Рішення № 37771602, 21.03.2014, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/405/14

Провадження № 2/740/202/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2014 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Діденко О.П.,

при секретарі Капленку І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лосинівської селищної ради Ніжинського району, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_3, про визнання права власності на частину житлового будинку та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Лосинівської селищної ради Ніжинського району про визнання права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И В :

У позові позивач ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на ? (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 13.01.1987 року будинок належав колгоспному двору, членами якого станом на 15.04.1991 року були вони з дружиною ОСОБА_3, але він у встановленому законом порядку право власності на ? належну йому частину будинку не оформив і в даний час Лосинівською селищною радою у наданні дозволу на виготовлення свідоцтва про право власності йому, як колишньому члену колгоспного двору, відмовлено, посилаючись на відсутність у 2013 році в селищної ради такого права, а також відмовлено реєстраційною службою Ніжинського міськрайонного управління юстиції в реєстрації за ним права власності на ? частину цього будинку, посилаючись на відсутність на його ім»я правовстановлюючого документу.

Третьою особою ОСОБА_3 заявлено самостійний позов до сторін у справі - до позивача ОСОБА_1 та відповідача Лосинівської селищної ради, в якому вона просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що будинок був побудований в 1971-1973 роках спільною працею та на спільні кошти її та ОСОБА_4, з яким вона у той час перебувала в фактичних шлюбних стосунках, і так як ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер, то вона залишилася єдиним членом колгоспного двору і 13 січня 1987 року отримала свідоцтво про право власності на колгоспний двір, головою якого була вона (прізвище в той час було ОСОБА_3). Шлюб з ОСОБА_1 укладено 14 лютого 1989 року і так як ОСОБА_1 став проживати в її будинку, то він набув право користування жилим приміщенням у цьому будинку, але так як він ніколи не працював у колгоспі і не брав участі своєю працею та коштами у створенні належного їй майна та веденні спільного господарства, в тому числі і до моменту припинення колгоспного двору через недовгочасність перебування у складі цього двору, то вважає, що він не набув права на частку в майні колишнього колгоспного двору, так як сам лише факт прописки (реєстрації) та проживання в цьому будинку станом на 15 квітня 1991 року йому такого права не дає.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали, а позовні вимоги третьої особи ОСОБА_3 визнали частково, при цьому позивач ОСОБА_1 пояснив, що він живе однією сім»єю з ОСОБА_3 у

будинку АДРЕСА_1 з лютого 1986 року, а був зареєстрований у будинку 14 лютого 1987 року. Шлюб з ОСОБА_3 було зареєстровано 14 лютого 1989 року. Що в будівництві будинку він участі не приймав, але з часу, коли вони з ОСОБА_3 стали проживати однією сім»єю і до 15 квітня 1991 року, ним були виконані слідуючі роботи в цьому господарстві: встановлені нові ворота в гараж, побудована нова вбиральня, огорожа будинку, прибудова до сараю, перероблені на нові піч та груба, підведене водяне опалення в будинку, нова підлога в кімнатах, перероблений погріб, у коридорі зроблена перегородка, побудувано приміщення під котельню, переклеєні шпалери в будинку, зроблене накриття над колодязем. Він працював охоронником на підприємстві і мав вищу заробітну плату за ту, яку одержувала ОСОБА_3, працюючи в колгоспі. Коли він прийшов жити до ОСОБА_3, то в її господарстві була корова, свиня, птиця, але вони вже разом купили іншу корову замість тієї, що була, кожного року купували свиней, птицю, вели з ОСОБА_3 спільне господарство, разом обробляли город.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_1 вів із ОСОБА_3 спільне господарство, був членом колгоспного двору і станом на 15 квітня 1991 року він не втратив право на частку в майні колгоспного двору, ним внесено певний внесок у покращення майна колгоспного двору і так як частки в майні колгоспного двору є рівними, то є підстави для визнання за ним права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1

Третя особа ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнали, а позовні вимоги ОСОБА_3 підтримали, при цьому ОСОБА_3 пояснила, що спірний житловий будинок був побудований в 1972-1973 роках нею з ОСОБА_4, з яким вона перебувала в фактичних шлюбних стосунках, але так як він помер, то свідоцтво про право власності на будинок було видано на її ім»я, що вона була членом колгоспу, а ОСОБА_1 у колгоспі не працював, що після того, як вони з ОСОБА_1 стали жити разом із зазначеного ним часу, то ним було зроблено лише другі двері в гараж, а піч було перероблено після 15 квітня 1991 року, коли підводили до будинку газ і в цей же час було встановлено котел, а це було десь в 1992-1993 роках, підлога була перероблена нещодавно, а всі інші зазначені ОСОБА_1 роботи ним не виконувались. ОСОБА_1 топливо привозив, гроші заробляв, але в основному віддав їх своїй дочці, що корова в неї була до того часу, як до неї прийшов жити ОСОБА_1, і також купували іншу корову разом з ОСОБА_1

Представник третьої особи ОСОБА_7 пояснила, що спірний житловий будинок був побудований третьою особою ОСОБА_3 до того часу, коли вона почала проживати однією сім»єю з позивачем ОСОБА_1, що вона являється єдиним власником цього будинку, а ОСОБА_1 був членом колгоспного двору, але нетривалий час, і хоч він приймав участь у поліпшенні житлових умов, які виконувалися на спільні з ОСОБА_3 кошти, але ці поліпшення не призвели до збільшення площі будинку, у зв»язку з чим він має право лише на відшкодування понесених витрат, а не на частку в майні колишнього колгоспного двору, а також він має право користування жилим приміщення у спірному будинку.

Представник відповідача Лосинівської селищної ради Стрілець А.О. позовні вимоги як позивача ОСОБА_1, так і третьої особи ОСОБА_3 визнав частково та пояснив, що ОСОБА_1 прийшов жити в будинок ОСОБА_3 у 1986 році, коли вже будинок був побудований, а вже разом вони проводили благоустрій будинку, виконували деякі добудови, але чи це було до 1991 року - не знає. Вони вели спільне господарство, ОСОБА_1 є хорошим господарем і сварки між ним та ОСОБА_3 стали виникати лише останнім часом. Також зазначив, що газифікація тієї частини селища, де знаходиться спірний будинок, була розпочата в 1992 році. Вважає, що справедливим буде визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку, а за ОСОБА_3 - на ? частини цього ж будинку.

Свідок ОСОБА_9 - зять позивача ОСОБА_1, дав показання щодо часу спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та щодо виконаних у спірному господарстві робіт, аналогічні поясненням позивача ОСОБА_1, при цьому зазначив, що період виконання зазначених робіт добре пам»ятає, бо це було до часу перебудови в суспільстві, яка відбулася в 1991 році.

Свідок ОСОБА_10 показав, що в період з 1985 року по 1997 рік він жив по сусідству з ОСОБА_3 і йому відомо, що ОСОБА_1 прийшов жити у будинок ОСОБА_3 у 1986 році, що вони вели спільне господарство, йому також відомо, що в будинку спочатку було пічне опалення, потім був котел на твердому паливі, а коли підводили газ - не пам»ятає.

Свідок ОСОБА_11 показав, що прибудову для розміщення в ній котла робив разом з ОСОБА_1, але в якому році - не пам»ятає, як і не пам»ятає, коли був перероблений погріб. Він виконував будівельні роботи по будівництву будинку ОСОБА_3, але огорожі на той час ще не було.

Свідок ОСОБА_12 показав, що він є односельчанином сторін та що ним виконувались будівельні роботи по закладці фундаменту та будівництву стін будинку та що більше ніяких робіт у будинку він не виконував.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_1 виданого виконавчим комітетом Лосинівської селищної ради Ніжинського району 13 січня 1987 року на підставі рішення виконавчого комітету Лосинівської селищної ради від 27 березня 1986 року № 25 взамін свідоцтва про право особистої власності, виданого Лосинівською селищною радою 12.05.1960 року, даний будинок у цілому належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3, прізвище якої в даний час ОСОБА_3, яке 13 січня 1987 року зареєстровано в Ніжинському міському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 3 за реєстровим № 647 (а.с.7, 63-64). Тобто, державна реєстрація права власності була проведена відповідно до діючого на той час законодавства - п.18 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56.

Визначення поняття колгоспного двору міститься в ст.7 Конституції СРСР 1936 року, відповідно до якого колгоспний двір - це родинно-трудове об'єднання осіб, все або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці. Тобто, членство в колгоспному дворі може не співпадати з членством у колгоспі, але якщо дорослі члени сім»ї колгоспника, які працювали на підприємствах чи в установах, але не являлися членами колгоспу, допомагали колгоспному двору у веденні підсобного господарства, вони визнавалися членами колгоспного двору.

У сільській місцевості облік членів господарств всіх суспільних груп визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.85 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.90 року №69. Згідно із Вказівками, суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Але такий облік відповідно до зазначених Вказівок вівся сільськими радами, а селищними радами погосподарський облік вівся лише по сільських населених пунктах, що були підпорядковані цим селищним радам. Як убачається з вищезазначеного свідоцтва про право власності, то воно видавалося Лосинівською радою, як селищною. Відповідно довідки Лосинівської селищної ради на а.с.104 погосподарські книги по смт. Лосинівка не велися, так як селище Лосинівка відноситься до міського типу, а відповідно довідки на а.с.11, то погосподарський облік у Лосинівській селищній раді здійснюється відповідно до Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України 08.12.2010 року № 491, тобто, погосподарський облік ведеться лише з часу, коли почала діяти названа Інструкція, що підтвердив у судовому засіданні і представник відповідача Лосинівської селищної ради Стрілець А.О. Відповідно до зазначеного обліку ОСОБА_3 значиться як особа, якій надана земельна ділянка для особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 а ОСОБА_1 значиться членом цього селянського господарства. Довідкою Лосинівської селищної ради на а.с.118 підтверджується, що станом на 15 квітня 1991 року у спірному будинку крім голови колгоспного двору ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований ОСОБА_1, тобто, чоловік голови колгоспного двору.

З копії свідоцтва про укладення шлюбу на а.с.6 видно, що сторони зареєстрували шлюб 14 лютого 1989 року - після видачі свідоцтва про право власності. Пояснення позивача ОСОБА_1 відносно того, що він став проживати однією сім»єю з ОСОБА_3 у спірному будинку

ще до реєстрації шлюбу, а саме в лютому 1986 року, визнала в судовому засіданні сама третя особа ОСОБА_3, і вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, поясненнями представника відповідача ОСОБА_13, довідкою Лосинівської селищної ради на а.с.29, а також частково підтверджуються датою реєстрації ОСОБА_1 у спірному житловому будинку, яка відповідно до відмітки в паспорті, копія якого на а.с.5, та відповідно до копії домової книги на а.с.73-74, значиться 14 липня 1987 року, тобто, до реєстрації шлюбу.

Пояснення позивача ОСОБА_1 щодо ведення спільного господарства з третьою особою ОСОБА_3 з часу їх спільного проживання жодними доказами з боку третьої особи ОСОБА_3 не спростовані, а навпаки, підтверджені нею, так як остання не заперечувала, що разом з ОСОБА_1 вони поміняли на іншу корову, яка була в її господарстві, коли до неї перейшов жити ОСОБА_1, а також не спростувала його пояснень відносно того, що вони вели спільне господарство: купували та тримали в господарстві свиней, птицю, разом обробляли город, що ОСОБА_1 забезпечував господарство дровами. Також третя особа пояснила, що ОСОБА_1 зробив ворота в гараж, коли прийшов до неї жити. До того ж, представником Лосинівської селищної ради позивач ОСОБА_1 характеризується як хороший господар. Посилання третьої особи на ту обставину, що зароблені гроші ОСОБА_1 віддавав своїй дочці, підтвердження в судовому засіданні належними доказами не знайшли, а навпаки, спростовані, оскільки з пояснень її представника в судовому засіданні, поліпшення житлових умов у будинку здійснювалося на спільні кошти подружжя, тобто, позивача та третьої особи. Пояснення позивача ОСОБА_1 відносно переліку робіт по покращенню умов, які ним виконувалися, належними доказами з боку третьої особи не спростовані, лише остання називала інший час виконання частини цих робіт - після 15 квітня 1991 року, не зазначаючи при цьому, коли саме. Свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 також час виконання зазначених позивачем робіт не називався, так як останні пояснили, що цього не пам»ятають. Суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_9, хоч він і є заінтересованою собою, оскільки являється зятем позивача, так як зазначений час виконання робіт позивачем ОСОБА_1 ним пов»язаний з історичними подіями в суспільстві.

Відповідно до роз»яснень, що викладені у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з послідуючими змінами) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні і розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Норма щодо належності майна колгоспного двору його членам на праві сумісної власності та щодо рівності часток членів колгоспного двору була закріплена і в ст.ст.120, 123 ЦК УРСР ( в ред.1963 року). Такими, що втратили право на частку в майні колгоспного двору вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі свою працею і коштами у веденні спільного господарства двору. За статтею 123 ЦК 1963 року, частки кожного з членів двору, незалежно від віку та працездатності, вважалися рівними. І лише частка працездатного члена сім'ї могла бути зменшена або у її виділенні могло бути відмовлено у зв'язку з нетривалим перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Як зазначено вище, на час, коли позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 почали вести спільне господарство, тобто, коли позивач став членом колгоспного двору, головою якого була третя особа ОСОБА_3, спірний будинок вже був нею побудований, а з участю ОСОБА_1 та на спільні з ОСОБА_3 кошти проводився благоустрій будинку та виконувались деякі добудови, тобто, участь позивача ОСОБА_1 своєю працею та коштами у створенні майна колгоспного двору є значно меншою за участь у створенні цього майна третьою особою ОСОБА_3, що є підставою для зменшення розміру його частки в майні колгоспного двору. Також суд приймає до уваги ту обставину, на яку вказували третя особа та її представник, а саме, що позивач перебував у складі колгоспного двору не досить тривалий час, та враховує позицію представника відповідача Лосинівської селищної ради, який вважав, що справедливим вважає зменшення частки позивача в майні колгоспного двору до ?, а відповідно частка третьої особи має бути визнана в розмірі ?.

З огляду на встановлене та приймаючи до уваги, що рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції

Чернігівської області, що на а.с. 110, 119, у державнй реєстрації права власності на спірний житловий будинок як позивачу ОСОБА_1, так і третій особі ОСОБА_3 відмовлено з посиланням на відсутність правових підстав та відсутність належних правовстановлюючих документів, суд приходить до висновку про необхідність позовні вимоги як позивача ОСОБА_1, так і третьої особи ОСОБА_3 задовольнити частково і визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину спірного житлового будинку, а за третьою особою ОСОБА_3 право власності на ? частини цього ж будинку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з третьої особи ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 та з позивача ОСОБА_1 на користь третьої особи ОСОБА_3 слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог кожного з них, а саме: з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 298 грн.80 коп., а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 896 грн.38 коп.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218, 88 ЦПК України, ст.ст. 120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Лосинівської селищної ради Ніжинського району, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_3, про визнання права власності на частину житлового будинку задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? (одну четверту) частину житлового будинку АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 298 (двісті дев»яносто вісім) грн.80 коп. у повернення витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.

Позовні вимоги третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Лосинівської селищної ради Ніжинського району про визнання права власності на житловий будинок задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/4 (три четвертих) частини житлового будинку АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 896 (вісімсот дев»яносто шість) грн.38 коп. у повернення витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в іншій частині відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, у той же строк з дня отримання ними копії рішення.

Суддя Діденко О.П.