Рішення № 37770405, 17.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа № 911/438/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/438/14

за позовом публічного акціонерного товариства “Міжнародний аеропорт “Сімферополь”, ідентифікаційний код: 01130621, місцезнаходження: 95491, м. Сімферополь, пл. Аеропорту, 15,

до приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт”, ідентифікаційний код: 20048090, місцезнаходження: 08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство “Міжнародний аеропорт “Сімферополь” (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт” (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг електрозв’язку від 01.12.2006 року №14.3-115/462.14.3.Д.07.06 у сумі 12 031,41 грн. (дванадцять тисяч тридцять одна гривня 41 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов’язання за договором про надання послуг електрозв’язку від 01.12.2006 року №14.3-115/462.14.3.Д.07.06 з оплати послуг електрозв’язку, у зв’язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 12 031,41 грн. (дванадцять тисяч тридцять одна гривня 41 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2014 року порушено провадження у справі №911/438/14, розгляд якої призначено на 17.03.2013 року.

14.03.2014 року до господарського суду Київської області від Позивача надійшла телеграма від 14.03.2014 року (вх. №65/14 від 14.03.2014 року), у якій Позивач просить слухання по справі призначене на 17.03.2014 року відкласти, обґрунтовуючи це тим, що представник Позивача не зможе прийняти участь у судовому засіданні.

17.03.2014 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, вимоги ухвали суду від 14.02.2014 року не виконали. Відповідач про причини нез’явлення суд належним чином не повідомив.

Детально дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, викладене у телеграмі від 14.03.2014 року, суд дійшов наступних висновків.

Клопотання Позивача про відкладення розгляду справи обґрунтоване неможливістю прийняття участі у судовому засіданні представника Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Згідно п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи те, що Позивачем не наведено причин та не надано жодних належних доказів неможливості направлення для участі у судовому засіданні 17.03.2014 року уповноваженого представника Позивача, не наведено належних підстав, що зумовлюють необхідність відкладення розгляду справи чи перешкоджають розгляду справи у даному судовому засіданні, суд відмовляє в задоволенні клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, викладеного у телеграмі від 14.03.2014 року.

У зв’язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 17.03.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд –

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

01.12.2006 року між республіканським підприємством «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» (підприємство), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», та закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» (споживач), правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт», укладено договір про надання послуг електрозв’язку від 01.12.2006 року №14.3-115/462.14.3.Д.07.06 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого, предметом договору є надання послуг електрозв’язку, відповідно до додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, умови та порядок їх оплати; оплата міжнародних переговорів за фактом наданих послуг.

Відповідно до п. 3.2.8. Договору, споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські, міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що послуги, які надаються підприємством, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно діючого законодавства. Вартість надаваних послуг, відповідно до додатку №1, складає 164,48 грн. на місяць та включає в себе абонентську плату. Оплата за міжміські переговори – по факту наданих послуг з врахуванням накладних витрат. Споживач сплачує послуги електрозв’язку відповідно до виставленого рахунку.

Згідно п. 4.5. Договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожен попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. Договору, цей договір вступає в силу з 01 грудня 2006 року та діє до 31 грудня 2007 року. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не сповістила про його розірвання, то договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Сторони Договору при укладенні останнього досягли згоди з приводу того, що Договір автоматично продовжує свою дію на наступний рік у випадку, якщо жодна із Сторін не заявила про його розірвання протягом 1 місяця до закінчення строку дії Договору.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В ході розгляду справи встановлено, що у встановлений п. 7.2. Договору місячний строк до закінчення строку дії Договору жодна із сторін останнього не заявляла про його розірвання, внаслідок чого відповідно до ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України та в силу п. 7.2. Договору цей Договір вважається таким, що продовжений на наступний рік, в зв’язку з чим станом на дату розгляду справи Договір є діючим.

Згідно Додатку №1 до Договору «Розрахунок плати за послуги зв'язку ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», строни договору погодили найменування, обсяг та вартість послуг електрозв’язку у сумі 197,37 грн. з ПДВ за місяць та у сумі 2 368,44 грн. з ПДВ за рік.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем, на виконання п. 4.1.Договору, виставлено для оплати рахунки-фактури від 30.04.2013 року №СУС-000141, від 31.03.2013 року №СУС-000102, від 28.02.2013 року №СУС-000065, від 15.01.2013 року №СУС-0000063, від 15.01.2013 року №СУС-000001, від 25.12.2012 року №СУС-000482, від 24.12.2012 року №СУС-0000000702, від 30.11.2012 року №СУС-0005386, від 30.11.2012 року №СУС-000445, від 31.10.2012 року №СУС-0005006, від 31.10.2012 року №СУС-000408, від 30.09.2012 року №СУС-0000000540, від 30.09.2012 року №СУС-000365, від 31.08.2012 року №СУС-0000000516.

Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем підписано акти приймання-здачі виконаних робіт (послуг) від 31.01.2013 року, від 31.12.2012 року, від 30.11.2012 року, від 31.10.2012 року, від 30.09.2012 року та від 31.08.2012 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи, згідно яких Позивач передав, а Відповідач прийняв послуги за період з серпня 2012 року по січень 2013 року на загальну суму 13 452,78 грн.

Як вказує Позивач у позовній заяві, Відповідач належним чином не виконав зобов'язання за Договором зі сплати у повному обсязі прийнятих Відповідачем послуг електрозв’язку за актами приймання-здачі виконаних робіт (послуг) від 31.01.2013 року, від 31.12.2012 року, від 30.11.2012 року, від 31.10.2012 року, від 30.09.2012 року та від 31.08.2012 року та на підставі рахунків-фактур від 30.04.2013 року №СУС-000141, від 31.03.2013 року №СУС-000102, від 28.02.2013 року №СУС-000065, від 15.01.2013 року №СУС-0000063, від 15.01.2013 року №СУС-000001, від 25.12.2012 року №СУС-000482, від 24.12.2012 року №СУС-0000000702, від 30.11.2012 року №СУС-0005386, від 30.11.2012 року №СУС-000445, від 31.10.2012 року №СУС-0005006, від 31.10.2012 року №СУС-000408, від 30.09.2012 року №СУС-0000000540, від 30.09.2012 року №СУС-000365, від 31.08.2012 року №СУС-0000000516, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 12 031,41 грн.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання суперечки, на адресу Відповідача була спрямована претензія від 31.10.2013 року №01.05.1362 на суму заборгованості, на підтвердження чого Позивачем надано суду копію претензії від 31.10.2013 року №01.05.1362.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивачем не надано належних доказів направлення претензії від 31.10.2013 року №01.05.1362 Відповідачу, у зв'язку з чим суд не бере до уваги вказану претензію при вирішенні спору.

Станом на день розгляду справи Відповідачем не подано суду належних доказів оплати наданих Позивачем послуг за Договором згідно рахунків-фактур від 30.04.2013 року №СУС-000141, від 31.03.2013 року №СУС-000102, від 28.02.2013 року №СУС-000065, від 15.01.2013 року №СУС-0000063, від 15.01.2013 року №СУС-000001, від 25.12.2012 року №СУС-000482, від 24.12.2012 року №СУС-0000000702, від 30.11.2012 року №СУС-0005386, від 30.11.2012 року №СУС-000445, від 31.10.2012 року №СУС-0005006, від 31.10.2012 року №СУС-000408, від 30.09.2012 року №СУС-0000000540, від 30.09.2012 року №СУС-000365, від 31.08.2012 року №СУС-0000000516 та актів приймання-здачі виконаних робіт (послуг) від 31.01.2013 року, від 31.12.2012 року, від 30.11.2012 року, від 31.10.2012 року, від 30.09.2012 року та від 31.08.2012 року.

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 3.2.8., 4.1., 4.5. Договору та ст.ст. 526, 530, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв’язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов’язань за Договором з своєчасної та повної оплати наданих Позивачем послуг за Договором згідно вказаних рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних робіт (послуг), за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 12 031,41 грн.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості за договором про надання послуг електрозв’язку від 01.12.2006 року №14.3-115/462.14.3.Д.07.06 у сумі 12 031,41 грн. є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд віднести витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) – на відповідача.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв’язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства “Міжнародний аеропорт “Сімферополь” до приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт” про стягнення заборгованості, – задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт”, ідентифікаційний код: 20048090, місцезнаходження: 08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, на користь публічного акціонерного товариства “Міжнародний аеропорт “Сімферополь”, ідентифікаційний код: 01130621, місцезнаходження: 95491, м. Сімферополь, пл. Аеропорту, 15, заборгованість за договором про надання послуг електрозв’язку від 01.12.2006 року №14.3-115/462.14.3.Д.07.06 у сумі 12 031,41 грн. (дванадцять тисяч тридцять одна гривня 41 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 21 березня 2014 року