Постанова № 37778756, 17.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року 810/6637/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ» до Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ» (далі-позивач, товариство) до Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом про поставку товарів (робіт, послуг). Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальні господарські операції між позивачем та контрагентами. Позивач вказав, що на законних підставах сформував податковий кредит, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і вказаним контрагентом мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

17 березня 2014 року позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки, позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ» є юридичною особою, що зареєстрована 14.11.2008 Баришівською районною державною адміністрацією Київської області.

На підставі наказу від 03.10.2013 №191 та направлення №176 від 07.10.2013 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Фасадрем-Сервіс» за період з 01.06.2011 по 01.06.2013. За результатами перевірки складено акт від 25.10.2013 №1098/22/35694659, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п. 185.1 ст. 185, п.п.186.2.1 п.186.2 ст.186, п. 188.1 ст.188, п. 198.1 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 41263,92 грн, в тому числі за червень 2011 р у сумі 22541,92 грн, за липень 2011 р. на суму 14129 грн, за серпень 2011 р. на суму 3123 грн, за жовтень 2011 р. на суму 980 грн, за листопад 2011 р. на суму 490 грн.

У ході перевірки встановлено, що податковим органом отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт від 12.10.2012 №842/22-10/31663124 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фасадрем-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 по 30.09.2012, в якому встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів ТОВ «Фасадрем-Сервіс», а первинних документів бухгалтерського та податкового обліку при здійсненні господарських відносин для проведення перевірки не надано. Фактично у ТОВ «Фасадрем-Сервіс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Таким чином, взаємовідносини ТОВ «Будтрансгруп МЗ» з ТОВ «Фасадрем-Сервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків та мають ознаки безтоварних операцій.

На підставі Акту перевірки від 25.10.2013 №1098/22/35694659 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 №0002662301, яким збільшено суму грошового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 45945,42 грн, у тому числі за основним платежем – 41263,92 грн, за штрафними санкціями – 4681,50 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Будтрансгруп МЗ» (замовник) укладено договір №ФС-185 від 18.05.2011 з ТОВ «Фасадрем - Сервіс» (виконавець) на перекидку і навантаження відсіву бульдозером, двома фронтальними погрузчиками та двома екскаваторами. До договору укладено додаток №1 від 18.05.2011. Факт виконання договору оформлювався податковою накладною, актом здачі-приймання робіт, рахунком-фактурою, заявкою на надання послуг, журналом реєстрації вихідної кореспонденції та довідками про виконані роботи (послуги). Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.92-96, т.2 а.с.38-42, а.с.58-62). Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «Фасадрем - Сервіс», що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.97-98).

Крім того, ТОВ «Будтрансгруп МЗ» (покупець) укладено договір поставки від 19.05.2011 №19/11 з філією «Кам’янець-Подільська ДЕД» (продавець) на передачу товару (відсів). Факт передачі товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, є заявка по початок відпуску відсіву. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.75-86, т.2 а.с.43). Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - філії «Кам’янець-Подільська ДЕД», що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.87-91).

ТОВ «Епіцентр К» (покупець) укладено договір від 19.05.2011 з ТОВ «Будтрансгруп МЗ» (продавець) на придбання товару. Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, довіреністю. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.51-66). Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки, що підтверджується виписками по рахунках (т.1 а.с.67-74).

Фактичні обставини щодо часу проведення та обсягу виконаних робіт з перекидки та навантаження відсіву, що проведені ТОВ «Фасадрем-Сервіс», підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.155-240, т.2 а.с.1-37).

Факт поденного фактичного обсягу завантаженого ТОВ «Фасадрем-Сервіс» та перевезеного відсіву у вказані дні підтверджується також робочими записами уповноваженої особи позивача - копіями аркушів щоденника директора ТОВ «Будтрансгруп МЗ» (т.2 а.с.44-47).

Відповідність вимогами ДСТУ Б В.2.7.-232:2010 піщано-гравійної суміші з кар’єру №1 підтверджується протоколом №2 випробування піску від 24.06.2011.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з завищенням податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Фасадрем-Сервіс», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договору ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару (робіт, послуг) за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт виконання робіт ТОВ «Фасадрем-Сервіс», використання позивачем отриманих послуг і товару при їх реалізації та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Фасадрем-Сервіс» є належним чином зареєстрована юридична особа, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Фасадрем-Сервіс» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Фасадрем-Сервіс» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Фасадрем-Сервіс» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Фасадрем-Сервіс», які засвідчують надання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання послуг.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв’язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Фасадрем-Сервіс» та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ «Фасадрем-Сервіс», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п.п.186.2.1 п.186.2 ст.186, п. 188.1 ст.188, п. 198.1 ст. 198, п. 201.10 ст.201 ПК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004782202 від 08.11.2013, винесене Переяслав-Хмельницькою об’єднаною державною податковою інспекцією.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ» судовий збір у сумі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.