Постанова № 37773827, 19.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року 810/1055/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» (далі - ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 13.09.2013 №0003990.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки ним у декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року правомірно сформовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) у розмірі 14342883,00 грн.

Крім цього позивач зазначив, що від'ємне значення суми податку на додану вартість у липні 2013 року виникло у зв'язку з наявністю від'ємного значення у попередніх звітних (податкових) періодах, зокрема, у червні, липні, листопаді, грудні 2010 року, січні, лютому, квітні, травні, грудні 2011 року, березні, травні, червні 2013 року, правомірність формування якого, у свою чергу неодноразово була предметом судових справ, у ході розгляду яких підтверджено обґрунтованість та законність формування цих показників.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання 19.03.2014 не з'явились. Разом з цим, матеріали справи містять письмові клопотання про розгляд справи за відсутності повноважних представників позивача та відповідача.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та ту обставину, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом відповідно до положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод», ідентифікаційний код 33011077, місцезнаходження: 07200, Київська область, Іванківський район смт. Іванків, вул. Польський Шлях, буд. 5 є юридичною особою, що зареєстрована 25.07.2004. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 30.07.2004 за № 331.

Як вбачається із Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13780184, виданого 31.10.2006 Державною податковою інспекцією Київської області (а.с.20), позивач з 06.08.2004 зареєстрований платником податку на додану вартість.

У серпні 2013 року ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» подано відповідачеві в електронній та паперовій формах податкову декларацію з податку на додану вартість від 12.08.2013 вх. № 9049412268 за липень 2013 року (а.с.72, 73), у якій, зокрема, задекларовано такі показники:

- рядок 21 декларації: залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21.1 + рядок 21.2 + рядок 21.3) у розмірі 14342883,00 грн.;

- рядок 22 декларації: залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18) у розмірі 14342883,00 грн.;

- рядок 24 декларації: залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) у розмірі 14342883,00 грн.

Разом із зазначеною податковою декларацією позивачем також подано: додаток 2 до податкової декларації - Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2); додаток 3 до податкової декларації - Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) та додаток 5 до податкової декларації - Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (а.с.74-76).

Як вбачається із змісту довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), залишок від'ємного значення виник у такі періоди та у таких сумах: червень 2010 року - 14199901,00 грн.; липень 2010 року - 2632,00 грн.; листопад 2010 року - 470,00 грн.; грудень 2010 року - 247,00 грн.; січень 2011 року - 539,00 грн.; лютий 2011 року - 893,00 грн.; квітень 2011 року - 721,00 грн.; травень 2011 року - 998,00 грн.; грудень 2011 року - 135192,00 грн.; березень 2013 року - 657,00 грн.; травень 2013 року - 308,00 грн. та червень 2013 року - 325,00 грн.

У серпні 2013 року, на підставі статті 76, пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, начальником відділу камеральних перевірок Управління податкового аудиту Вишгородської ОДПІ Потапенко О.О. проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року (податкова декларація від 12.08.2013 вх. № 9049412268) ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод».

За результатами перевірки складений акт від 29.08.2013 № 16/22-00/33011077 (надалі - Акт перевірки), який містить висновок про порушення позивачем вимог пунктів 102.1, 102.4 статті 102, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість (рядок 24 декларації) за липень 2013 року на суму 14202533,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Вказане порушення полягало у неправомірному, на думку відповідача, включенні позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2010 року, оскільки подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість від 26.07.2010 року № 11094 за червень 2010 року подана з нульовими показниками.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Вишгородською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0003990 (а.с.84), згідно з яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 14202533,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як вбачається з пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 46.5 статті 46 Податкового кодексу України), повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1 статті 48 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

В силу положень пункт 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до вимог підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити розмір грошового зобов'язання, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про завищення ним суми від'ємного значення суми податку на додану вартість, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно зі статтею 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В силу положень пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Як вбачається з приписів пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з вимогами пункту 86.8 статті 86 Податкового Кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Приписами пункту 200.10 статті 200 Податкового Кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник у зв'язку з невизнанням відповідачем права позивача на формування від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2010 року, та, як наслідок, протиправне відображення позивачем вказаної суми у всіх наступних податкових деклараціях з податку на додану вартість, у тому числі, і у декларації за липень 2013 року.

Тобто, фактичною підставою для встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства стало невизнання податковим органом права позивача на віднесення до суми від'ємного значення податкового кредиту за червень 2010 року.

Судом встановлено, що у п. 26 податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року позивачем задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, який складає 15757703,00 грн.

Питання щодо зобов'язання відповідача визнавати податкові декларації у період з 2010 року по 2013 рік податковою звітністю неодноразово були предметом судового розгляду.

Крім цього, судами також досліджувалось питання щодо наявності у позивача відповідних документів, які підтверджують правомірність та обґрунтованість зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податковій декларації за червень 2010 року.

Так, у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013, справа № 2а-5662/12/1070, судом встановлено, що червні 2010 року покупцями позивача здійснено повернення раніше придбаних товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується належним чином оформленими розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, на загальну суму 78790059,15 грн., у тому числі податок на додану вартість 15758011,83 грн.

В силу приписів пункту 4.5 статті 4 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент здійснення господарських взаємовідносин) та пункту 5.6 розділу 5 «Коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість" Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, який зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), позивач був зобов'язаний відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість при поверненні товарно-матеріальних цінностей у періоді, протягом якого було здійснено таке повернення, у даному випадку, у червні 2010 року.

У податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, позивачем у рядку 8.4 декларації зменшено податкові зобов'язання внаслідок повернення раніше реалізованих товарно-матеріальних цінностей на суму податку на додану вартість у розмірі 15758012,00 грн., наслідком чого стало виникнення від'ємного значення податку на додану вартість, що переносилося до складу податкового кредиту наступних податкових звітних періодів.

Правомірність та обґрунтованість зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податковій декларації за червень 2010 року підтверджено належним чином оформленими розрахунками коригування кількісних та якісних показників до податкових накладних. Жодних доказів нелігітимності зазначених первинних документів відповідачем не надано.

В подальшому залишок від'ємного значення податку на додану вартість за незначним коригуванням переносився позивачем з декларації за червень 2010 року у декларації наступних податкових звітних періодів.

Спірна сума від'ємного значення податку на додану вартість відображалась у всіх наступних податкових деклараціях з податку на додану вартість позивача, які прийняті органом податкової служби, показники звітності відображені в електронній базі Міністерства доходів і зборів, при цьому, відповідач зменшує суму від'ємного значення по декларації за червень 2010 року, мотивуючи це невизнанням податкової декларації за вересень 2010 року, що не відповідає вимогам законодавства.

З огляду на вказані обставини постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 справа № 2а-5662/12/1070 апеляційну скаргу ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 01.04.2013 № 0000251500 та № 0000261500.

Крім цього, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 по справі № 2а-8775/10/1070 визнано протиправними дії Іванківської МДПІ щодо відмови у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» податковою звітністю та зобов'язано визнати декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року як податкову звітність.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 по справі № 2а-627/11/1070, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 визнано протиправним та скасовано рішення Іванківської МДПІ щодо невизнання ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року податковою звітністю та зобов'язано відповідача відобразити задекларовані ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» показники в особовому рахунку платника податку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 по справі № 2а-1551/11/1070 визнано неправомірними дії податкового органу щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» податковою звітністю.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 по справі № 2а-4496/12/1070, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013, визнано протиправними дії Іванківської МДПІ Київської області щодо невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, поданої ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод».

Постановою Київської окружного адміністративного суду від 21.05.2013у справі №810/2347/13-а за позовом ТОВ "Ізюмський оптико-механічний завод" до Іванківської МДПІ Київської області ДПС визнано протиправними дії щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року як податкової звітності, зобов'язано забезпечити відображення показників декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року по особовому рахунку платника податку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі №810/3976/13-а визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС №0000251500 та №0000261500 від 01.04.2013, якими ТОВ "Ізюмський оптико-механічний завод" зменшено задекларовану суму від'ємного значення по декларації за грудень 2012 року в розмірі 14767554 грн. та зменшено суму позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по декларації за грудень 2012 року у сумі 436228 грн. відповідно.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлена правомірність зменшення позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок повернення раніше реалізованих позивачем товарно-матеріальних цінностей на суму 15758012,00 грн., та, як наслідок, формування від'ємного значення податку на додану вартість, що у свою чергу переносилося до складу податкового кредиту наступних податкових звітних періодів.

З огляду на положення статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд дійшов висновку, що обставина, що покладена в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення не підлягає доказуванню при розгляді даної адміністративної справи.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами того, що приймаючи оскаржуване рішення він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак, і правомірності оскаржуваного рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.09.2013 № 0003990.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. згідно платіжного доручення від 14.02.2014 № 346.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 19.03.2014