від власного імені за дорученням та за рахунок позивача відповідно до умов договору комісії від 25.12.2012 року №ІІ-5, сільськогосподарську продукцію, яка є власністю продавця та вироблена ним (п. 1.1). Товар передається покупцеві на умовах FCA - навантаження товару в транспорт покупця на складі продавця. Покупець самостійно поставляє товар на склад ТОВ «Інтерстарч Україна» (Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Маліновського, 120)(п. 1.2).

Найменування товару, базисні та обмежувальні показники якості товару та ціни визначені в додатку №1 (специфікація) до договору від 25.12.2012 року №2512 (специфікація відповідає додатку №3 до договору від 25.12.2012 року №ІІ-5).

Вказаний договір погоджений представником позивача та відповідає вимогам додатку 2 до договору від 25.12.2012 року №ІІ-5.

На підтвердження виконання умов договору від 25 грудня 2012 року №ІІ-5 позивачем надані: рахунки, видаткові накладні, акти прийому - передачі наданих послуг, товарно - транспортні накладні, звіт комісіонера від 04 січня 2013 року, податкові накладні.

На підтвердження подальшої реалізації товару позивачем надано договір про переробку давальницької сировини від 01 жовтня 2012 року №2 та додатки, акти прийому - передачі зерна на відповідальне зберігання до нього.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище товариством здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 18.05.2013 року №0000742250.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 17.03.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.