Ухвала суду № 37763696, 17.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.03.2014 р. Справа№ 5015/5067/12

Господарський суд Львівської області в складі колегії суддів : головуючого судді Кітаєвої С.Б., судді Петрашко М.М. та судді Матвіїв Р.І., розглянувши матеріали

за скаргою:Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль», м.Київ;на дії:Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, м.Рівнеу справі: за позовом : до відповідача 1 до відповідача 2 про :№5015/5067/12 Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Габен», м.Львів Приватного акціонерного товариства Агрофірма «Зоря ім..Плютинського» , с.Зоря Рівненського району Рівненської області солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором (3 223 671,01 доларів США ( що в еквіваленті становить 25 766 802,38 грн., відповідно до курсу НБУ станом на 14.01.2013р. - 7,9930 грн. за долар США)

За участю представників:

від скаржника (позивача):Луцик М.Б. - представник (довіреність №1530/13 від 24.10.2013р.)

від боржників: не з'явились;

від ВДВС: не з»явились.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, звернулося до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, м.Рівне, при виконанні наказу господарського суду Львівської області , виданого 16.10.2013 року у справі №5015/5067/12 на стягнення з Приватного акціонерного товариства Агрофірма «Зоря ім.Плютинського» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 17 205,00 грн. у рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв»язку з оплатою судового збору за подання касаційної скарги.

Скарга подана в порядку ст.121-2 ГПК України.

Ухвалою від 05.02.2014 року у справі № 5015/5067/12 господарський суд Львівської області прийняв скаргу до розгляду , призначив розгляд скарги в судовому засіданні на 03.03.2014 року. Ухвала отримана Рівненським районним управлінням юстиції 10.02.2014 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №33001 1005817 3 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції. Приватне акціонерне товариство Агрофірма «Зоря ім.Плютинського» отримало ухвалу суду від 05.02.2014 року - 12.02.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення кореспонденції за №35314 0024175 5.

У зв»язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мазовіті А.Б., який бере участь у колегіальному розгліді справи, розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого визначено суддю Петрашко М.М. членом колегії суддів у справі з розгляду скарги замість судді Мазовіти А.Б.

28.02.2014 року до суду поступили від відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції письмові за №19732 від 24.02.2014 року Заперечення на скаргу.

03.03.2014 року від боржника (Приватного акціонерного товариства Агрофірма «Зоря ім.Плютинського») поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку із неможливістю забезпечити явку в судове засідання представника ( «складний політичний стан країни та оголошену РНБО України військову мобілізацію») . Клопотання документально не обґрунтовано стосовно боржника, юридичної особи, враховуючи обставини, на які має місце посилання у клопотанні для відкладення розгляду справи.

В судове засідання 03.03.2014 року явку повноважного представника забезпечив лише скаржник, який з підстав наведених у скарзі та наданих суду поясненнях вимоги у скарзі підтримав та просить скаргу задоволити повністю.

Боржник явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, пояснення на скаргу не подав.

Ухвалою від 03.03.2014 року розгляд скарги відкладено на 17.03.2014 року.

В судове засідання прибув лише представник скаржника. Просить скаргу задоволити.

Від боржника документи до суду станом на 17.03.2014 року не надходили, як і клопотання чи заяви.

Розглянувши матеріали справи, обставини на яких грунтуються вимоги скаржника у скарзі, суд вбачає за можливе розглянути скаргу в порядку ст.75 ГПК України за наявними матеріалами.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав, просить задоволити. З приводу заявленої скарги пояснив, що 16.12.2013 року стягувач (Банк) направив на адресу Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції заяву за вих.№140-0-0-00/8/2641 від 16.12.13р. про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Львівської області, виданим 16.10.13р. у справі №5015/5067/12 на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.09.13р. про стягнення з ПрАТ Агрофірми «Зоря ім.Плютинського» на користь АТ «Райффайзекн Банк Аваль» 17 205,00 грн. судового збору. 20.01.2014р. стягувачем було отримано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції від 16.01.2014 року №41479189 про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа). Постанова державного виконавця обґрунтована наступним : « у ВПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення боргу з ПАТ Агрофірма «Зоря ім.Плютинського» на користь стягувачів, матеріали якого передані державним виконавцем відділу ДВС Рівненського РУЮ на підставі постанови та в порядку ст.ст.11,20,21 Закону України «Про виконавче провадження» п.3.5.3 та главою 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Враховуючи вищевикладене , виконавчий документ перед»явлений не за підвідомчістю виконання рішення податкового органу».

АТ «Райффайзен Банк Аваль» вважає, що дії державного виконавця щодо відмови у прийнятті до виконання виконавчого документа відповідно до постанови від 16.01.2014 р. ВП №41479189 є неправомірними, а постанова - незаконною. Скаржник посилається на ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» та стверджує, що зазначеним Законом не передбачено такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження як перебування в іншому органі ДВС зведеного виконавчого провадження відносно одного й того ж самого боржника. Окрім того, скаржник стверджує, що норми, на які посилається державний виконавець у оскаржуваній постанові, регулюють можливість передачі виконавчого провадження до іншого органу ДВС та не встановлюють підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

У запереченнях на скаргу №19732 від 24.02.2014 року ВДВС Рівненського районного управління юстиції просить залишити скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції відносно винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 16.01.2014 року без задоволення та розглянути скаргу без участі представника ВДВС . Стверджує, що виконавчий документ був пред»явлений не за підвідомчістю виконання рішення судового органу. Пояснює, що оскільки у постанові від 16.01.2014 року було допущено граматичну помилку, то 21.02.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Рівненського РУЮ винесено постанову, згідно якої виправлено описку в постанові про відмову у відкритті «податкового» на «судового» органу, що в контексті має наступний зміст : «виконавчий документ пред»явлений не за підвідомчістю виконання рішення судового органу». Пояснює також, що державним виконавцем прийнято рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки прийняття виконавчого документа до виконання у порядку ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» та подальше вжиття заходів примусового характеру сприятимуть затягуванню фактичного виконання рішення суду на користь стягувача.

При прийнятті ухвали за результатами розгляду скарги суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Вищезазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" та статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Відповідно до п.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. №04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною або визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.09.2013 у справі №5015/5067/12 господарським судом Львівської області видано наказ від 16.10.2013 про стягнення з ПрАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 17 205,00 грн. судового збору.

16.12.2013 Року Стягувачем на адресу Відділу державного виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції направлено заяву за

вих.140-0-0-00/8/2641 від 16.12.2013 про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним наказом.

20.01.2013 Стягувачем отримано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції від16.01.2014р. № 41479189 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

Постанова державного виконавця обґрунтована тим, що «у ВПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення боргу з ПАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» на користь стягувачів, матеріали якого передані державним виконавцем відділу ДВС Рівненського РУЮ на підставі постанови та в порядку ст. ст. 11, 20, 21 Закону України «Про виконавче провадження» п. 3.5.3 та главою 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5.

Враховуючи вищевикладене, виконавчий документ пред'явлений не за підвідомчістю виконання рішення податкового органу.»

АТ «Райффайзен Банк Аваль» вважає, що дії державного виконавця щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа відповідно до постанови від 16.01.2014р. ВП №41479189 є неправомірними, а постанова - незаконною.

Стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження» досить детально визначає підстави, при наявності яких державний виконавець має право відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону,та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження як перебування в іншому органі ДВС зведеного виконавчого провадження відносно одного й того ж самого боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими:

1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади,місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури,інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Відповідно до п. 3.5.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5 (надалі -Інструкція), підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень ДВС України та регіональних органів ДВС визначається згідно зі статтею 21 Закону.

Виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень ДВС України та регіональних органів ДВС в установленому розділом VI цієї Інструкції порядку.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції виконавче провадження може бути передано від одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого у випадках, визначених Законом та цією Інструкцією.

Відповідно до п. 6.3 Інструкції передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися:

а) до відділу примусового виконання рішень ДВС України, інших органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням Голови ДВС України щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах ДВС;

б) до відділу примусового виконання рішень ДВС України - за рішенням начальника цього відділу щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах ДВС та виконавчих групах, утворених при цих органах;

в) до відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС,територіальних органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, за рішенням начальника регіонального органу ДВС щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС;

г) до відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС - за рішенням начальника цього відділу щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС;

ґ) до виконавчої групи, утвореної в межах органу ДВС, - за рішенням керівника цього органу ДВС;

д) від одного державного виконавця до іншого в межах органу ДВС та виконавчої групи - за рішенням відповідних керівників цих органів та керівника виконавчої групи у разі покладення на нього прав та повноважень, встановлених Законом, у виконавчому провадженні для начальників відділів територіальних органів ДВС.

Відповідно до п. 6.5 Інструкції у постанові обов'язково зазначаються обставини, які обумовили передачу виконавчого провадження, особа, якій передаються матеріали виконавчого провадження (керівник виконавчої групи), а також встановлюються строки передачі, які не можуть перевищувати п'яти робочих днів.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції при передачі виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого відповідні відомості заносяться до Єдиного реєстру.

Таким чином, як вірно зазначив скаржник, норми, на які посилається державний виконавець у оскаржуваній постанові, регулюють можливість передачі виконавчого провадження до іншого органу ДВС та не встановлюють підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Враховуючи вищевикладене,суд дійшов висновку, що дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби України Рівненського районного управління юстиції Довгополюка В.В. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за наказом господарського суду Львівської області №5015/5067/12 від 16.10.2013 відповідно до постанови державного виконавця від 16.01.2014 ВП №41479189 є неправомірними, а сама постанова -незаконною.

Відповідно до ст.4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу ст.124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Щодо вимоги скаржника зобов'язати відділ державної виконавчої служби України Рівненського районного управління юстиції зобов»язати ВДВС Рівненського РУЮ відкрити виконавче провадження за наказом господарського судуЛьвівської області № 5015/5067/12 від 16.10.2013, то, на думку суду, в цій частині вимог скаржнику слід відмовити у зв'язку з тим, що Господарський суд в межах провадження по оскарженню дій чи бездіяльності органів ДВС не наділений правом зобов»язувати посадових осіб органів виконавчої служби вчиняти дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», обов»язок виконання яких в силу посадових обов»язків покладено на посадових осіб органів виконавчої служби.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.121-2,86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль», м.Київ задоволити частково.

2. Визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби України Рівненського районного управління юстиції щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за наказом господарського суду Львівської області №5015/5067/12 від 16.10.2013 відповідно до

постанови державного виконавця від 16.01.2014 ВП № 41479189.

3. Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби України Рівненського районного управління юстиції Довгополюка В.В. від 16.01.2014 ВП № 41479189 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за наказом господарського суду

Львівської області № 5015/5067/12 від 16.10.2013.

4. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Матвіїв Р.І.

суддя Петрашко М.М.