Ухвала суду № 37779364, 18.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року справа №812/10640/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Старосуда М.І., суддів Василенко Л.А., Арабей Т.Г., при секретарі Варчук О.М., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідачів Горбенка Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА :

20 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ і після звільнення зі служби згідно довідки від 09.04.2012 до акту огляду МСЕК йому встановлена третя група інвалідності внаслідок травми голови (10.11.2003), отриманої внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, але захворювання пов'язано з проходженням служби. Після встановлення інвалідності він неодноразово звертався до відповідачів із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007. Але така допомога йому не була виплачена, а 19.06.2013 року він отримав лист Міністерства внутрішніх справ України від 12.06.2013 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Позивач вважав дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності неправомірними та просив суд зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області оформити висновок щодо проведення йому виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги по інвалідності та виплатити йому борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 р. позовні вимоги залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку для звернення до адміністративного суду, встановленого ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального иа матеріального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 з серпня 1996 року по вересень 2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області № 336 о/с від 29.09.2011 ОСОБА_4 звільнено з органів МВС у запас збройних сил за п. 64 "б" (через хворобу) "Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України".

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 106128 ОСОБА_4 з 22.11.2011 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності: травма голови (10.11.2003), отримана внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, але захворювання пов'язано з проходженням служби.

ОСОБА_4 06.12.2011 та в подальшому неодноразово звертався до відповідачів із заявами про виплату йому одноразової грошової допомоги, але Міністерство внутрішніх справ України повертало документи на доопрацювання, а 19 червня 2013 року позивач отримав лист заступника директора Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України від 12.06.2013 № 15/5-С-394, яким позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів зазначає, що частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто, з проходженням публічної служби, а тому посилання апелянта, що його позов не пов'язаний з проходженням публічної служби колегія суддів не приймає до уваги.

Посилання апелянта на абзац 5 пункту 7 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007, яким передбачено, що вимоги щодо виплати грошової допомоги можуть бути пред'явлені до МВС протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки цим Порядком встановлені строки пред'явлення вимоги щодо виплати грошової допомоги до МВС, а не строки для звернення з позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, строк звернення до суду для вирішення даного спору становить один місяць з дня, коли ОСОБА_4 дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, тобто з 19 червня 2013 року, коли ОСОБА_4 отримав лист Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України № 15/5-С-394 від 12.06.2013 про відмову у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.

З матеріалів справи вбачається, що до суду ОСОБА_4 звернувся 19.12.2013, тобто з пропуском місячного строку, встановленого частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для даної категорії спорів, але заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач не надав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які засвідчують, що причина пропуску строку звернення до суду має об'єктивний і незалежний від заявника характер та яка позбавила його можливості звернутись до адміністративного суду у встановленні КАС України строки.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем без поважних причин пропущений строк звернення до адміністративного суду, а тому його адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 99, 100, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 р. залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 21.03.2014 року.

Колегія суддів М.І. Старосуд

Л.А.Василенко

Т.Г.Арабей