Рішення № 37764545, 16.12.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2776/13-ц

Провадження № 2/752/1861/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Калініченко Л.С., при секретарі Руденко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця - ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення збитків та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки та реальних збитків за договором купівлі - продажу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ФОП-ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення збитків, в якому просить розірвати договір купівлі-продажу №4306 від 23.11.2011р., стягнути з відповідача: грошові кошти в сумі 101182,73 грн. (сто одна тисяча сто вісімдесят дві грн. 73 коп.), пеню в розмірі 3% (три відсотка) від вартості зазначеного договору за кожний день прострочення виконання зобов'язання у розмірі 690264,96 грн. (шістсот дев'яносто тисяч двісті шістдесят чотири грн. 96 коп.) за період з 01.03.2012р. по 09.08.2012р., розірвати договір купівлі-продажу №4306 від 08.08.2012р., стягнути за цим договором грошові кошти у сумі 25173,51 (двадцять п'ять тисяч сто сімдесят три грн. 51 коп.) та пеню в розмірі 3% (три відсотка) від вартості цього договору за кожний день прострочення виконання зобов'язання у розмірі 631018,80 грн. (шістсот тридцять одна тисяча вісімнадцять грн. 80 коп.) за період з 13.10.2012р. до 08.02.2013р. та моральну шкоду у розмірі 35000,00 грн. (тридцять п'ять тисяч грн. 00 копійок). Зазначає, що 23.11.2011р. між сторонами був укладений договір №4306, згідно якого ФОП-ОСОБА_2 зобов'язалась поставити вироби, що вказані у додатку №1. Позивач сплатив аванс - 70% (сімдесят відсотків) від загальної вартості замовленого товару у розмірі 12992,00 євро (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто два євро 00 цент.). Між сторонами 08.08.2012р. був підписаний додатковий договір, у відповідності до якого продавець мала поставити вироби за наведеним переліком, позивач сплатив додатковий платіж на суму 23250,00 грн. (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят грн. 00 коп.). 16.10.2012р. позивач відмовився приймати товар на складі відповідача через їх неналежну якість. Позивач звертався до відповідача із вимогою замінити товар та надати документи, що підтверджують походження та якість виробів. Вказує, що сторонами велось листування щодо виконання вимог договору. Через невиконання продавцем умов договору щодо порушення строків поставки товару та ненадання пакету документів, передбаченого договором та законодавством, вважає за необхідне стягнути сплачені грошові кошти, проценти за користування ними, пеню та моральну шкоду.

Не погоджуючись з заявленими вимогами, ФОП-ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом про стягнення неустойки та реальних збитків за договором купівлі - продажу, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 пеню у розмірі 513,23 грн. (п'ятсот тринадцять грн. 23 коп.), реальні збитки у розмірі 12420,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста двадцять грн. 00 копійок); судові витрати у розмірі 344,12 (триста сорок чотири грн. 12 коп.), витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.). Позов обґрунтовує тим, що 08.08.2011р. між сторонами укладений договір №4306, у відповідності до якого взяла на себе зобов'язання поставити відповідачу вироби у кількості, асортименті та за параметрами, вказаними у специфікації (додатку №1). Сума замовлення склала 16325,14 євро (шістнадцять тисяч триста двадцять п'ять євро 00 цент.), яка була частково сплачена відповідачем. В узгоджену сторонами дату (16.10.2012р.) ОСОБА_1 відмовився приймати товар через наявність дефектів механічного та заводського браку. Товар був повернутий на склад. Позивач звернувся до виробника товару для встановлення, чи мають поставлені вироби недоліки. Спеціаліст виробника з питань відповідності якості товару констатував, що дефектів не виявлено, наявні відмінності браком не являються. Сторонами велось листування стосовно надання документів на вироби, строків поставки товару, якість якого не мала викликати суперечок. 25.12.2012р. ОСОБА_1, прибувши на склад продавця, не оглядаючи товар, відмовився його приймати, оскільки в упаковці відсутній штрих-код, не має листа заводу виробника, що підтверджує замовлення з артикулом виробів; технічний паспорт на кожний виріб, гарантійний талон на кожний виріб, інвойс. Подальше листування не призвело до вирішення конфлікту. Через небажання відповідача отримувати товар, позивач відмовилась від договору, направивши відповідний лист №1-21/13 від 21.01.2013р. Прийнявши відмову від договору, 06.03.2013р. ОСОБА_1 отримав у продавця всю передану ним раніше суму замовлення у розмірі 124450,00 грн. (сто двадцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.). Оскільки розірвання договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, позивач вважає за потрібне стягнути з відповідача неустойку та завдані збитки.

У судові засідання, призначені на 04.11.2013 р. та 16.12.2013р. позивач за первісним позовом та його представник не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.(123-125, 132-134)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.12.2013р. позовна заява ОСОБА_1 про стягнення неустойки та реальних збитків за договором купівлі - продажу залишена без розгляду.

В судовому засіданні 16.12.2013р. представник позивача за зустрічним позовом заявлені позовні вимоги підтримала.

За наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає можливим допустити заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача - ОСОБА_4, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

08.08.2012р. між ОСОБА_1 та ФОП - ОСОБА_2 укладено договір №4306.

У відповідності до п. 1.1. договору позивач взяла на себе зобов'язання поставити відповідачу вироби, зазначені у специфікації (додатку №1). Згідно п. 1.1. договору ціна та термін поставки зазначається у специфікації. У специфікації встановлений строк поставки - 12.10.2012р.

Товар був поставлений на склад продавця 12.10.2012р., про що відповідач повідомлений у телефонному режимі, про що свідчать витяг з журналу обліку повідомлень ФОП-ОСОБА_2 за № 1-18-06/13 від 18.06. 2013р. та деталізація по локальним роумінговим дзвінкам абонента.

Як вбачається з акту приймання-передачі товарів від 16.10.2012р., претензії ОСОБА_1 б/н від 18.10.2012р., листа ФОП-ОСОБА_2 №1-14-11 від 14.11.2012р., відповідач відмовився приймати товар. В акті приймання-передачі відповідачем зазначено, що двері мають дефекти механічного та заводського браку, їх якість не відповідає заявленими вимогам.

Відповідно до ч. 1. ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що якість виробів, доставлених Продавцем, повинна відповідати якості аналогічних зразків, виставлених у салоні Продавця. Претензії по фактурі, відтінку, візерунку та іншим відмінностям, пов'язаним з неоднорідністю матеріалу виробів, не приймають, так я к це не є брак. Подряпини, потертості та інші дефекти, які не проглядаються візуально на відстані більш одного метра, також не є браком.

Частиною 3 ст. 673 ЦК України передбачено, що у разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Спеціаліст з питань відповідності якості товару товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Дизайн Технології" листом №25.10.12/вк від 25.10.2012р. констатував, що дефектів не виявлено, наявні відмінності браком не являються.

Листом №1-14-11 від 14.11.2012р. позивач повідомила, що має намір поставити двері до 20.12.2012р., якість яких не викличе сумнівів. До цього листа була надана копія сертифіката відповідності.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Як вбачається з листів ФОП-ОСОБА_2 №1-23-11 від 22.11.2012р., №1-12-12 від 12.12.2012р., №1-23-11 від 22.11.2012р., відповідачу було надано декларацію про походження товару разом із перекладом, інвойс (рахунок-фактура) та повідомлено, що товар готовий для поставки.

25.12.2012р. відповідач відмовився приймати товар, не відкриваючи упаковку, про що свідчать акт приймання-передачі від 25.12.2012р., претензія ОСОБА_1 від 26.12.2012р., лист ФОП- ОСОБА_2 №1-21/13 від 21.01.2013р.

Як зазначено в акті приймання-передачі товару, причиною відмови від товару є відсутність в упаковці штрих-коду та ненадання листа заводу виробника, що підтверджує замовлення з артикулом виробів; технічний паспорт на кожний виріб; гарантійний талон на кожний виріб, інвойс.

Претензією від 26.12.2012р. відповідач просить надати йому податкову накладну на товар.

З огляду на вимоги чинного законодавства України, з урахуванням підтвердженого статусу позивача, як суб'єкта підприємництва, що використовує спрощену систему оподаткування, останній дійшов висновку, що вимоги відповідача щодо надання йому вищезазначених документів є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Неприйняття товару відповідачем розцінюється судом як порушення зобов'язання та є односторонньою відмовою від договору.

Частиною 4 ст. 690 ЦК України встановлено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 4 ст. 692 ЦК України якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відмова відповідача прийняти товар є підставою для позивача відмовитись від договору.

Частиною 3 ст. 214 ЦК України передбачено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Листом №1- 21/13 від 21.01.2013р. позивач відмовилась від договору, запропонувала отримати внесені кошти.

06.03.2013р. ОСОБА_1 отримав у ФОП-ОСОБА_2 124450,00 грн. (сто двадцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.), чим підтвердив розірвання договору. Факт отримання у повному обсязі внесених коштів за договором підтверджується видатковим - касовим ордером б/н від 06.03.2013р., на якому стоїть підпис відповідача про отримання грошей та копією паспорта з розпискою про отримання зазначеної суми.

Наслідки односторонньої відмови від договору визначені ч 3. ст. 651 ЦК України: у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У відповідності до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушив зобов'язання (не прийняв товар, несвоєчасно здійснив його оплату), через що наступає відповідальність, встановлена договором та законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Як визначено ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 1 чт. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Неустойка у вигляді пені підлягає застосуванню за порушення строків по сплаті виробів та вивезення їх зі складу.

Пункт 2.4. договору встановлює порядок оплати товару: 70% сплачується протягом двох днів з дати підписання договору, а залишок суми - у триденний строк після доставки виробів на склад продавця.

Як вбачається зі специфікації, сума договору склала 16325,14 євро (шістнадцять тисяч триста двадцять п'ять євро 00 цент.). Судом встановлена наступна оплата товару відповідачем: 29.11.2011р. внесено 100100,00 грн. (сто тисяч сто грн. 00 коп.), що підтверджується товарним чеком №4306 від 29.11.2011р. та 100,00 євро (сто євро 00 цент.), що підтверджується товарним чеком б/н від 29.11.2011р.; 08.08.2012р. внесено 23250,00 грн. (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят грн. 00 коп.), про що свідчить товарний чек №4306/2011 від 08.08.2011р.

Виходячи з суми договору та сплачених коштів, залишок суми складав 4900,14 євро (чотири тисячі дев'ятсот євро 00 цент.).

Пунктом 2.4. договору визначений порядок оплати товару: 70% сплачується протягом двох днів з дати підписання договору, а залишок суми - у триденний строк після доставки виробів на склад продавця.

Судом встановлено, що товар був поставлений на склад продавця 12.10.2012р. Оплата мала бути призведена відповідачем до 16.12.2012р.

У відповідності до п. 6.4 договору якщо Покупець не виконав свої обов'язки по сплаті виробів, передбачені п.п. 2.2.,2.3. договору, він сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Офіційний курс гривні до євро на 16.10.2012р. становив 1036.7720 грн. за 100 євро, відповідно, сума невиконаного зобов'язання в гривні становить 50814,45 грн. (п'ятдесят тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 45 копійок).

Пеня нараховується з наступної дати, коли відповідач мав сплатити залишок замовлення (16.10.2012р.) по дату розірвання договору (25.01.2012р.). Розрахунок пені проводиться наступним чином: 50814,45 грн. (сума невиконаного зобов'язання) х 0,01% (розмір пені за прострочення обов'язку по сплаті виробів за кожний день прострочення) х 101 день (період прострочення): 100= 513,23 грн. Пеня за весь час прострочення складає 513,23 грн. (п'ятсот тринадцять грн. 23 коп.).

У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За змістом ч. 2 зазначеної статті, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Частиною 3 передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Порушення відповідачем договору є підставою для відшкодування збитків, які полягають у витратах, які позивач понесла для відновлення свого порушеного права, а саме: транспортні витрати, пов'язані із перевезенням виробів у розмірі 5100,00 грн. (п'ять тисяч сто грн. 00 коп.); витрати зі зберігання товару на складі у розмірі 7320,00 грн. (сім тисяч триста двадцять грн. 00 коп.).

Суд вважає належними та допустимими докази, надані позивачем щодо понесених витрат у розмірі 12420,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста двадцять грн. 00 коп.). Витрати зі зберігання підтверджують: договір зберігання №001 від 24.02.2012р., укладений між ФОП-ОСОБА_2 та ФОП-ОСОБА_5; акт №003/рз від 17.10.2012р. до договору зберігання, за яким передавались товарно-матеріальні цінності на зберігання в період з 17.10.2012р.; акти приймання-передачі наданих послуг зі зберігання та квитанції до прибуткового касового ордеру до них за період з жовтня 2012 року по липень 2013 року; акт звірки взаєморозрахунків від 31.07.2013р.; договори оренди №4 від 01.02.2012р. та від 01.02.2013р., укладені між ТОВ «Фарма» та ФОП-ОСОБА_5 Транспорті витрати вбачаються з: договору про перевезення збірних вантажів автомобільним транспортом від 20.04.2012р., укладеним між ФОП-ОСОБА_6 та ФОП-ОСОБА_2, договорів-заявок на перевезення вантажу від 16.10.2012р., 24.12.2012р., 26.12.2012р.; акту надання послуг №817 та товарно-транспортної накладної від 16.10.2012р.; акту надання послуг №999 та товарно-транспортної накладної від 24.12.2012р.; акту надання послуг №1007 від та товарно-транспортної накладної від 26.12.2012р.; прибуткового касового ордеру №12 від 20.08.2013р. на суму 5100,00 грн. (п'ять тисяч сто грн. 00 коп.)

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні даної вимоги з наступних підстав.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», компенсація на оплату винагороди спеціалістам, перекладачам, обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Беручи до уваги те, що позивачем був наданий розрахунок витрат, пов'язаних з правовою допомогою від 16.08.2013р., в якому не наведено кількість судових засідань, в яких представник приймала участь, та кількість часу, витрачених в них, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача витрат з надання правової допомоги в сумі 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.)

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає потрібним стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, відповідно до суми задоволених вимог в розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 40 коп.).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 214, 525, 610, 611, 623, 689, 690, 692 ЦК України ст.ст. 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки та реальних збитків за договором купівлі - продажу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) пеню у розмірі 513,23 грн. (п'ятсот тринадцять грн. 23 коп.), збитки у розмірі 12420,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста двадцять грн. 00 коп.), судовий збір у розмірі 229,41 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 41 коп.).

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом 10 днів з дня з дня проголошення рішення.

Суддя