Постанова № 37769242, 18.03.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3147/14-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2014 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Бурлай О.Б.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень та стягнення матеріальних і моральних збитків, -

у с т а н о в и в:

29.01.2014 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача в якому просив визнати незаконними дії відповідача по винесенню постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень, зобов'язати відповідача скасувати відповідні постанови та стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. В подальшому відповідач збільшив та уточнив свої позовні вимоги і просить суд визнати незаконними дії відповідача при виконанні судових рішень, скасувати постанови відповідача від 27.12.2013 року про відмову у відкритті виконавчих проваджень, відновити виконавчі провадження за виконавчими листами від 06.11.2013 року та стягнути з відповідача на користь позивача 435596,74 грн. матеріальних і 10000,00 грн. моральних збитків. Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 12.11.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження за двома виконавчими листами виданими Дніпровським районним судом м. Києва 06.11.2013 року по судових рішеннях, які набрали законної сили 18.12.2012 року. Вказана заява разом з виконавчими листами була надіслана на адресу відповідача поштою разом з виконавчими листами та отримана відповідачем 20.11.2013 року. Однак 16.01.2014 року позивач отримав від відповідача дві постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження датовані 27.12.2013 року зі змісту яких вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження 24.12.2013 року, а отже пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача матеріальних збитків у загальній сумі 435596,74 грн. позивач посилається на те, що постановою відповідача від 12.12.2013 року відкрито виконавче провадження №41179747 за виконавчим листом №2а-2604/12214/12 виданим 29.03.2013 року Київським апеляційним адміністративним судом, постановою відповідача від 29.11.2013 року відкрито виконавче провадження №40883927 за виконавчим листом №2604/9608/2012 виданим 29.03.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва, постановою відповідача від 29.11.2013 року відкрито виконавче провадження №40947644 за виконавчим листом №2604/9608/2012 виданим 29.03.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва, постановою відповідача від 29.11.2013 року відкрито виконавче провадження №40948233 за виконавчим листом №2604/9608/2012 виданим 29.03.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва. При цьому, позивач зазначає, що до теперішнього часу йому не повідомлено про фактичне виконання рішень за вказаними відкритими провадженнями, тому провівши власний розрахунок належних позивачу коштів по зазначеним виконавчим листам, просить суд стягнути з відповідача на його користь 347196,62 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача також кошти у розмірі 88400,12 грн. за вищевказаними виконавчими листами у відкритті провадження за якими незаконно відмовлено, посилаючись на проведений ним у відповідності до вимог чинного законодавства України розрахунок щодо належних позивачу коштів по зазначеним виконавчим листам. Таким чином, загальна сума до стягнення з відповідача складає 435596,74 грн.

Стосовно визначеного позивачем розміру завданої моральної шкоди у сумі 10000,00 грн. останній посилається на свій вік, стан здоров'я, наявність дружини, яка є інвалідом 1-ї групи і через дії відповідача позивач не може користуватись присудженими йому коштами.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній і просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 128 КАС України не є перешкодою для розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06.11.2013 року Дніпровський районний суд м. Києва видав позивачу два виконавчих листи у справі №2-а-1636/1/09 рішення за якими набрало законної сили 18.12.2012 року (а.с. 2-3).

За змістом положень ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист виданий судом може бути пред'явлений до виконання протягом року.

Як вбачається з матеріалів справи, двома постановами від 27.12.2013 року головний державний виконавець відмовив в прийнятті до провадження виконавчих документів та у відкритті виконавчих проваджень (ВП №41356846, ВП №41356745) на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з пропущенням терміну пред'явлення виконавчого документа до виконання (а.с. 5-6).

В оскаржуваних постановах зазначено, що заява про примусове виконання подана 24.12.2012 року.

При цьому, з матеріалів справи сліду, що позивач здав заяву про відкриття виконавчого провадження разом з виконавчими листами до відділення поштового зв'язку 12.11.2013 року, а відповідач отримав вказане поштове відправлення 20.11.2013 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та зворотнім повідомленням про отримання поштової кореспонденції (а.с. 4).

Вказане підтверджується також відстеженням пересилання поштових відправлень за офіційним Інтернет-сайтом УДППЗ «Укрпошта» (а.с. 40).

Таким чином, позивач звернувся до відповідача із заявою про відкритті виконавчого провадження в межах строку визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

За наведених обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість дій державного виконавця по зазначенню в оскаржуваних постановах дати звернення позивача із заявою про примусове виконання - 24.12.2013 року, як наслідок постанови відповідача про відмову і відкритті виконавчого провадження датовані 27.12.2013 року підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті саме з підстав порушення терміну пред'явлення виконавчого документа до виконання, що не відповідає дійсності.

Відповідно до ст.ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин дії відповідача по винесенню постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 27.12.2013 року по виконавчим провадженням №41356846 та №41356745 слід визнати неправомірними зі скасуванням відповідних постанов.

Вирішуючи питання про обрання способу захисту та відновлення порушених прав позивача суд виходить з того, що відповідача слід зобов'язати повторно розглянути питання про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами виданими Дніпровським районним судом м. Києва 06.11.2013 року у справі №2-а-1636/1/09 рішення за якими набрало законної сили 18.12.2012 року, з урахуванням того, що ОСОБА_1 звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаними виконавчими листами - 12.11.2013 року, оскільки виконавче провадження за вказаними виконавчими листами не відкривалось, отже предмет для поновлення відсутній. Крім того, оскаржувані постанови прийняті виключно з підстав порушення терміну пред'явлення виконавчого документа до виконання, отже суд також не має права зобов'язувати державну виконавчу службу відкрити виконавче провадження, адже за таких умов державний виконавець буде позбавлений можливості перевірити дотримання інших вимог Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті рішення про відкриття виконавчих проваджень.

Також судом встановлено, що постановою відповідача від 12.12.2013 року відкрито виконавче провадження №41179747 за виконавчим листом №2а-2604/12214/12 виданим 29.03.2013 року Київським апеляційним адміністративним судом (а.с. 31), постановою відповідача від 29.11.2013 року відкрито виконавче провадження №40883927 за виконавчим листом №2604/9608/2012 виданим 29.03.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва (а.с. 32), постановою відповідача від 29.11.2013 року відкрито виконавче провадження №40947644 за виконавчим листом №2604/9608/2012 виданим 29.03.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва (а.с. 33), постановою відповідача від 29.11.2013 року відкрито виконавче провадження №40948233 за виконавчим листом №2604/9608/2012 виданим 29.03.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва (а.с. 34).

На думку суду, вимоги позивача щодо визнання незаконними дій відповідача при виконанні вказаних вище судових рішень, виконавче провадження по примусовому виконанню яких відкрито, не підлягають до задоволення, оскільки відсутні будь-які дані про те, що на час розгляду справи виконання судових рішень не закінчено саме з вини відповідача, адже державна виконавча служба дії в межах наданих їх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а відсутність фінансування державного бюджету на виконання рішень судів не може бути підставою для покладення відповідальності на відповідача. Інших підстав визнання дій відповідача незаконними позивачем не зазначено.

Стосовно стягнення з відповідача матеріальних збитків у сумі 435596,74 грн. розмір якого розрахований позивачем як кошти, що належать йому як за вказаними вище виконавчими листами по яких відкрито виконавче провадження, так і за виконавчими листами у відкритті виконавчого провадження по яких відмовлено, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні таких позовних вимог, з огляду на наступне.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Грошова сума розрахована позивачем не є а ні збитками, а ні матеріальною шкодою, яку, як вважає позивач, слід стягнути саме з відповідача. Відповідач не є боржником по вказаних вище виконавчих листах, а як державний орган займається виключно їх виконанням.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивачем не надано належного обґрунтування завдання відповідачем моральної шкоди в зв'язку з винесенням останнім постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень. Сам по собі похилий вік не є підставою для стягнення моральної шкоди, стан здоров'я позивача не підтверджується жодними доказами наявними в матеріалах справи, а саме те, що після отримання постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження стан здоров'я позивача погіршився. Наявність у позивача дружини, яка є інвалідом 1-ї групи не має відношення до завдання йому моральної шкоди, крім того наведені обставини жодним чином позивачем не підтверджені. Заявлений розмір відшкодування у 10000,00 грн. не обґрунтований, а посилання на те, що своїми діями відповідач порушив право позивача на отримання належних йому коштів, не є завданням моральної шкоди у розумінні положень ст. 23 ЦК України.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 71, 128, 159-163, 181 КАС України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень та стягнення матеріальних і моральних збитків - задовольнити частково.

Визнати дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в особі головного державного виконавця Мурихіна С.В. по винесенню постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 27.12.2013 року по виконавчим провадженням №41356846 та №41356745 - неправомірними.

Постанову головного державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіна С.В. від 27.12.2013 року (ВП №41356745) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) за виконавчим листом №2-а-1636/1/09 виданим Дніпровським районним судом м. Києва 06.11.2013 року - скасувати.

Постанову головного державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіна С.В. від 27.12.2013 року (ВП №41356846) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) за виконавчим листом №2-а-1636/1/09 виданим Дніпровським районним судом м. Києва 06.11.2013 року - скасувати.

Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути питання про відкриття виконавчих проваджень за двома виконавчими листами №2-а-1636/1/09 виданими Дніпровським районним судом м. Києва 06.11.2013 року з урахуванням того, що ОСОБА_1 звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаними виконавчими листами - 12.11.2013 року.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну і резолютивну частини 18.03.2014 року.

Повний текст постанови складено 25.03.2014 року.

Суддя -