Ухвала суду № 37774041, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5537/13-а(у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Димерське лісове господарство» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки податкового органу є безпідставними, оскільки господарські відносини мали реальний характер - послуги надані контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 10.07.2013 року №0002262205.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ДП «Димерське лісове господарство» є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 16.02.1994. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.02.1994 за №19, перебуває на обліку ДПІ у Вишгородському районі Київської області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про платника податку на додану вартість від 25.03.2011 №100330641.

01 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Аврора шип транс» було укладено договір експедирування № 5/11/6, відповідно до умов якого, виконавець (ТОВ «Аврора шип транс») брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги з організації перевезення вантажів.

На підтвердження дійсного надання послуг позивачем надано податкові накладні від 30.04.2011 № 24, від 31.05.2011 № 43, від 31.05.2011 № 44, від 24.06.2011 № 76, від 30.06.2011 № 85, акти прийому-здачі виконаних робіт від 30.04.2011 № 5, від 31.05.2011 № 6, від 31.05.2011 № 7, від 30.06.2011 № 8 та товарно-транспортні накладні.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 1323000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем віднесено до витрат суму коштів, сплачених контрагенту за надані послуги, у розмірі 1120152,00 грн.

У червні 2013 року на підставі наказу ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 12.06.2013 №308 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Аврора шип транс» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт від 20.06.2013 №631/22-00/00992036.

Перевіркою встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок прибуток на суму 257635,00 грн.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт Білгород-Дністровської ОДПІ від 24.11.2011 №4555/23-219/37010501 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Аврора шип транс», згідно із яким встановлено, що у товариства відсутні транспортні засоби, складські приміщення матеріальні ресурси, тобто, товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного товару власними силами.

Враховуючи наведене, посадові особи відповідача дійшли висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аврора шип транс».

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 №0002262205, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 257635,00 грн.

Надаючи правову оцінку необхідно зазначити наступне.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Украни, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на віднесення до витрат певних коштів виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, можливо дійти висновку, що надання послуг контрагентом та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування витрат підтверджується податковими накладними, банківськими виписками, актами прийняття виконаних робіт, товарно-транспортними накладними.

Під час судового розгляду судом першої інстанції було оглянуто наданий представником позивача журнал в'їзду/виїзду автотранспорту з підприємства позивача та досліджено надані позивачем товарно-транспортні накладні. Жодних невідповідностей накладних нормам чинного законодавства та будь-яких невідповідностей щодо дат відвантаження товарів не виявлено.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ДП «Димерське лісове господарство» понесло реальні витрати на оплату виконаних контрагентами послуг та поставлених товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується банківськими виписками та податковими накладними.

При цьому, необхідно звернути увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентом експедиційних послуг. Податковий орган ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів. Посилання відповідача на той факт, що на підприємстві контрагента позивача відсутні транспортні засоби, а відтак останній не міг виконати умов Договору експедирування від 01.01.2011 №5/11/6, не можливо прийняти до уваги, оскільки вказаний факт не позбавляє ТОВ «Аврора шип транс» можливості залучати для виконання умов договору третіх осіб (така можливість, зокрема, прямо передбачена пунктом 3.1 Договору експедирування від 01.01.2011 №5/11/6).

Також у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагентів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, банківських виписок, актів прийняття виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами.

А відтак, позивач правомірно сформував витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Аврора шип транс».

З огляду на той факт, що відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказаними операціями, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 25 березня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.