Постанова № 37763461, 19.03.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 906/1614/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на ухвалу від та на постанову відгосподарського суду Житомирської області 25.11.2013 Рівненського апеляційного господарського суду 18.12.2013у справі господарського суду№ 906/1614/13 Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доПриватного підприємства "Светолюкс"простягнення заборгованостіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Гіндрюк Т.С.;- відповідачаПивовар В.М.;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.11.2013 у справі № 906/1614/13 (суддя Сікорська Н.А.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 (колегія суддів у складі: Дужич С.П. - головуючий суддя, судді Мамченко Ю.А., Саврій В.А.), зупинено провадження у даній справі до вирішення господарським судом Житомирської області справи № 906/613/13.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.11.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 у справі № 906/1614/13.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Приватне підприємство "Светолюкс" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.11.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 у справі № 906/1614/13 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача стягнути відсотки за користування кредитом на підставі кредитного договору № 012/108-01/615 від 21.05.2008, нарахованих з 28 березня 2013 року по 26 вересня 2013 року.

Під час розгляду справи, Приватним підприємством "Светолюкс" було подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Житомирської області справи № 906/613/13, предметом якої є стягнення заборгованості по кредиту та відсоткам по восьми кредитним договорам, укладеним в рамках генерального кредитного договору № 012/108-01/693 від 21.10.2008, в тому числі, по кредитному договору № 012/108-01/615 від 21.05.2008.

Господарський суд Житомирської області, зупиняючи провадження у даній справі до розгляду господарським судом Житомирської області справи № 906/613/13 послався на те, що розгляд даної справи є неможливим до розгляду справи № 906/613/13, оскільки результати розгляду справи № 906/613/13, в якій розглядається спір за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПП "Светолюкс" про стягнення заборгованості по кредиту та відсоткам, зокрема, по кредитному договору № 012/108-01/615 від 21.05.2008 впливають на оцінку доказів у даній справі; крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідач заперечує факт отримання коштів по кредитному договору № 012/108-01/615 від 21.05.2008.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, який в порушення положень статті 43 та статті 79 ГПК України, не з'ясував обставин, які свідчили б саме про неможливість розгляду даної справи до вирішення спору у вищезазначеній справі, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі (Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Проте, судом першої інстанції не зазначено, яким чином з'ясування обставин в ході розгляду справи № 906/613/13 унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, та яким чином встановлені у справі № 906/613/13 обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у даній справі.

При цьому, суд першої інстанції зазначаючи про те, що відповідач заперечує факт отримання коштів по кредитному договору № 012/108-01/615 від 21.05.2008 не надав юридичної оцінки поданим позивачем доказам на спростування доводів відповідача про неотримання коштів (а. с. 153-204).

Водночас, відповідно до п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду, не виявив даних порушень місцевим господарським судом норм процесуального права.

Враховуючи викладене, є всі підстави погодитись із доводами касаційної скарги, що при винесенні оскаржуваних судових актів у даній справі місцевим та апеляційним господарськими судами були порушені норми процесуального права, а саме ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим ухвала господарського суду Житомирської області від 25.11.2013 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 у справі № 906/1614/13 підлягають скасуванню, а справа - направленню до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.11.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 у справі № 906/1614/13.

Справу № 906/1614/13 направити до господарського суду Житомирської області для розгляду по суті.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА