Ухвала суду № 37774221, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18379/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Федотов І.В.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Шкодич Ю.В.

пр-к позивача ОСОБА_4

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000921701 від 02.10.2013 року -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000921701 від 02.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку дотримання податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 за період з 01.12.2012 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 20.09.2013 року № 52/26-55-17-01-3126218799, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.6 ст. 198 ПК України.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача з МПП «Фірма «Андромеда» акту Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 29.04.2013 № 146/22-4/14020271 про неможливість проведення зустрічної звірки МПП «Фірма «Андромеда» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2011 року по 31.03.2013 року, у зв'язку з відсутністю підприємства за своїм місцезнаходженням.

На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок, що операції з придбання та продажу товарів по взаємовідносинах позивача та МПП «Фірма «Андромеда» не мали реального характеру.

Що свідчить, на думку податкового органу, про завищення позивачем показників у р. 10.1. декларації з ПДВ на загальну суму 45 833 грн., у т.ч. грудень 2012 р. - 22 500 грн., січень 2013 р. - 23 333 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту вартості товарів, отриманих від МППФ «Андромеда» на загальну суму 275 000 грн., у т.ч. ПДВ 45 833 грн., оскільки підприємцем до складу податкового кредиту з ПДВ віднесено суми ПДВ, визначені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України.

За результатами перевірки позивача відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000921701 від 02.10.2013 року, яким визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 45 833 грн. за основним платежем та 11 458,25 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним спірного рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_5 зареєстрований платником ПДВ . До видів діяльності, які здійснювались позивачем, віднесено, зокрема, виробництво бетонних розчинів готових до використання; надання в оренду вантажних автомобілів, вантажний автомобільний транспорт.

Позивача мав правовідносини із контрагентом МПП «Фірма «Андромеда» за операціями з поставки продукції (шкребків, датчиків, мікропроцесору, захисного покриття для бетонно-змішувального вузлу).

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання товарів позивачу та оплата їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними про надання товарів.

Доказами реальності господарських операцій є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства.

Оплату за придбані товари здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача.

Податок на додану вартість сплачений у складі ціни придбаних товарів, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за відповідні періоди.

Також судом першої інстанції встановлено, що придбаний товар доставлявся власним технологічним транспортом позивача. Відповідачем не надано доказів неможливості перевезення товару зазначеним транспортом.

Реальність таких поставок підтверджується товарно-транспортною накладною, відповідно до якої автопідприємством та вантажоодержувачем визначено позивача, вантажовідправником - МППФ «Андромеда», визначено асортимент продукції, який відповідає первинним документам.

Крім того, позивачем надано докази використання отриманих товарів у подальшій господарській діяльності: договір від 01.09.2012 року щодо оренди цементного складу та бетонної площадки із супроводжуючими його матеріалами. До цього також надано договір від 17.08.2012 р. № СК-20, укладений з ТОВ «Дікергофф Україна», про надання позивачем послуг з приготування бетонних розчинів, готових для використання з сировини замовника.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, МПП «Фірма «Андромеда»було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не надано.

Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних МПП «Фірма «Андромеда» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя І.В.Федотов

Повний текст виготовлено - 21.03.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Федотов І.В.