Ухвала суду № 37769760, 19.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4692/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Ступакової І.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21.06.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" (надалі - ТОВ "Копійка-Центр") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001652260; 0001632260; 0001642260; 0006601740 від 13.06.2013 року. /т.1 а.с.82-105/

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 19.04.2013р. по 23.05.2013р. посадовими особами відповідача на підставі пп.75.1 ст.75, ст.77 ПК України, проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Копійка-Центр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений акт №000070/15-32-22-60/37678707/1725/94 від 30.05.2013р. /т.1 а.с.26-71/

Перевіркою встановлено порушення позивачем: ст.216 Цивільного кодексу України, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, п.2 ст.3, п.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1., п.2.4,2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у розмірі 485430грн.; ст.216 ЦК України, п.198.2,198.3,198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого підприємством занижено ПДВ на суму 17454грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податного кредиту наступного податкового періоду, (ряд.24) станом на 31.12.2012 року на суму 129865грн.; ст.163, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.165.1.9 п.165.1 ст.165 ПК України з урахуванням п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 8170,90грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем 13.06.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001652260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 561358грн., у тому числі за основним платежем в сумі 485430грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 75928грн.; №0001632260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26181грн., у тому числі за основним платежем 17454грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8727грн.; №0001642260 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 129865грн; №0006601740 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 12256,35грн., у тому числі за основним платежем в сумі 8170,90грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4085,45грн. /т.1 а.с.22-25/

Як вбачається з акту перевірки висновки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про завищення позивачем у 2012 році витрат з податку на прибуток на суму 651156грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 132557,25грн. базуються на визнанні ДПІ у Малиновському районі м. Одеси недійсними, такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків правочинів, укладених ТОВ «Копійка-Центр» з контрагентами: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ТОВ «Орієнтал Україна», ПП «Інфокорд».

Разом з тим, п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом, покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно, п.36.5 ст.36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.

Судом не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, яка, на час їх видачі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами.

За умови реального здійснення господарських операцій, які призвели до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинені таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Водночас, судом досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, договорами, податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями на оплату товару.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При цьому слід звернути увагу на те, що наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.

Дослідивши реальність та фактичність господарських операцій ТОВ «Копійка-Центр» з контрагентами ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Орієнтал Україна», ПП «Інфокорд», їх відповідність діючому законодавству, а також правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по вказаним операціям, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 30.05.2011 року ТОВ «Копійка-Центр» уклало з ФОП ОСОБА_1 договір поставки №117 продуктів харчування: риби та морепродуктів, виконання якого підтверджується специфікаціями до договору поставки, /т.15 а.с.238/ реєстром надходження запасів, /т.2 а.с.2-8, т.19 а.с.68-71/ журналами проводок, /т.2 а.с.17 - 24/ видатковими накладними, /т.2 а.с.25-250, т.3 а.с.1-66/ податковими накладними, /т.3 а.с.76-250, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-137, т.19 а.с.72-75/ товарно-транспортними накладними, /т.5 а.с.138-250, т.6 а.с.1-186/ висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, якісними посвідченнями, /т.15 а.с.240 - 248/ копіями платіжних доручень. /т.17 а.с.151-293, т.19 а.с.118-129

08.09.2011 року між ТОВ «Копійка-Центр» та ТОВ «Орієнтал Україна» було укладено договір поставки № 08/09-11 сигарет з фільтром на загальну суму 11025грн. виконання якого підтверджується журналом проводок, /т.1 а.с.242/ видатковими та податковими накладними, /т.1 а.с.236 - 241/ сертифікатом якості, /т.15 а.с.249-250 реєстрами надходження запасів, /т.19 а.с.49-57/ копіями платіжних доручень. /т.15 а.с.5-17, т.19 а.с.114-117/

21.11.2011 року між ТОВ «Копійка-Центр» та ПП «Інфокорд» було укладено договір купівлі-продажу №918 товарів виконання якого підтверджується журналом проводок, /т.1 а.с.251/ видатковою та податковою накладними, /т.1 а.с.249-250/ копією платіжного доручення. /т.16 а.с.3/

Віднесення позивачем до складу витрат у 4 кварталі 2011 року 1450320грн., сплачених ТОВ «Копійка-Центр» постачальникам: ТОВ «Авіс», ТОВ «Гала Блейд», ПП «Колос», ПП «Доброслав», ФОП ОСОБА_2 також підтверджується матеріалами справи.

Так, згідно договорів поставки ТОВ «Авіс», ПП «Колос», ПП «Доброслав», ФОП ОСОБА_2 здійснювали постачання на користь позивача продуктів харчування, що підтверджується видатковими накладними, /т.6 а.с.203-250, т.7 а.с.1-250, т.8 а.с.1-162; т.13 а.с.52-202; т.14 а.с.92-229; т.15 а.с.147-176/ товарно-транспортними накладними, /т.8 а.с.164-250, т.9 а.с.1-250, т.10 а.с.1-63; т.13 а.с.203-250, т.14 а.с.1-81; т.14 а.с.230-250, т.15 а.с.1-114; т.15 а.с.118-146/ копіями платіжних доручень. /т.18 а.с.14-201; т. 17 а.с.10-140; т.18 а.с.215 - 400; т. 16 а.с.24-100/

ТОВ «Гала Блейд» згідно договору поставки здійснювало постачання на користь позивача промислових товарів, що підтверджується видатковими накладними, /т.10 а.с.76-250, т.11 а.с.1-250, т.12 а.с.1-30/ товарно-транспортними накладними, /т.12 а.с.32-250, т.13 а.с.1-42/ копіями платіжних доручень. /т.16 а.с.111-247/

Придбання продукції здійснювалось позивачем у межах його господарської діяльності.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що протоколом №12/1 загальних зборів учасників ТОВ «Копійка-Центр» від 20.11.2012 року було вирішено використати частину прибутку товариства за 9 календарних місяців 2012 року в розмірі 44000грн. на проведення рекламно маркетингового заходу з популяризації торгової мережі магазинів товариства та відповідно до наказу №091 від 20.11.2012 року вирішено 22.12.2012 року в день святкування дня народження магазину «Копійка» за адресою: м.Одеса, вул. Варненьска, 16, здійснити рекламно - маркетингові заходи у вигляді роздачі покупцям квитків на циркову виставу в Одеський державний цирк, при пред'явленні покупцем фіскального чеку на суму не менше 100грн. Затверджено загальну вартість квитків в розмірі 44000грн. /т. 15 а.с.253-254/

22.11.2012 року між Державним підприємством «Одеський державний цирк» та ТОВ «Копійка-Центр» було укладено договір №701 про надання послуг перегляду циркової вистави, придбання позивачем 550 квитків на новорічну виставу, за ціною 80грн. за 1 квиток на загальну суму 44000грн., що підтверджується накладною №3 від 10.12.2012 року. /т.1 а.с.263-266/ Факт виконання договору підтверджується актом виконаних робіт від 29.12.2012 року про надання послуг проведення циркової вистави. /т.1 а.с.265/

Відповідно до ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Відповідно до п.п.165.1.15. п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або майно (майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг), отримані платниками податку як дарунок з урахуванням положень цього розділу. Згідно з п.п.165.1.39. п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.

Відповідно до ст.13 Закону України Про Державний бюджет України на 2012 рік мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2012 року становила 1073грн., 50% мінімальної заробітної плати складає 536,50грн. Враховуючи, що вартість дарунку одній особі складає 80грн. з ПДВ і не перевищує 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2012 року на підставі п.п.165.1.39 п.165.1 ст.165 ПК України у ТОВ «Копійка-Центр» був відсутній обов'язок утримувати податок на доходи фізичних осіб.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність донарахування ТОВ «Копійка-Центр» грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 6470,59грн.

Крім того, актом перевірки встановлено, що ТОВ «Копійка-Центр» у 2012 році придбало спеціальний одяг на загальну суму 9635,10грн. (без ПДВ) у ТОВ ВФ «Комплект», який наданий працівникам підприємства, але не обліковано за встановленим нормами, як засіб індивідуального захисту. У порушення ст.163, пп.164.217 п.164.2 ст.164 ПК України, пп.165.1.9 п.165.1 ст.165 ПК України підприємством не утримано податок на доходи фізичних осіб від надання працівникам підприємства додаткового блага у вигляді одягу, в зв'язку з чим ТОВ «Копійка-Центр» донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 1700,31грн. /т.1 а.с.66/

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2012 року позивачем укладено з ТОВ ВФ «Комплект» договір постачання №312/03-12 товарів будівельно-господарського призначення, спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту. /т.1 а.с.252-253/ Факт постачання підтверджується видатковими накладними на загальну суму 19886,71грн., в тому числі 3314,45грн. ПДВ. /т.1 а.с.256-261/

Відповідно до п.п.165.1.9 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

При цьому, факт надання працівникам підприємства додаткового блага у вигляді одягу не підтверджується будь-якими доказами. Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей під час проведення перевірки не здійснювалася, тому доводи податкової в частині донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1700,31грн. є також безпідставними.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: